Останній полонений Другої світової: 55 років у неволі

СРСР не підписав Женевську конвенцію 1929 року, тож скільки триватиме та чим закінчиться радянський полон — було загадкою для багатьох.

Так, останній відомий військовополонений Другої світової Андраш Тома провів у неволі 55 років. Він не був диверсантом чи жорстоким військовим злочинцем. Просто всім було на нього начхати.

1944-го угорець, який жив неподалік сучасного кордону з Україною, відзначив повноліття і потрапив на фронт. У січні 1945-го здався Червоній армії. Перебування у радянських таборах його зламало. Так Андраш потрапив до психіатричної лікарні міста Котельнич Кіровської області.

У медкартці записали: «Мадяр. Рік народження — 1925. Освіта — 5 класів. У шпиталі поводився неправильно. Висловлював маячні ідеї, їв погано, вночі не спав, на запитання не відповідав, плакав, приймати ліки відмовлявся. Шуба дублена, худа, шапка-вушанка стара, рвана, френч худий, валянки старі, різні, худі, рукавиці — дуже худі. На зріст високий, статура правильна. Фізичний стан — вкрай виснажений».

Андраш Тома помилково значився в лікарні під прізвищем «Тамаш». Діагноз — гостра шизофренія. Російської він не знав і вивчити не міг. Шанси на повернення — відсутні. Згодом до пацієнта всі звикли. Ніхто вже не цікавився, хто він і звідки. Живе собі й живе, допомагає сантехніку.

Повернутися додому Тома зміг лише 11 серпня 2000 року, коли йому було 74 роки. Головний лікар лікарні Котельнича познайомився з колегою зі Словаччини, який знав угорську мову. Той зміг розговорити пацієнта і привести до нього телевізійних журналістів.

Своїм родичем Андраша, який став в Угорщині героєм, назвали відразу 80 сімей. Справжніх родичів визначили за допомогою тесту ДНК. Тому підвищили в званні — до старшого сержанта, й оскільки зі служби не звільняли, виплатили платню за весь період перебування в полоні. 2004 року він помер.

Читайте далі, чи можна провести допит без диби та пляшки.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter