Біологічна зброя конкістадорів – бойові пси

Іспанська колонізація Америки супроводжувалася наймасштабнішим в історії використанням собак проти людей. Вони були зброєю, інструментом психологічної війни і тортур. Іноді ще й запасом їжі на екстрений випадок.

Використовувати собак для вбивства людей на війні почали ще з 8 століття до н.е. в Ассирії, Єгипті та Вавилоні. Великі мастифи несли вартову і гарнізонну службу, охороняли обози, ними придушували бунти рабів. Захищені шкіряною попоною, тварини могли руйнувати ряди піхотинців наскоком з флангу або стягувати з сідла вершника.

Бойові пси билися в армії Персії, охороняли кордони Риму, брали участь у війнах між Бургундією і кантонами Швейцарії. Але найяскравіше вони проявили себе під час захоплення іспанцями Нового Світу.

Секретна зброя Колумба

Конкістадори привезли з собою через океан зграю чотирилапих убивць. В 1494 році під час захоплення острова Гаїті Колумб мав 200 піхотинців, 18 вершників і два десятки собак породи алано. Вони були навчені цькувати биків і могли носити обладунки.

Індіанці недовго терпіли грабежі і насильство прибульців. Тубільці на чолі з вождем Каонабо спалили форт Ла-Навідад і взяли в облогу форт святого Фоми. Іспанці жорстко відповіли. Головну роль в їхній каральній операції зіграли коні і собаки. Навіть найхоробріші з місцевих воїнів панічно боялися закутих в лати кавалеристів і псів – нічого подібного раніше в їхньому світі не існувало.

В битві при Королівській долині 1495 року дві сотні іспанців вщент розбили до двох тисяч повстанців. Різанину довершили алано, які жорстоко шматували тубільців. Очевидці писали, що кожен пес вбив або покалічив до сотні практично оголених індіанців.

За наступні сто років собаки на Гаїті розплодилися, здичавіли і почали полювати на худобу. Незабаром іспанські губернатори призначали нагороду за їхні голови.

В пошуках Ельдорадо

Звичайна тактика іспанців того часу: вдарити по суперникові залпами аркебуз, в перервах між перезарядженнями додавати пострілами з арбалетів. Вцілілих добивали мечами та алебардами. Собаки атакували разом з кавалерією на флангах, щоби не давати індіанським стрільцям прицільно влучати. Примітивні бавовняні обладунки були слабким захистом від щелеп, здатних дробити кістки.

«Індіанців жахали ці пси, і якщо вони знали, що з іспанцями йде хоч один такий, втрачали самовладання. А собаки, навчені воювати і шматувати ворогів, ставали хоробрими і злими, як тигри», – писав місіонер Бернабе Кобо.

Іспанці могли не боятися, що в запалі бою пси кинуться на своїх господарів, як це траплялося в Європі. Індіанці дуже відрізнялися від білих своїх виглядом і запахом. Особливо різко пахли фарби, якими воїни прикрашали тіло. Пси ставали особливо важливими під час вилазок в гори і ліси, де могли винюхувати засідки і йти по сліду втікачів.

В 1541 році Гонсало Пісарро вирушив через Анди шукати легендарну країну Ельдорадо, в якій конкістадори розраховували знайти небачені запаси золота. Двісті іспанців взяли з собою чотири тисячі союзних індіанців і близько тисячі собак. Майже всі тварини позамерзали в горах або їх з’їли пізніше, коли у експедиції закінчилися запаси продовольства. Вцілілими псами катували і вбивали аборигенів, дізнаючись у них дорогу до скарбів.

Після підкорення Америки в іспанській мові з’явився різновид страти apperear – шматування собаками.

Штучний товар

В літописах єзуїтів і мемуарах конкістадорів збереглися оклички видатних псів. Бесерільо («теля») належав Хуану Понсе де Леону, який відкрив Флориду. Він нібито міг впізнати раба-втікача в натовпі індіанців, а за своє життя загриз 300 осіб. Бесерільо отримав до свого імені дворянський додаток «дон». Його нащадка Леонсіко («левеня») за 2000 золотих монет купив Васко Нуньєс де Бальбоа – перший європеєць, який вийшов на берег Тихого океану. Хроніст пише, що в тому поході «собаки принесли більше користі, ніж люди». Леонсіко вмів розрізняти доброзичливих і ворожих індіанців, за свою роботу він отримував 1,5 зарплатні арбалетника. Пес Брутто, який супроводжував дослідника Міссісіпі Ернандо де Сото, за своє життя заробив нагороду у 20 рабів.

2000 золотих песо (стільки коштували два непоганих коня) за собаку могли викласти не всі, але ціна була виправданою. Суворе навчання з цькуванням полонених і ізоляцією, щоби пси не звикали до людей, робили чотирилапих убивць штучним товаром. Собача амуніція також коштувала дорого: набивні бавовняні попони, шкіряні нагрудники з нашитими пластинами, потужні нашийники з шипами.

Вкладення окупилися: Америка впала перед іспанцями. Всюди, де ступали лапи їхніх жорстоких псів, набули популярності собачі бої, забіги та розведення бійцівських порід.