Як робили і не робили дітей в Україні 17-19 століть

Таня Сорокіна Піддубняк

Що робити, якщо притула завершилася вагітністю? Або наречений облажався під час комори? Це лікнеп з традицій українського сексу, читайте.

Секс заради сексу – гріх, а секс заради зачаття дітей – суворо за церковним календарем, приблизно 60 днів на рік. Такі заборони дозволяли стримувати народжуваність в той час, коли контрацепція прирівнювалася до вбивства. Але природа брала своє: подружжя грішили всупереч страху. Не утримувалися, ходили наліво, попереджали або переривали небажану вагітність. Про все це на початку 20 століття писав етнограф і фольклорист Марк Грушевський, а вже в наш час його дослідження доповнила Ірина Ігнатенко.

«Комора», ритуальна пісня:

Стелимо гарненько,
Щоб було м’якенько;
Стеліте околоти,
Щоб легше було проколоти.
Стружіте дишля,
Щоб «калина» вийшла.

Все у вас вийде

Сексуальні стосунки молодого подружжя починалися з обряду дефлорації нареченої. У північних, центральних і східних регіонах України він називався «комора».

Нареченим облаштовували ліжко в комірчині і ненадовго їх там зачиняли. В цей час друзі і родичі стукали в двері, голосно сміялися і співали непристойних пісень. За півгодини перевіряли, чи вийшло у нареченого.

Траплялося, що наречений за таких умов не міг зробити проникнення. Тоді замість нього в комору відправляли його кровного родича або сваху. Двері знову зачиняли, наречену позбавляв невинності заступник чоловіка, або ж сваха це робила пальцем.

Чим би не завершися обряд комори, чоловік і жінка були вже повінчані. Це зобов’язувало подружжя жити повноцінним статевим життям. Але не всі молодята знали, як це робити «по-справжньому». В ліжку такі пари лише милувалися, притулялися і терлися. Батьки або старші сімейні люди з’ясовували, чому у пари довго немає дітей, і передавали їй знання про елементарні сексуальні техніки.

І. Соколов, «Весілля в Україні», 1860 рік. Джерело: Сумський художній музей / Wikipedia
К. Маковський, «Свято в Україні», кінець 1870-х – початок 1880-х. Джерело: Державний Російський музей / art-catalog.ru

«Якщо чоловік хоче «жити» з жінкою, а їй немає ніякої притяги до того, або в неї є жага до його, а в його немає, то не будуть нічого, або і будуть, то калікуваті діти».

Марк Грушевський, «Дитина в традиціях і віруваннях українського народу», 1906 рік

Можна, але обережно

З роками, коли родина розросталася, сексуальні стосунки між подружжям набували ситуативного характеру. Найчастіше це траплялося поза домом – на косовиці, в хліві, в сараї, на пасовищі або в лісі.

Якщо не заважали діти, заважали звичаї. Церква забороняла інтимні стосунки під час постів, православних свят та поминальних днів (приблизно 200 днів на рік). Народна традиція не дозволяла дружинам секс під час критичних днів. Чоловікам – перед риболовлею і полюванням, оранкою і посівною, якщо він збирався чистити криницю або колоти свиню.

Вважалося, що порушення цих заборон призводить до народження калік і викликає природні катаклізми. За словами Марка Грушевського, один селянин звинувачував себе в початку епідемії холери, оскільки був нестримним в інтимних стосунках з дружиною. Щоби спокутувати провину, він оскопив себе.

К. Трутовський, «Жанрова сцена», 1876 рік. Джерело: Національний художній музей України / ethnography.org.ua
К. Маковський, «Жниця», 1871 рік. Джерело: artcyclopedia.ru

«Скло стерти треба дуже та ще шось вмішать туди, то либонь і не зачнеться дитина».

Марк Грушевський, «Дитина в традиціях і віруваннях українського народу», 1906 рік

Вогонь замість презерватива

З часом, переважно через бідність, подружжя вирішували припинити народжувати дітей. Деякі пари переставали спати разом. Але більшість використовувало контрацепцію – реальну та магічну.

Бідні і багаті, одружені і неодружені, хлібороби і сільська інтелігенція – всі практикували перерваний статевий акт, «висмик». На цьому список ефективних методів архаїчної контрацепції вичерпувався. Але в арсеналі у подружжя були ще повір’я, магія і народні зілля.

Так, щоби під час сексу не завагітніти, жінки намагалися кохатися на боці, на животі або по-собачому. Також для запобігання вагітності їли хліб з шерстю ялової корови чи вівці, не вживали насіння. З жіночої сорочки, забрудненої менструальною кров’ю, під час прання віджимати воду, втирали її в піч або підмішували в корм худобі. З тією ж метою після пологів закопували або згодовували свиням плаценту.

Щоби не зачати, одразу після сексу жінки намагалися вимити з себе сперму уриною, водою і навіть карболкою. В екстрених випадках в центральних районах України жінки спалювали сорочку, яка була на них під час статевого акту.

Подружжя, які не бажали в майбутньому мати багато онуків, намагалися знепліднити своїх молодших дітей. Перев’язуючи пуповину, вони замість волокон з жіночих рослин конопель – матірки, використовували чоловічу рослину – плоскінь.

Українці з Полтави, 1884 рік. Фото: Самуїл Дудин / Wikipedia
«Типи та види України». Дореволюційні листівки з колекції Володимира Козюка
«Типи та види України». Дореволюційні листівки з колекції Володимира Козюка

«Дівчата, які бажають втратити плід, під час менструації полощуть у воді забруднену білизну, воду цю виливають на вогонь в печі; кажуть, при цьому з печі лунає плач і стогін дитини, який поступово затихає».

І. Трусевич, «Зілля: Перекази, повір’я, приказки та пісні мешканців Полісся», 1865 рік

Марафон проти розмноження

Якщо вагітності не вдавалося уникнути, на ранніх термінах її переривали відваром з материнки, барвінку, вишневої кори, шафрану, конопляних шишок. Парили ноги, піднімали важкі речі, стрибали з висоти, перетягували мотузками або ряднами живіт. З ризиком для життя пили терте скло і настоянку з суміші пороху, селітри, ртуті, сірки та міцної горілки.

На пізніх термінах вагітності «баби-абортистки» веретеном викручували плід з матки. Кровотеча після таких операцій довго не зупинялася, що часто призводило до смерті жінок.

В кінці 19 століття в села приїжджали санітарки з міських лікарень та робили аборти. До них зверталися не більше 10% жінок, інші вважали за краще використовувати народні засоби.

Популярне