Їх називали сінобі: справжня історія ніндзя

Борці за свободу, жорстокі найманці, голлівудський міф. В історії японських ніндзя є все, крім чорної уніформи.

Сувора станова система Японії стала особливо жорстокою в Епоху воюючих провінцій 15-17 століть. Тоді через занепад центральної влади та постійні конфлікти між феодалами зросло значення і гонор військової еліти. Самурай міг запросто зарубати простолюдина за кривий погляд або випадковий дотик до своєї зброї.

Багаті селяни купували статус госі, отримуючи право на прізвище і носіння меча, але більшість була приречена на важку ручну працю до самої смерті. Нижче них на соціальних щаблях перебували міські ремісники і торговці. В самому низу – касти недоторканих ета і хінін: жебраки, актори, асенізатори, могильники, сміттярі, м’ясники і чинбарі.

Госі і селяни, зображення часів епохи Едо, 1798 рік. Джерело: 四時 交加 / Wikipedia
Японські селяни до 1912 року. Фото: Музей історії Японії (小学 館) / Wikipedia

Податки були високими: селяни віддавали за використання землі до половини врожаю. Крім того, дорослий чоловік щороку сплачував податок в розмірі п’яти метрів шовку (або еквівалент іншими товарами) і до 70 днів проводив на обов’язкових роботах: ремонтував дороги, копав зрошувальні канали.

Від пресингу влади люди втікали до піратів, ховалися в лісистих горах, йшли в монастирі. З 11 століття у вкритих горами провінціях Іга і Омі на найбільшому японському острові Хонсю з’являються перші осередки ніндзя. Японці називали їх сінобі – це були наймані шпигуни, палії і вбивці.

Універсальний інструмент

Кодекс честі не дозволяв самураям брати участь в таємних операціях. Для проникнення у ворожі замки і табори вони наймали сінобі. Багато агентів були збіднілими самураями, ронінами або колишніми піхотинцями. Їх цікавили лише гроші – для себе і своїх кланів, які ховалися в горах. Захист сіл від грабіжників, отруєння колодязів, підпали, збирання інформації, удари ножем в спину були такими ж товарами, як рис або залізо.

В 13-14 століттях остаточно формуються школи сінобі і традиції найбільших кланів: Хатторі, Момоті, Ое, Фума. Вони стали затребуваним інструментом для боротьби з піратами, айнами, дорожніми розбійниками та для міжусобних воєн японських аристократів. В ролі мандрівних торговців, артистів, поденників або ченців ніндзя проникали на ворожу територію, збирали інформацію про чисельність військ або поширювали панічні чутки.

Ніндзя на гравюрі Кацусіки Хокусая, 1817 рік. Джерело: Hokusai Manga / Wikipedia
Ніндзя на гравюрі Кацусіки Хокусая, 1817 рік. Джерело: Hokusai Manga / Wikipedia

Правила бою

Одна з перших писемних згадок про дії сінобі датована 1487 роком, коли військо сьогуна Асікага Єсіхіса напало на маєток повсталого феодала Роккару Такаєрі. Агенти проникли в табір бунтівників з тліючим вугіллям в порожнистих трубках, вночі підпалили намети і в хаосі стали різати офіцерів і прапороносців.

Ніндзя намагалися уникати поля бою. Навіть збираючись у великі команди, вони вважали за краще нападати із засідок або відводити ворогів на важкодоступну місцевість. Так було під час битви за замок Маруяма. У 1578 році впливовий феодал Ода Нобукацу вторгся в провінцію Іга, яку контролювали клани сінобі. Спочатку ті вирізали гарнізон фортеці, яку Нобукацу збирався зробити своїм опорним пунктом. Потім заманили каральні загони самураїв на затоплені рисові поля і в гущавину лісу, де важкоозброєні воїни розгубилися і загинули.

Коли батько Нобукацу – Ода Нобунагу – отаборився в полі, ніндзя вистрілили в нього з великокаліберних аркебуз одразу з трьох боків. Набої розірвали декількох наближених, але сам полководець вцілів.

Японський костюм для подорожей і кольчуга, яку під нього вдягали. Джерело: Samuraiantiqueworld / CC BY-SA 3.0
Самурай у важких обладунках. Фото: Felice Beato / Encyclopedia Britannica

Під час таємних операцій сінобі не могли використовувати повні обладунки, закриті шоломи і довгі мечі, тому вчилися битися кинджалами, палицями, кастетами і ланцюгами. Техніка задушення, удари серпом по суглобах, очам і горлу, уколи ножем через паперові перегородки японських будинків – все це допомагало виконати завдання і піти непоміченим.

В кіно після сутички ніндзя ховаються в клубах густого диму. Це вигадка, спадщина традиційного театру кабукі – так на сцені показували миттєву втечу. Звідти ж походить і знаменитий чорний костюм: в кабукі асистенти вдягалися в чорне, коли зображували невідомих вбивць. Справжні сінобі носили той одяг, який дозволяв їм злитися з натовпом і виконати завдання.

Японський короткий меч, схований в бамбуковій палиці. Фото: Samuraiantiqueworld / CC BY-SA 3.0
Японська ланцюгова зброя і «кігті». Фото: Samuraiantiqueworld / CC BY-SA 3.0
Кусурігама – зброя з серпа, ланцюга та ударного тягарця. Фото: Samuraiantiqueworld / CC BY-SA 3.0
Макібіші використовували, щоби пошкодити копита коней ворога. Фото: Samuraiantiqueworld / CC BY-SA 3.0
Кагінава – аналог «кішки», за допомогою якої здіймалися на стіни. Фото: Samuraiantiqueworld / CC BY-SA 3.0
Зброя для прихованого носіння. Фото: Samuraiantiqueworld / CC BY-SA 3.0
Метальні дротики.Фото: Samuraiantiqueworld / CC BY-SA 3.0

Перетворення на легенду

Клани сінобі в Іга були розгромлені, коли в 1581 році Ода Нобунага привів 45-тисячне військо в провінцію, населення якої не перевищувало 90 тисяч осіб. Поля і сади спалювали, села розоряли, перевали і полонини блокували. Укріплення ніндзя впали після багатомісячної облоги, в Іга не вціліло жодного храму. Головний з них – Каннон-дзі – спалили, закидавши смоляними бочками.

Легкоозброєні розвідники й диверсанти не могли нічого протиставити планомірній окупації і тактиці випаленої землі.

Портрет Оди Нобунагі з колекції храму Текодзі в Тойоті та його обладунки. Джерело: Wikipedia

Патріарх клану Хатторі загинув під час оборони родового замку. Багато його учнів розсіялися країною і продовжили навчати нових бійців. Сінобі знову відзначилися в 1638 році під час придушення повстання християн в князівстві Сімабара. Тоді найняті урядом розвідники проникли у фортецю Хара, де тримали оборону 30 тисяч повстанців, видали себе за християн і постачали інформацією їхніх ворогів.

До розквіту епохи Едо ніндзя втратили роботу. Попит на послуги агентів в мирній країні йшов на спад. Зі шпигунів і кілерів вони перетворилися на героїв казок, які вміють бігати верхівками дерев і годинами затримувати дихання під водою. Вцілілі організації ніндзя в провінціях Іга і Омі були розпущені, їхніх членів прийняли в місцеву поліцію.

Популярне