Страх смерті заважає виконувати завдання сучасним солдатам. Фахівець з психології вбивств Дейв Гросман наводить статистику, за якою лише 2-3 особи з 10 здатні в бою вести прицільний вогонь по противнику. Решта припускаються критичних помилок або, заціпенілі, лежать на дні окопу. Здавна це намагалися побороти за допомогою психоактивних речовин.

Про таємниче зілля, яке позбавляє горя і турбот, згадує ще Гомер. Припускають, що чаклунка Кірка напоїла супутників Одіссея настоянкою опіуму. Вживати опій для зняття болю від ран і опіків рекомендували і єгипетські лікарі. На іншому кінці світу, в Китаї, 3500 років тому для цього в далекі гарнізони відправляли гашиш. Скіфи знімали страхи, вдихаючи дим спалюваних суцвіть конопель.

«Взявши конопляне насіння, скіфи підлазять під повстяну юрту і кидають його на розпечене каміння. Від цього здіймається такий сильний дим і пара, що жодна еллінська парова лазня не зрівняється. Насолоджуючись, скіфи голосно волають від задоволення», – грецький історик Геродот.

Римські легіонери надавали перевагу настоянці гіркого полину. Вона робила бійців некерованими, тому «аватарів» позбавляли хліба і карали різками. Не допомагало.

Германці і мухомори

Давньоримський історик Тацит в 1 столітті нашої ери згадує північних варварів, які нападали вночі. Їхні обличчя були чорними від сажі, щити оббиті темним хутром, на плечі накинуті вовчі і ведмежі шкури. Ці воїни вражали римлян своєю дикою люттю. Про таких бійців через 12 століть розповідає звід скандинавських саг «Земне Коло»:

«Бог Одін умів робити так, що в битві його вороги сліпнули або глухнули, або їх охоплював страх, або їхні мечі ставали не гострішими за палиці, а його люди йшли в бій без обладунків та були немов шалені пси і вовки, кусали щити та прирівнювалися силою до ведмедів чи биків».

Берсеркерів не одразу брало залізо, вони продовжували бій навіть з найстрашнішими ранами. Немає достовірних даних про те, що перетворювало солдатів на хижаків. Однак симптоми (спалахи агресії, підвищення больового порогу, добовий сон після ексцесу) вказують на мускарин – алкалоїд, що міститься в мухоморах.

Фахівці продовжують сперечатися, чи міг вождь оточувати себе в битві некотрольованими наркоманами.

Ілюстрація з книги Хелена Гербера «Міфи норманів». Джерело: archive.org

Південна Америка і пульке з кокою

Улюбленою розвагою ацтекської верхівки було прив’язати міцного військовополоненого до стовпа, напоїти ферментованим соком агави (пульке) з коноплею, дати спис і дивитися, як він б’ється з чотирма бійцями з мечами. За легендою, вождь сусідньої Тласкали перед неминучою смертю вбив 8 ацтекських бійців і покалічив 20.

В імперії інків популярністю користувалася кока. Носії, гінці, солдати мали на шиї мішечки з попелом лободи, вапном і листям цієї тонізуючої рослини. Відстані денного маршу вимірювалося в спожитих дозах коки – акулі.

Ацтеки і полонені. Ілюстрація: Кодекс Мендоса, приблизно 1547 рік / Wikipedia

Близький Схід і бозна-що

1090 рік, фортеця Аламут, територія сучасного Ірану. Асасини – гілка шиїтського ісламу, яка хотіла прискорити прихід прихованого імама. Секта на багато століть випередила свій час. В комуні не було станів, в сусідніх країнах викрадали найкращих вчених, замість податків селян змушували будувати гірські фортеці, проти ворогів застосовували терористів-смертників.

Лідер асасинів «Старець Гори» Ібн Саббах готував фідаінів, готових виконати будь-який його наказ аж до самогубства. В цьому йому допомагали наркотики – гашиш або опіумний мак.

Добровольця тижнями гнобили муштрою і голодом, а потім в стані наркотичного сп’яніння переносили в розкішний сад. Там його пестили жінки і досхочу годували делікатесами. Незабаром бійцеві являвся «янгол» і обіцяв повернення до раю, якщо той буде виконувати всі накази Старця Гори.

Щоби відчути блаженство, люди йшли на вірну смерть і здійснювали замахи на добре пильнованих ворожих правителів.

Лікар позбавляє пацієнта болю за допомогою люльки з опіумом. Ілюстрація: Şerefeddin Sabuncuoğlu, XV століття / Wikipedia

Перша світова і морфіністи в окопах

Процес підсаджування солдат на наркотики вдосконалили після винаходу ін’єкційного шприца, кокаїну і морфію. Дослідниця Конні Браам стверджує, що на початку 20 століття лише одна фабрика в Нідерландах випускала до 13 тонн кокаїну на рік. А ще були потужні виробництва в Німеччині.

Після Першої світової війни в психіатричних клініках лежало більше наркоманів, ніж алкоголіків. Знаменитий «балтійський чай» Пелевіна – не літературний вимисел. Радянський хірург Микола Бурденко скаржився в мемуарах, що спирт з кокаїном в якості знеболювального пили всі, хто мав доступ до скриньки медика.

Набір для підшкірних ін'єкцій з морфіном виробництва Parke, Davis & Co., 1908-1918 рр. Джерело: Victorian Collections / CC BY-NC-SA 3.0
Набір для підшкірних ін'єкцій з морфіном виробництва Parke, Davis & Co., 1908-1918 рр. Джерело: Victorian Collections / CC BY-NC-SA 3.0
Набір для підшкірних ін'єкцій з морфіном виробництва Parke, Davis & Co., 1908-1918 рр. Джерело: Victorian Collections / CC BY-NC-SA 3.0

Новий час і танковий шоколад

Вермахт працював зі ще більш страшними міксами – сумішами кокаїну, первітину і синтетичного знеболювального. Ці препарати отримували бійці спецназу, диверсанти і підводники. Йдеться про мільйони виданих за війну доз. Широко використовувався «танковий шоколад» – первітин в формі шоколадних цукерок. Льотчики ковтали таблетки.

СРСР не пас задніх. Дмитро Лоза в книзі «Танкіст на іномарці» пише про танкістів, яких нагодували тонізуючими батончиками в боях поблизу Красилівки. Солдати довго потім не могли заснути. Експериментували з речовинами і японці. Їхній стимулятор хіропон з неофіційною назвою «котячі очі» спочатку видавали лише вартовим і працівникам нічної зміни. До кінця війни його вживало мало не все доросле населення Японії.

В наш час будь-які подібні експерименти приховані під грифом «секретно». Але спостерігаючи регулярні скандали з допінгом у спорті, немає сумнівів, що військові теж ведуть активні дослідження. Ніякого контролю за ними немає і не буде.

Німецький «танковий шоколад»
Первітин Temmler Pharma. Фото: Komischn / CC BY-SA 4.0
Робочі фабрики Temmler в Берліні в одному лише 1940 році виробили для армії 35 мільйонів таблеток первітину. Фото: Temmler Pharma GmbH & Co KG, Marburg

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter