Найцінніші копалини України
Вожді кочівників прагнули максимального комфорту в потойбічному житті. Тому разом з ними в могили клали дружин, рабів, коней, зброю і гори золота. В українській землі не знаходили нічого дорожчого за скіфські прикраси.
У 8 столітті до нашої ери іраномовні племена прийшли з Азії на узбережжя Азовського і Чорного морів, а згодом почали розселятися ближче до Дніпра. Вони не були схожими на нинішніх степових кочівників – мали світле волосся та сірі очі. Себе називали сколотами, тобто лучниками. Греки, які в 7 столітті до н.е. створили перші поліси в Причорномор’ї, називали їх скіфами.
«Шкіру з голови здирають таким чином: роблять круговий надріз біля вух, потім хапають за волосся і витрушують голову зі шкіри. Потім шкіру очищають від м’яса бичачим ребром і мнуть її руками. Вичиненою шкірою скіфський воїн користується як рушником для рук, прив’язує до вуздечки свого коня і гордо красується нею», –
Геродот, «Історія» (5 століття н.е.)
Всі народи, яким не пощастило стати сусідами скіфів, відзначали їхню войовничість і жорстокість. Грецький історик Геродот писав, що для отримання своєї частини здобичі після набігу вершник мав пред’явити голову вбитого ворога. Зі знятих скальпів виготовляли плащі і рушники, зі шкіри рук – чохли для сагайдаків.
Бойовий дух і кровожерність закарбувалися у скіфських виробах із золота. На них зображали диких тварин, воїнів, елементи побуту. Динамічний і первісний стиль прозвали «звіриним».
Розквіт скіфської культури припав на 4 століття до н.е., коли було створено велику частину знайдених археологами коштовностей. Після цього Скіфське царство проіснувало 800 років. У 3 столітті н.е. на землях Причорномор’я кочували племена готів, які потіснили скіфів. Ще через століття відбулося нашестя гунів. Скіфи змішалися з іншими народами і втратили ідентичність, але залишили на території України безліч слідів своєї культури. WAS відібрав найцінніші – в прямому значенні.
Підвісок «Голова Афіни»
Знайдено: курган Куль-Оба, Крим
Зберігається: Ермітаж, Санкт-Петербург
Грецькі колонії активно торгували із сусідами. Скіфи продавали вироби зі шкіри та збрую, натомість отримували тканини, вино і золото. Згодом грецькі майстри навчилися на замовлення багатих скіфів робити прикраси у звіриному стилі. Яскравий приклад такої співпраці випадково знайшли в кримському кургані Куль-Оба.
В 1830 році уряд Російської імперії переселяв родини відставних офіцерів з Севастополя до Керчі. Камінь для будівництва нового житла брали неподалік, з пагорба Куль-Оба. Роботами керував Поль Дюбрюкс, доглядач Керченських соляних озер і археолог-любитель за сумісництвом. Він швидко зрозумів, що Куль-Оба створила не природа, а людина.
Всередині було поховання скіфського царя. На голові небіжчика – золота діадема, зап’ястя – в золотих браслетах, на шиї – золотий диск вагою 461 грам. Скіфи вірили, що загробне життя продовжує земне. Тому все цінне, включно з дружинами і рабами, клали до могили вельможного небіжчика.
Ймовірна дружина царя лежала неподалік від нього, теж вся в золоті. Найцікавіші предмети – дві парні скроневі підвіски грецького походження з портретом богині Афіни. Обличчя нагадує знамениту статую Афіну Парфенос роботи Фідія (5 століття до н.е.). Саму прикрасу явно виготовляли на скіфський смак.
Бляха з оленем
Знайдено: курган Куль-Оба, Крим
Зберігається: Ермітаж, Санкт-Петербург
Після розкопки гробниці в Куль-Оба туди вночі вдерся місцевий грек Дмитрій Бавро з двома спільниками. Вони знайшли безліч золотих бляшок, а під плитами підлоги – схованок. Нашийну гривну
із золотими лев’ячими головами на кінцях грабіжники розрубали сокирою на три частини.
Пізніше Бавро явився з повинною до керівника розкопок Поля Дюбрюкса, якого знав особисто. Дмитрій розповів про злочин і здав свою долю награбованого: частину гривні з головою лева на кінці і бляху у формі оленя, яка колись прикрашала щит воїна. За повернення скарбів Бавро отримав 1200 рублів від Миколи I. Цар пообіцяв винагороду за повернення інших коштовностей з Куль-Оба, але за ними так ніхто і не звернувся.
Золотий гребінь
Знайдено: курган Солоха, Запорізька область
Зберігається: Ермітаж, Санкт-Петербург
Солоха – курган скіфського царя або багатого вельможі. Експедиція сходознавця і археолога Миколи Веселовського в 1912 році виявила його на лівому березі Дніпра неподалік від Кам’янки-Дніпровської. Веселовський добре розбирався в давніх курганах і вважався найкращим фахівцем з народів залізної доби в Російській імперії.
В кургані Солоха експедиція знайшла дві могили. Усипальниця жінки була розграбована, але поховання чоловіка залишилося недоторканим. В ньому також лежали скелети зброєносця, слуги, конюха і п’яти коней. Воїн був в обладунках, поруч з ним поклали бронзовий шолом і золотий гребінь.
На гребені зображено бій трьох скіфів. Крайній справа щойно втратив коня і тепер б’ється пішим. Шансів мало. Проти нього – вершник в дорогому пластинчастому панцирі і грецькому шоломі. На допомогу вершнику поспішає воїн з коротким мечем і щитом.
Горит зі сценами життя Ахілла
Знайдено: Мелітопольський курган, Запорізька область
Зберігається: оригінал – в Музеї історичних коштовностей України, копія – в Запорізькому обласному краєзнавчому музеї
В 1954 році житель Мелітополя провалився в підземелля, коли копав колодязь. Археологи знайшли всередині два поховання. В могилі вельможної скіф’янки з рабинею збереглися залишки поховальної колісниці і близько 4000 золотих прикрас. В могилі воїна виявили два скелети коня, бойовий пояс, золоті бляхи і золоту деталь горита
зі сценами з життя Ахілла.
Життя героя «Іліади» докладно проілюстровано. Швидше за все, прикрасу виготовляли грецькі майстри. Основний сюжет читається зліва направо, як в коміксах або християнських житіях. Він починається з того, як маленький Ахілл вчиться стріляти з лука, а закінчується сценою, в якій мати забирає прах вбитого Ахілла додому. На гориті знайшлося місце і для звіриного стилю: у верхньому ряду зображені собака, заєць, левиця, пантера і олень.
Срібна чаша
Знайдено: Гайманова могила, Запорізька область
Зберігається: Музей історичних коштовностей України
В 1970 році вчені Інституту археології АН УРСР поспіхом досліджували кургани на територіях, якими планувалося прокласти зрошувальні канали. Великий скіфський курган Гайманова могила розташований біля села Балки Василівського району в оточенні п’яти десятків менших. Археологи перевірили 22 – розграбовані. Відкрили чотири могили в центральному – те ж саме. Коли група вже залишала курган, учасник експедиції Борис Мозолевський знайшов схованку з безліччю цінних предметів.
«Щоразу, коли хочуть випити міцнішого вина, кажуть: «Налий по-скіфськи!» – писав Геродот.
Найвідомішою знахідкою стала срібна чаша з позолотою. На ній зображені шість скіфів. Двоє з них розмовляють, вони вбрані в парадний одяг, тримають батоги і булави в руках – це вожді. Зі зворотного боку чоловік старшого віку передає щось молодшому. В цьому вбачають сюжет з епосу чи фіксацію важливої події, наприклад, укладення договору між племенами. Під однією ручкою зображено літнього воїна, що стоїть на колінах. Під іншою скіф п’є нерозбавлене вино з бурдюка. Цьому кочівники навчили греків, які зазвичай розбавляли вино водою.
Меч-акінак і пектораль
Знайдено: курган Товста могила, Дніпропетровська область
Зберігається: меч і пектораль – в Музеї історичних коштовностей України
Зовні скіфські кургани нагадують пагорби природного походження. Щоби визначати штучні насипи, радянський археолог Олексій Тереножкін винайшов метод ручного буріння. Якщо в свердловині знаходять глину, в пагорбі може бути скіфська гробниця. В 1964-му році в кургані неподалік від Нікополя пробурили дві свердловини. Обидві виявилися порожніми. Після цього Товсту могилу вважали звичайним пагорбом.
Наступного року після виявлення чаші в Гаймановій могилі, в 1971-му, Борис Мозолевський взявся за інший курган – Товсту могилу. Він зробив ще дві свердловини, але отримав той же результат. Мозолевський не здався і пробурив третю, а за місяць очолив розкопки кургану.
У похованні скіфського вождя були знайдені скелети слуг і коней, зброя, посуд, понад 600 прикрас і короткий залізний меч-акінак із золотим рельєфним держаком. Такі мечі дозволяють простежити зв’язок скіфів із Західною Азією, звідки зброя потрапила до Північного Причорномор’я. Піхви розкішно оздоблені в звіриному стилі.
Неподалік від акінака Мозолевський знайшов відому кожному школяреві золоту пектораль вагою 1140 грамів. Прикраса зроблена сучасниками Олександра Македонського. Швидше за все, виготовлена в Греції на замовлення скіфського вельможі. Композиція складається з трьох рівнів. Нижній – сцени за участю звірів. Середній – квіткові мотиви. На верхньому – фігури скіфів і домашніх тварин.
Після дослідження Товстої могили Мозолевський зміг, нарешті, припинити підробляти кочегаром. Він отримав трикімнатну квартиру, зарплату у 200 рублів і шанс захистити дисертацію. В 1980 році став завідувачем сектора скіфської археології Інституту археології НАНУ.