Найвеличніший (непотрібний) рейд спецназу в історії

169 британських командос і моряків загинули. 215 потрапили в полон. 14 катерів і есмінець були потоплені. Аби що?

1942 рік, Британія задихається в морській блокаді. Німецькі підводні човни, які виходять з Бреста, Сен-Назера, Лор’яна і Бордо, розривають конвої союзників в Атлантичному океані. В Норвезькому морі на всіх наводить жах найпотужніший корабель Гітлера – лінкор «Тірпіц». Британське Адміралтейство боїться, що велетень вирушить до західного узбережжя Франції і приєднається до полювання за транспортами, тому збирає проти нього значну бойову групу.

Королівський флот навряд чи дозволив би «Тірпіцу» прорватися в Атлантику без пошкоджень. В гирлі Луари поблизу міста Сен-Назер прийняти на ремонт і сховати корабель міг найбільший сухий док світу – 350-метровий «Луї Жубер». Система шлюзів і потужні ворота надійно захищали базу від торпедних атак. Чотири десятки зеніток і близькість житлових будинків змусили відмовитися від бомбардування з повітря. Великі кораблі не могли подолати 8 км річки через мілини, мінні поля і берегові батареї. Для захисту поставок до Британії «Луї Жубер» необхідно вивести з ладу.

Шанс на успіх дарувала спецоперація під керівництвом оперативного штабу лорда Маунтбеттена, який відповідав за рейди на окуповану територію. Командос і морякам допомогли розвідники і криптоаналітики, які зламали коди шифрувальної машини «Енігма». В розпорядженні британців були графік чергування німецької авіації, схема мінування і план порту.

Аерофотозйомка доків в Сен-Назері. Джерело: Imperial War Museum / iwm.org.uk

Троянський кінь в колісниці

Операція «Колісниця» стартувала 26 березня 1942 року, коли з Фултона вийшли 3 есмінці, 12 мотоботів, артилерійський і торпедний катери. Секретність була настільки суворою, що два французьких траулери, які трапилися на шляху конвою, були потоплені, а рибалок взяли в полон.

Троянським конем був есмінець «Кемпбелтаун», яким командував Стівен Халді. Чотиритрубне судно часів Першої світової війни спочатку розвантажили: зняли більшу частину гармат і торпедних апаратів, прибрали протичовнове обладнання і камбуз. Потім навантажили: додатково вкрили бронею палубу, місток і рубку керманича; встановили зенітки «Ерлікон», які мали знищити німецькі прожектори; у вугільній ямі розмістили 4,5 тонни вибухівки. Все це замаскували і залили цементом.

Щоби видати «Кемпбелтаун» за патрульний міноносець Крігсмаріне, одну його трубу прибрали, іншу підрізали, а борта перефарбували. В морі корабель підняв німецький прапор.

Есмінець «Кемпбелтаун» під час підготовки до рейду на Сен-Назер. Фото: Royal Navy / Wikipedia

Капітан Халді отримав інструкції таранити батопорт, прикрити вогнем десантні групи, поставити закладену в трюмі бомбу на 10-годинну затримку і залишити есмінець. На берег Сен-Назера планували висадити шість груп загальною чисельністю 268 бійців. Штурмовики мали захопити причал і знищити гармати. Диверсанти – підірвати магнітними мінами насоси, двигуни та трубопроводи дока, електростанцію і шлюзи в місті. Саперів прикривали команди захисту з кулеметами Томпсона.

Основу десанту склав 2-й батальйон командос, який кількома місяцями раніше викрав компоненти нового німецького радара під час рейду на Брюневаль. З борту артилерійського катера спецназом керував полковник Чарльз Ньюман.

Полковник Чарльз Ньюман, командир 2-го батальйону командос. Джерело: Imperial War Museum / iwm.org.uk

Маски скинуто

Опівночі 28 березня над Сен-Назером з’явилися півсотні літаків Королівських ВПС. Удар не вдався через серпанок і хмарність. В 1942 році британці ще не застосовували килимові бомбардування, і екіпажі мали наказ атакувати лише чітко видимі цілі.

Невдалий наліт привів гарнізон в бойову готовність. Коли о 1:30 ночі колона кораблів підійшла на дві милі до доку, її засліпили прожекторами.

Події стрімко розгорталися. Німці відкривають загороджувальний вогонь з зеніток і кулеметів. Сигнальники «Кемпбелтауна» семафорять, що кораблі належать Крігсмаріне, у них пакет для начальника порту, на борту є травмовані, їм терміново потрібна медична допомога. Завдяки розшифрованому радіоперехопленню, у британців є пароль.

Стрілянина на хвилину вщухає і починається з новою силою, коли «Кемпбелтаун» набирає швидкість і мчить до воріт дока. З есмінця і катерів до берега тягнуться трассери «Ерліконів». Гасне розбитий німецький прожектор, виють сирени.

Шлях проходження конвою до мети і план операції. Джерело: U.S. Naval Institute / usni.org

«Кемпбелтаун» спускає німецький прапор і здіймає White Ensign. Батареї шаленіють, головний мотобот в правій колоні спалахує свічкою. Керманичу есмінця зносить голову, кулі перебивають руки його наступнику. Екіпаж зазнає втрат.

Через три хвилини після початку бою «Кемпбелтаун» таранить батопорт і утворює в воротах 10-метрову діру. В ніч стрибають британські штурмовики, через хвилину – диверсанти і мінометна команда, на берег сходить полковник Ньюман зі штабом. Бій не вщухає ні на секунду, з палуби безперервно б’ють зенітки, передові групи командос розстрілюють і закидають гранатами батарею на причалі.

Есмінець «Кемпбелтаун» після тарану воріт дока «Луї Жубер». Джерело: Bundesarchiv, Bild 101II-MW-3722-04 / Kramer / CC-BY-SA 3.0
Есмінець «Кемпбелтаун» після тарану воріт дока «Луї Жубер». Джерело: Bundesarchiv, Bild 101II-MW-3722-04 / Kramer / CC-BY-SA 3.0

Крізь вогонь

План одразу ж провалюється. Катер ML 269 пошкоджено, він втрачає керування. ML 268 вибухнув. ML 443 розстрілюють впритул і закидають гранатами. Німецький підводний човен, який стоїть в гавані, веде вогонь з надводного положення. Набої косять командос, британці відповідають з міномета. Кілька хвилин триває дуель, після чого субмарина змушена відступити.

Частину команди з застряглого в батопорті есмінця забирає ML 177. Екіпаж катера захоплює в порту баркас і буксир. Висадитися з мотоботів змогли лише три групи з 14-и.

ML 177 і ML 306 під час відходу натикаються на німецький міноносець «Ягуар». Моряки здаються в полон або гинуть. Кулеметник ML 306 Том Дюрант отримує десяток важких поранень, але продовжує стріляти по містку есмінця і абордажній команді. Він помре в госпіталі Сен-Назера. Після бою командир «Ягуара» через британських полонених представить Дюранта до нагороди, і той посмертно отримає Хрест Вікторії. Унікальний випадок у військовій історії.

Рештки моторного катера, 28 березня 1942 року. Джерело: Bundesarchiv, Bild 101II-MW-3717-12A / Kramer / CC-BY-SA 3.0

Кривава крапка

Поки командос, затиснуті на причалі і в старому місті, ведуть важкий бій, в доці вибухає насосна станція і паливний провід. Керування операцією втрачено: кожна група на березі бореться за виживання.

169 вбитих – моряки, солдати, офіцери управління. Четверо спецназівців ховаються в підвалах і пізніше за допомогою місцевих жителів через Іспанію і Гібралтар повернуться в Лондон. Інші вцілілі вистрілюють боєзапас і кидають зброю. В полон потраплять 216 осіб з командиром операції Чарльзом Ньюменом включно.

О 10:30 гігантський вибух розтинає док. Чотири з половиною тонни вибухівки випаровують ворота «Луї Жубера», а також німецьких офіцерів, саперів і журналістів на борту «Кемпбелтауна». Гинуть кілька десятків французів на березі, горять танкери на рейді. Припливна хвиля проходить через розбитий батопорт і довершує картину тотального розгрому. Сухий док в порту Сен-Назер відновлять лише через 6 років після завершення війни.

Поранений десантник Том МакКормак. Джерело: Bundesarchiv, Bild 101I-065-2302-39 / Koch / CC-BY-SA 3.0
Німці оглядають «Кемпбелтаун». Джерело: Bundesarchiv, Bild 101II-MW-3722-18 / Kramer / CC-BY-SA 3.0
Британські військовополонені, Сен-Назер. Джерело: Bundesarchiv, Bild 101II-MW-3719-28 / Schlemmer / CC-BY-SA 3.0
Німці оглядають «Кемпбелтаун». Джерело: Bundesarchiv, Bild 101II-MW-3724-02 / Schaaf / CC-BY-SA 3.0
Полонені командос, Сен-Назер. Джерело: Bundesarchiv, Bild 101I-065-2302-25 / Koch / CC-BY-SA 3.0

Британці радіють. Попри великі втрати, в газетах операцію називають «Найвеличнішим рейдом в історії», 89 осіб представляють до нагород. П’ять учасників операції отримають Хрест Вікторії – полковнику Ньюману оголосять про нагородження в таборі військовополонених. Жодного полоненого спецназівця або моряка не стратять, всі вони після війни повернуться на батьківщину.

Після перемоги над Німеччиною стане відомо, що у німців не було реальних планів прориву «Тірпіца» в Атлантику – Гітлер занадто боявся його втратити. Лінкор залишиться біля узбережжя Норвегії і буде потоплений британськими літаками в 1944 році. Втім, рейд змусив німців перекинути частини з Східного фронту і витратити багато ресурсів на оборону французького узбережжя. «Колісниця», нехай і одним колесом, все-таки проїхалася по Третьому Рейху.

Популярне