Неможливе можливо: як чай замінив в Англії пиво

Люся Мовсесян

Оздоровлення британського суспільства та деградація китайського — такі різні ефекти захоплення одним напоєм.

У минулому британець починав ранок із кухля легкого пива — пити його було набагато безпечніше, ніж сиру воду. Тільки в першій половині 19 століття частиною щоденного раціону в Англії став чай. Будучи таким само безпечним, завдяки кип’ятінню води, він не притуплював почуття і підвищував працездатність.

Очікуйте доставку за рік

Вперше чай потрапив до Європи в середині 16 століття, а на початку 17-го португальські й голландські торговці налагодили регулярне постачання з Китаю.

1662 року англійський король Карл ІІ одружився з португальською принцесою Катариною Браганською, яка була великою любителькою чаю та привчила до нього королівський двір.

Катарина Браганська. Приблизно 1665 рік. Фото: Wikipedia / Royal Collection
Карл ІІ і Катарина Браганська. Автор невідомий. Фото: Palácio do Correio Velho

Спочатку напій був доступний лише вищій знаті: кілограм коштував стільки, скільки покоївка заробляла за два роки. Ціна пояснювалася відстанню. На той час іти з Китаю до Західної Європи вантаж міг навіть не місяці, а роки.

Заварювання чаю потребувало майстерності. У листі слуги англійського барона Герберта від 1672 року збереглася інструкція:

«До літра свіжої води, яка тільки-но закипіла, додайте ложку чаю і шматок цукру. Відтак лишіть суміш на вогні на чверть або половину години, не дозволяючи їй кипіти. Перш ніж налити чай, слід потримати чашки над парою».

Джентльмен під час ранкового чаювання з дамою в її будуарі, кінець 18 століття. Ілюстрація: Wellcome Images / CC BY 4.0
Англійські дами за чаюванням. Приблизно 1790 рік. Малюнок чорнилом: Yale Center for British Art / collections.britishart.yale.edu
Чоловік за дегустацією чаю, 1890 р. Зображення: Wellcome Library, London / CC BY 4.0

Постраждав алкоголь

Елітарність напою сприяла його популярності. У 17 столітті в Лондоні працювали сотні кафе, де подавали чай. Таверни з пивом і джином втрачали клієнтів, а казна недобирала податків із торгівлі алкоголем.

Нарешті, 1676 року було видано закон, що оподаткував торгівлю чаєм і наказав отримувати спеціальну ліцензію для його продажу. Розмір податку невпинно зростав, поки не перевищив 100% від закупівельної вартості.

Це призвело до розквіту контрабанди й торгівлі підробками: чай змішували з іншими рослинами, а вже заварене раз листя висушували, підфарбовували та продавали як нове. Почасти через це англійці віддавали перевагу чорним сортам — зелений чай простіше підробити.

Англійське чаювання. Приблизно 1920 рік. Фото: Wellcome Library, London / CC BY 4.0
Лікарня св. Варфоломея, Лондон: медсестра під час чаювання, 1890 рік. Фото: Wellcome Images / CC BY 4.0
i

За легендою, пити чай о п’ятій годині (Five o’clock Tea) на початку 19 століття придумала Анна Рассел, герцогиня Бедфорд. Це допомагало згаяти час між ланчем і обідом, який у благородних домах подавали не раніше восьмої вечора.

Обвал цін

Британська Ост-Індійська компанія зуміла налагодити закупівлю в Китаї без посередництва іноземних купців. У другій половині 18 століття її кораблі вивозили по 3000 тонн чаю в рік. Після успішних експериментів чайні плантації були розведені в Британській Індії. Ціни знижувалися.

Заради чаю англійці навчилися робити порцеляну, будували дедалі швидші вітрильники, покривали Індію мережею залізниць. А ще — підсадили китайців на опіум і воювали за право продавати їм більше наркотиків.

У першій половині 19 століття Англія споживала вже по кілограму чаю в рік на кожного жителя, включно з немовлятами. Виробництво у власних колоніях не могло задовольнити цей попит.

Основною метою двох Опіумних війн 1840—1842 та 1856—1860 років стало примушування уряду Китаю відкрити країну для масштабного постачання індійського опіуму. Прибутки від його продажу британські комерсанти пускали на закупівлю чаю. Під кінець 19 століття Китай споживав 6500 тонн опіуму на рік.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter