Педофіл у законі: улюблені дівчатка Людовика XV

Слово «гарем» зазвичай асоціюється зі Сходом, де султани і шахи утримували для сексу десятки наложниць. Але такий існував і в католицькій Франції. Для хтивого короля його відкрила старіюча коханка.

В середині 18 століття Францією керувала цікава пара: недалекий, ледачий, розпусний Людовик XV і маркіза де Помпадур. Разом вони були вже більше п’яти років. Як жінка, фаворитка більше не приваблювала монарха. Людовик любив розкутих малоліток, а у 30-річної маркізи пристрасті залишилося, за його словами, «як у крижаної статуї». Зате вони ідеально зійшлися характерами.

Освічена і розумна, покровителька мистецтв, законодавиця мод, маркіза була справжнім другом. Супроводжувала короля на полюванні, сиділа поруч за гральним столом, вислуховувала, давала поради стосовно курсу зовнішньої політики. Маркіза відчувала, що велелюбний Людовик скоро знайде їй заміну. Щоби залишити собі місце в серці короля, але задовольнити його хіть, вона збудувала для нього на околицях Версаля особливий закритий пансіонат.

Портрет Людовика XV (зліва), портрет маркізи де Помпадур (праворуч), авторства Моріса Кантена де Латура. Джерело: Лувр / Wikipedia

Перевага 15-річним

Гарем розмістили в будинку, спорудженому в 1752 році для Шарля Колліна – фінансового радника Помпадур. Він отримав назву «Оленячий парк», як і весь аристократичний квартал в місці, де півтори сотні років тому були королівські мисливські угіддя.

В пансіонат брали дівчаток дворянського стану віком 9-12 років. Їх навчали читанню, писанню, молитвам, етикету. Людовик любив вовтузитися з ними, як з ляльками: наряджати, перевдягати, купати. З 15 років юні вихованки починали жити з королем статевим життям. Монарх панічно боявся «поганих хвороб» і визнавав лише незайманих. В усьому іншому його влаштовували високі і низькі, худорляві і пухкенькі, блондинки і брюнетки.

Вхід до «Оленячого парку», французька гравюра 19 століття. Джерело: Національна бібліотека Франції / bnf.fr

Кастинг на роль коханки

Чого насправді вчать у закладі, всі прекрасно розуміли. Сьогодні Людовика назвали би педофілом, а Помпадур – сутенеркою. Але у 18 столітті батьків малолітніх дочок все влаштовувало.

Аристократія проводила час у нескінченних розвагах – бали, маскаради, театри, бенкети – і відрізнялася фривольною поведінкою. Виходили заміж в 12 років, народжували в 13, здавали дитину на виховання в монастир і знову весело проводили час. А одружуватися на дівчині, з якою переспав сам король, вважалося особливим шиком.

Аристократи бачили в «Оленячому парку» можливість вигідно прилаштувати дочку. Вони почали особливо дбати про чесноти своїх спадкоємиць і рекламували їх в проханнях королю.

«Проваджений гарячою любов’ю до священної королівської персони, я маю щастя бути батьком чарівної дівчини Жолі, справжнього дива свіжості, краси, молодості та здоров’я. Я був би щасливий, якби Його Величність зволив порушити її невинність. Подібна милість була би для мене найціннішою винагородою за довгу і вірну службу в армії короля…», – розпинався шевальє Лероа.

Претенденток було багато. Маркіза особисто влаштовувала кастинг. Основні критерії – краса, невеликий розум, аристократичне походження.

«Туалет». Франсуа Буше, 1742 рік. Джерело: Музей Тиссена-Борнемісса / museothyssen.org
«Діана після полювання». Франсуа Буше, 1745 рік. Джерело: Музей Коньяк-Же / wga.hu

Подарунок від Казанови

Історія зберегла деякі імена юних коханок короля. Найвідомішою наложницею Людовика стала ірландка Марі-Луїза О’Мерфі. Її образ зберігся на картині Франсуа Буше. До «Оленячого парку» вона потрапила нібито завдяки Казанові.

За легендою, італійський жиголо познайомився з молодою дівчиною, яка вразила його досконалістю тіла. Він замовив її портрет придворному живописцю німцеві Буше. Картину показали Людовику. Наступного дня Марі-Луїзу привели до покоїв монарха, а після проведеної спільно ночі король поселив її в гаремі. Там вона прожила близько двох років. Коли стала просити звання офіційної фаворитки, Марі-Луїзу вислали до родового маєтку і видали заміж.

«Чорнява одаліска». Франсуа Буше, 1745 рік. Джерело: Лувр / Wikipedia
Франсуа Буше. Портрет 15-річної Луїзи О`Мерфі. Джерело: Музей Вальрафа-Ріхарца / Wikipedia
«Леда і Лебідь». Ймовірний автор Франсуа Буше, 1740 рік. Джерело: Wikipedia

Користуйся, але не закохуйся

Маркіза ревно стежила за тим, щоби наложниці зникали з ліжка короля раніше, ніж він серйозно ними захопиться. Якщо дівчина вагітніла, її вивозили з «Оленячого парку» назавжди. Дитину передавали на всиновлення до інших родин, а молодий матері знаходили чоловіка в провінції.

Аналогічно чинили з коханками, які досягли 17-річного віку і тому стали нецікаві королю. В якості приданого давали 100 000 ліврів. За 22 роки через пансіонат пройшли кількасот дівчат.

Вхід до «Оленячого парку», сучасний вигляд. Джерело: Google Maps

«Оленячий парк» закрили в 1774 році після смерті 64-річного Людовика. Сам маєток зберігся і сьогодні перебуває в приватній власності. Там вціліли три кімнати, оформлені в улюбленому стилі Помпадур – рококо – паркетні підлоги, оригінальні меблі, кухня і сад. У 2013-му власники виставили будинок на продаж за $8,8 млн. Але це без антикварних меблів, на якій кохав своїх дівчаток сам король Франції.

Популярне: