Це сталося, коли США набридло платити данину піратам

Кирило Данильченко

«Корсари Аллаха» століттями тримали Середземномор'я в страху. В 1801 році вони нарвалися – стали ціллю першої закордонної антитерористичної операції США.

i

В 1575 році біля берегів Каталонії алжирські пірати захопили галеру, на якій пливли Мігель Сервантес з братом. Родина змогла швидко викупити лише Родріго Сервантеса. Майбутній письменник провів в полоні п’ять років, поки за нього не заплатили 2000 дукатів.

Джерба, Алжир, Туніс, Тріполі, Голета, Бужи – назви середземноморських баз Барбарії вселяли страх по всій Європі. З середини 15 століття північноафриканські пірати викрали і продали в рабство понад мільйон християн, атакували навіть Скандинавію і досягали Ісландії. Були потоплені тисячі кораблів, прибережні регіони Іспанії та Італії геть спорожніли після набігів.

Кого тільки не було серед піратів: маври, які втекли від Реконкісти рибалки і ловці молюсків, збіднілі торговці, навернені на іслам греки і голландці. Перебуваючи під протекцією Османської імперії та надихаючись закликами імамів атакувати невірних, до 19 століття мусульманські корсари стали серйозною геополітичною силою.

Великі морські держави – Британія, Іспанія, Франція – платили данину за безпечний прохід своїх кораблів в порти Середземномор’я. Одразу після здобуття незалежності США щорічно відправляли берберам $1 мільйон, тобто 15-20% доходу країни.

Посол від держав Барбарії при дворі англійської королеви Єлизавети I (ліворуч). Хайреддін Барбаросса, флотоводець і правитель Алжиру (праворуч). Джерело: University of Birmingham / Лувр / Wikipedia

Дядько Сем сердиться

Зараз би це назвали свавіллям: біля берегів Африки продовжували грабувати судна під прапорами країн, які регулярно сплачували відкупні. До 1801 року США вже здійснили два каральних рейди, безуспішно намагаючись блокувати і обстрілювати берберські порти. В 1803-му угруповання посилили, і восени до марокканської столиці Танжеру підійшли важкі фрегати. Правитель країни бей Сулейман порахував свої гармати і підписав з американцями «вічний мир».

«Вічний мир» завершився, не розпочавшись. 31 жовтня під час блокади Тріполі американський фрегат «Філадельфія» напоровся на риф. 307 членів екіпажу потрапили в полон. Пізніше бербери змогли зняти корабель зі скелі та отримали найпотужніший бойовий корабель в своїй історії.

Зухвалу акцію відплати провели через півроку. Американці захопили берберський вітрильник, підняли піратський прапор і пішли на нічний абордаж. Молодий капітан Стівен Декейтер з командою з 62 осіб без єдиного пострілу, лише з палашами, піками і кортиками, захопив «Філадельфію». Пошкоджений фрегат неможливо було викрасти, тому його спалили.

«Філадельфія» на рифах неподалік від Тріполі, 1803 рік. Джерело: Wikipedia

Облога з моря

Наприкінці липня 1804 року почалися вирішальні бої. Під прикриттям залпів фрегатів невеликі кораблі проривалися на рейд Тріполі, щоби придушити батареї.

Бої стали вкрай запеклими. Бербери збили щоглу на фрегаті «Конституція» гарматним вогнем, камзол командора Пребла пробило осколком. Стівен Декейтер під час абордажу застрелив капітана ворожого судна, але сам отримав важку рану ятаганом. Життя йому врятував матрос, який підставив під удари піратів свою голову. Було вбито двох капітанів американських канонірських кораблів. Під час спроби застосувати брандер від вибуху загинув весь екіпаж.

Місто нещадно обстрілювали запальними і розривними бомбами. Почалися пожежі, жителі Тріполі втекли в пустелю.

Лейтенант Стівен Декейтер (внизу в центрі) в сутичці з берберським капітаном, 3 серпня 1804 року. Картина: Dennis Malone Carter / Naval Historical Center / Wikipedia

Наступ з суходолу

Атака з моря не принесла результатів. Правитель Тріполі паша Юсуф відмовлявся здаватися, вимагаючи за повернення полонених моряків фрегата «Філадельфія» і підписання мирного договору величезну на той час суму в $200 тисяч. Тоді американці провели гібридну спецоперацію: набрали в Єгипті 400 грецьких і арабських авантюристів. Лейтенанти Ітон і О’Беннон з вісьмома морськими піхотинцями керували наступом з суходолу, щоби посадити на трон Тріполі брата Юсуфа – Хамета.

Подолавши виснажливі 620 км пустелі, найманці вдарили по важливому порту Дерна. З моря їх підтримали три 18-гарматних шхуни. Частину артилерії перевезли шлюпками і залпами впритул вибили ворота міста. Після короткого бою над фортецею підняли зоряно-смугастий прапор – це була перша сухопутна перемога США на чужій землі. Хоча загін не дійшов до Тріполі, в гімні морської піхоти США тепер є такі слова:

«Від палаців Монтесуми до берегів Тріполі
Ми боремося за нашу країну
В повітрі, на землі і на морі».

Лейтенант Преслі О'Беннон в Дерні, квітень 1805 року. Джерело: Marine Corps Art Collection / Wikipedia

Кінець піратства

Отримавши такі аргументи, паша Юсуф погодився на мирний договір. В свою чергу, США зобов’язалися виплатити $60 тисяч за 400 полонених. На американських офіцерів і дипломатів пролився дощ з доларів та медалей.

Через кілька років світові держави відволіклися на війну з Наполеоном, чим скористалися пірати. Держави Барбарії повернулися до практики захоплення торгових суден і вимагання відкупних.

У 1815 році в гавань Алжиру з дюжиною військових кораблів прибув герой попередньої війни Стівен Декейтер. Берберський флагман взяли на абордаж, а його «адмірала» закололи піками. Наступного року обіцянку правителя Алжиру не брати в полон християн закріпив об’єднаний англо-голландський флот. Більше 200 гармат ескадри дев’ять годин перетворювали місто на руїни.

Незабаром загроза «корсарів Аллаха» була знята остаточно. Зібравши сили після Наполеонівських воєн, монархи Європи вторглися в Африку, розділивши північ континенту на іспанську, французьку та турецьку частини. Більше про піратів тут не чули.

Популярне