Смерть після смерті: 7 моторошних історій
В 1945 році радянські солдати розгромили мавзолей фельдмаршала Гебгарда фон Блюхера, який командував прусськими військами в битвах проти Наполеона, і пограли в футбол його черепом. І це далеко не найстрашніша історія про наругу над мертвим тілом.
1. Папа Формоз, Рим
В кінці 9 століття в Римі за наказом чинного папи Стефана VI відбувся судовий процес над колишнім папою Формозом. Його звинувачували в незаконному переході з єпископської кафедри Порту в Рим і коронуванні незаконнонародженого претендента короною Священної Римської імперії. Все виглядало пристойно, за винятком того, що на місці підсудного сидів напіврозкладений труп папи Формоза, який помер дев’ятьма місяцями раніше. На поставлені йому запитання відповідав священик, який сховався за троном.
Після моторошної вистави з мерця на знак позбавлення статусу зірвали ризу. Три пальці правої руки, якими Формоз благословляв, відрубали. Тіло протягли вулицями Риму і закопали в братській могилі для іноземців. Пізніше викопали, прикріпили вантаж і скинули в річку.
2. Симон де Монфор, Англія
Двадцять років Монфор був фаворитом Генріха III, який навіть віддав свою сестру йому за дружину. Однак з часом авторитарність монарха перетворила графа на лідера аристократичної опозиції.
Міжусобну війну Монфор почав в 1264 році перемогою в битві під Льюїсом, де полонив короля і оголосив себе лордом-протектором. Його правління тривало лише рік. Спадковий принц Едуард втік з-під варти і об’єднався з ворогами Монфора. У битві під Івшемом новоявлений лідер Англії загинув.
Переможці кастрували і порубали на шматки труп Монфора. Голову разом з геніталіями, прикріпленими до носа, насадили на спис. Інші частини тіла відправили в якості подарунків титулованим заколотникам в різні регіони країни.
3. Жиль ван Леденберг, Нідерланди
Дванадцятирічне перемир’я у 80-річній війні за незалежність від Іспанії стало періодом, коли внутрішні конфлікти спалахнули серед самих голландців. Міста-осередки однієї з ворогуючих фракцій протестантів – ремонстрантів – почали формувати власне наймане ополчення. Центральна влада Нідерландів, яка надавала перевагу кальвіністам, оцінила це як заколот.
Ремонстранти були схоплені та ув’язнені. Щоби уникнути тортур, один з їхніх лідерів Жиль ван Леденберг у вересні 1618-го перерізав собі горло. Через кілька місяців вже мертвого Леденберга засудили до смерті. Труну із забальзамованим тілом закріпили на шибениці. Через три тижні прах поховали, але в ніч поховання розлючений натовп відкопав рештки і викинув їх у рівчак.
4. Богдан Хмельницький, Україна
Вже немолодий гетьман Війська Запорозького спромігся виграти низку ключових битв, вів тонку дипломатичну гру і відірвав Україну від Польщі. На той час йому було за 60 – солідний вік для 17-го століття. Богдан часто хворів. Інсульт позбавив Хмельницького здатності говорити, і влітку 1657-го він помер у Чигирині. Гетьман заповідав поховати себе в Іллінській церкві, яку збудував в Суботові.
Сім років по тому польський воєвода Стефан Чарнецький спалив Суботів і наказав викинути з сімейної усипальниці тіла Хмельницького і його сина Тимоша.
Що сталося із забальзамованим трупом гетьмана достеменно невідомо. За польською версією, тіло спалили, попіл зарядили в гармату і вистрілили. За українською, останки Богдана були перепоховані його старим другом Лавріном Капустою. Місце останнього спочинку гетьмана зберігалося в секреті, щоби не допустити нової наруги. Вчені припускають, що ймовірним місцем перепоховання може бути Семидубова гора в селі Івківці неподалік від Суботова.
5. Мерсі Браун, США
Цей моторошний випадок Брем Стокер тримав в голові під час написання роману «Дракула». Наприкінці 19 століття члени сім’ї Браунів з Род-Айленда по черзі вмирали від туберкульозу. Спочатку хвороба забрала матір, Марію, потім старшу дочку, Марію Олівію. Потім захворів син Едвін. Він ще боровся за життя, коли померла молодша дочка, 19-річна Мерсі. Сусіди вважали, що хтось із Браунів – вампір, який п’є кров своїх родичів. Але хто?
Через два місяці після смерті Мерсі голова сім’ї, Джордж Браун, дозволив відкрити могили. Тіла матері і старшої дочки були напіврозкладеними, проте труп молодшої виглядав майже нетлінним і чомусь лежав на боці. Його розітнули, в грудній клітині виявили кров у рідкому стані.
Мерсі визнали кровопивцею. Її серце вирізали з тіла і спалили, прах змішали з водою і дали випити хворому Едвіну в якості лікувального зілля. Юнакові це не допомогло: він незабаром помер.
6. Григорій Распутін, Росія
Микола II називав його людиною Божою, вороги – шахраєм і розпусником, який захопив владу в країні завдяки впливу на царицю. Грудневої ночі 1916 року Распутіна вбили, хоча змовники витратили на це чимало зусиль. Уже отруєного ціаністим калієм «старця» довелося добивати, дострілювати і топити в ополонці.
Тіло Распутіна поховали в парку Царського Села. Після лютневої революції Керенський, на той момент міністр юстиції в Тимчасовому уряді, наказав генералу Корнілову знищити труп. Кілька днів труна з останками простояла у вагоні, а 11 березня 1917 року її спалили в котельні Політехнічного інституту.
7. Лавр Корнілов, Росія
Генерал Корнілов, який командував спаленням тіла Распутіна, був убитий під час штурму Катеринодара навесні 1918-го. Труну з тілом білогвардійці таємно закопали в німецькій колонії Гначбау, могилу зрівняли з землею.
Буквально через день на поховання натрапили більшовики. Труп відкопали і відвезли в Катеринодар. Останки спробували повісити на дереві, але мотузка обірвалася. Від падіння і ударів шашками тіло перетворилося на безформну масу. Нарешті його вирішили спалити. Багаття з соломи розвели на міський бійні. Горіло погано, труп спалювали і топтали ногами цілу добу, попіл розвіяли за вітром.
