Alive The Andes Accident

Вимушене людожерство: Про що не пишуть у посібниках з виживання

Кирило Данильченко

72 дні в крижаному пеклі після катастрофи літака провела регбійна команда «Старі християни» з Уругваю. Вцілілі мали вирішити, чи готові вони рятуватися від голоду м'ясом своїх мертвих друзів.

13 жовтня 1972 року юніорська команда з регбі Old Cristians Club («Старі християни») разом з родичами гравців і спонсорами летіла з Уругваю до столиці Чилі, Сантьяго. Літак з 45 пасажирами на борту потрапив у сніговий циклон і збився з курсу. Виринувши з непроглядної хмари, пілоти побачили перед собою схил гори. Ухилятися було пізно.

Страшний удар відірвав літаку крила і хвіст. Дванадцять осіб загинули на місці, вцілілі отримали травми і переломи. В тому числі смертельні поранення: наступного дня померли п’ятеро.

Живі, мертві і приречені – вони застрягли на висоті 3600 метрів у віддаленому гірському районі між Чилі та Аргентиною.

Alive The Andes Accident
Фюзеляж літака Fairchild FH-227D, на якому летіла команда Old Christians Club. Фото: Andrés Figueroa Zurita, panoramio.com

Мертві рятують живих

Із засобами для виживання все було погано. У відірваному хвостовому відсіку, який впав в ущелину, були аптечки, їжа і теплі речі. П’ять пляшок вина, крекери з цибулею і кілька плиток дієтичного шоколаду – все, що вдалося знайти.

Воду пасажири отримували зі снігу, розтоплюючи його на багаттях з обшивки сидінь. Спали, тісно обсівши одне одного та вкриваючись залишками одягу. Щоби зігрітися, мочилися собі на ноги і руки.

Страждаючи від голоду, невдовзі живі вирішили їсти загиблих. Обвуглені шматки людського м’яса вдавалося проковтнути не всім. Від необхідності їсти своїх друзів у багатьох починалася істерика. Але під кінець першого тижня кожний став канібалом – альтернативою була смерть.

Alive The Andes Accident
Після аварії. Фото: viven.com.uy

Лавина принесла півтонни м’яса і надію

Білий фюзеляж на снігу був непомітний з повітря. Знайденої в багажі губної помади не вистачило, щоб зробити великий напис «SOS» на обшивці. Надії на порятунок щезли, коли через маленький радіоприймач спортсмени почули новини про відкликання пошукових груп.

Через два тижні по залишках літака вдарила лавина. Вона вбила вісьмох і допомогла вижити іншим: сніг утеплив металевий корпус, а мертві дали ще півтонни м’яса.

Спроби зв’язатися з цивілізацією провалилися. Рація сіла. Залишалося тільки спробувати перейти через Анди. Троє найсильніших членів команди – Нандо Паррадо, Роберто Канесса і Антоніо Вісінтін – пішли на штурм гірського хребта. З оббивки салону їм пошили величезний спальний мішок, допомогли спорудити сани і дали в дорогу шкарпетки, набиті замороженою людською плоттю.

El Milagro de los Andes
Вцілілі пасажири в очікуванні порятунку. Фото: viven.com.uy

Порятунок через 2,5 місяці

До кінця третього дня після виходу з табору Вісінтіна відправили назад, забравши його припаси. Це дозволило хворим на цингу і діареєю Канессі і Паррадо за 9 днів вийти до людей. 22 грудня, через два з половиною місяці після катастрофи рейсу FAU 571, до місця аварії прибули рятувальні гелікоптери.

Шістнадцять вцілілих регбістів лікували від важкої гірської хвороби, обморожень, дистрофії, з ними працювали стоматологи і психіатри. Історія облетіла весь світ: вийшло кілька книг, два повнометражних і кілька документальних фільмів. На місці падіння літака встановили хрест з його уламків.

«Невдовзі після нашого спасіння католицька церква оголосила, що в поїданні плоті мертвих не було гріха. Більш важливою була підтримка, яку нам публічно висловили батьки загиблих хлопців», – Нандо Паррадо.

Alive The Andes Accident
Роберто Канесса з лікарями. Хосе Луїсу Інсієрті надають медичну допомогу: у нього серйозна інфекція і втрата 36 кг ваги. Фото: viven.com.uy
Alive The Andes Accident
Паез і Паррадо після порятунку. Фото: viven.com.uy
Alive The Andes Accident
Момент зустрічі Роя Харлі з батьками. Службовці чилійської армії допомагають Альваро Манхіно. Фото: viven.com.uy
Alive The Andes Accident
Рідні та друзі зустрічають вцілілих в аеропорту Монтевідео. Прес-конференція. Фото: viven.com.uy

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter