Як виходити з голодування: Досвід 1944 року

Брак їжі вбивав людей мільйони років. Але тільки Друга світова війна змусила шукати наукові способи реабілітації голодуючих.

1944 рік. Союзники висадилися в Європі, зі сходу на німців наступає Червона армія. За добу на фронтах Другої світової гинуть до 15 тисяч бійців. Західну Німеччину і Японію шматують стратегічними бомбардуваннями. Селянські та фермерські господарства розорені, коні і техніка реквізовані для військових потреб.

Середній німецький службовець споживає на день не більше 1700 кілокалорій. Мільйони жителів окупованих територій живуть на 800-1200 ккал: оселедець, квасоля, ріпа, горох, картопля, чорний хліб. В’язні таборів, примусово мобілізовані робочі, засуджені і полонені перебувають на межі смерті від виснаження.

Американська влада усвідомлює, що важка реабілітація голодуючих стане першочерговою справою переможців. Восени 1944 року вони починають знаменитий експеримент, яким керує Ансель Кіс – завідувач відділенням фізіології і гігієни в Міннесотському університеті.

Брошура для набору добровольців на експеримент в Міннесоті, 27 травня 1944 року. Джерело: jn.nutrition.org
i

Американський бойовий пайок K-ration – теж розробка Анселя Кіса. Складався з трьох порцій їжі і містив консервоване м’ясо, печиво, арахісові і фруктові батончики, шоколад, вівсяні пластівці, кубик бульйону, чай, розчинну каву, порошковий напій, сіль, цукор, сигарети, жувальну гумку і туалетний папір. Пайок був готовий до вживання, довго не псувався, поміщався в кишеню уніформи.

Справа добровільна

В оголошеннях про набір молодих чоловіків для дослідження використовували заклики врятувати Європу і зображення голодних дітей. До листопада 1944 року в польовий табір почали з’їжджатися добровольці. Це були переважно мормони, квакери, єговісти, меноніти – патріоти, які не могли йти в армію з релігійних міркувань.

Попри відсутність винагороди, жорсткі умови і ризик для здоров’я, з більш ніж 100 охочих відбирали 36 учасників експерименту. До початку досліджень їм зробили аналізи – від слини і сперми до пункції спинного мозку і вимірів щільності кістки. Також вчені довели вагу чоловіків до ідеальної – гладкі скинули кілька кілограмів, худі – набрали.

В середньому, до початку експерименту його учасники важили 71 кілограм.

Керівник експерименту – доктор Ансель Кіс, 1946 рік. Джерело: Hennepin County Library Special Collections / mnopedia.org

Піддослідні щури

Робота на кухні, в овочесховищах або пральні табору, подолання близько 60 кілометрів на тиждень пішки і бігом, вивчення німецької мови і політична підготовка. День добровольців імітував типову активність цивільних жителів Європи. Пайок був ідентичним: ріпа, бруква, картопля, трохи хліба, крихітні порції риби, м’яса або яєць. Дуже рідко перепадала чайна ложка цукру або шматочок шоколадки – так моделювали доступ до продуктів на чорному ринку. В підсумку – 1550 ккал на день.

Через чотири місяці експерименту люди в таборі перетворилися в обтягнуті шкірою манекени, які страждали від неврозів і набряків. Під час роздачі їжі спалахували сварки і бійки. В середньому, кожен доброволець втратив 25% м’язів, води і жирових запасів. Через втрату жиру на сідницях піддослідним стало важко сидіти на твердій поверхні: на стілець підкладали подушку.

Учасники експерименту на бігових доріжках. Джерело: Minneapolis Newspaper Collection, Hennepin County Library Special Collections / mnopedia.org
Доброволець Джим Плаугер на рентгенівському контролі. Джерело: Minneapolis Newspaper Collection, Hennepin County Library Special Collections / mnopedia.org

Серцебиття в стані спокою сповільнилося до 40 ударів на хвилину, знизилася витривалість, зменшився об’єм легенів, активність сперми і виділення тестостерону. Романтичні сцени в кіно перестали цікавити. Молоді люди, які любили поговорити про дівчат і війну, почали вирізати з журналів рецепти.

Акцентуації, панічні атаки, сни з вбивствами і актами канібалізму – трьох хлопців довелося зняти з дистанції. Ще кілька потребували коротких періодів реабілітації посеред програми.

Всередині групи почалася сегрегація. Деякі опустилися і перетворилися на мішені для знущань, конфлікти стали постійною справою. Експеримент не мав на меті повного занурення в життя окупованих територій: не було холоду, побиттів, тиску пропаганди і жахів війни. Навіть ці тепличні умови дали величезний матеріал для книги Анселя Кіса «Біологія голоду людини». Вона досі залишається найбільш повним дослідженням наслідків нестачі їжі.

Учасники експерименту: Джеральд Вілснак, Маршалл Саттон і Джаспер Гарнер. Джерело: Minneapolis Newspaper Collection, Hennepin County Library Special Collections / mnopedia.org
Учасники експерименту: Джеральд Вілснак і Маршалл Саттон. Джерело: Minneapolis Newspaper Collection, Hennepin County Library Special Collections / mnopedia.org
Доброволець Гарольд Блікенстафф. Джерело: Minneapolis Newspaper Collection, Hennepin County Library Special Collections / mnopedia.org

Треба більше їсти

Потім були три місяці планової реабілітації. Незважаючи на 50-відсоткове збільшення калорійності раціону, в перші тижні тривало падіння ваги через відхід набряків і води. Двоє хлопців потрапили до лікарні. Ще близько двох років учасники експерименту в Міннесоті страждали від неврозів, неконтрольованої обжерливості і залежності від їжі. Але їхні страждання врятували десятки тисяч життів і зберегли здоров’я сотням тисяч людей.

Протягом дослідження з’ясувалося, що ніякі добавки білків і вітамінів не допоможуть відновленню організму, якщо раціон міститиме менше 3000-4000 ккал протягом хоча би 4-5 місяців. Темпи одужання від нервових розладів також виявилися безпосередньо пов’язані з розміром порцій. Не так важливо що, важливіше скільки – науково підтверджена рекомендація з реабілітації жертв голоду.

Фото на обкладинці: Depositphotos (кольорокорекція WAS)

Популярне: