Єрусалим – столиця Ізраїлю. Які проблеми?

Дональд Трамп офіційно визнав Єрусалим столицею Ізраїлю і оголосив, що в майбутньому туди переїде посольство США. Чому це рішення стало сенсацією, і чому весь світ вважає ізраїльською столицею Тель-Авів – пояснює WAS.

Почнемо здалеку. На території сучасного Єрусалиму люди оселилися в 4500-3500 роках до н.е. За біблійною легендою, близько 1000 року до н.е. єврейські племена відвоювали місцевість у євусеїв. Цар Давид побудував тут фортецю і головний юдейський храм.

Місто пережило навали ассирійців і вавилонян, але було серйозно зруйновано римлянами в 1-2 столітті н.е. Пізніше Єрусалим підпорядковували собі Візантія, хрестоносці, араби, хорезмські тюрки, єгипетські мамлюки і Османська імперія. Часом євреїв виганяли з міста, вони поверталися, але вже не становили більшості населення.

Початок 20 ст.Повернення євреїв

Після перемоги в Першій світовій війні Великобританія планувала взяти під контроль турецькі володіння, в тому числі Палестину. В 1917 році міністр закордонних справ Артур Бальфур передав лорду Ротшильду лист з обіцянкою створити там «національний осередок для єврейського народу», але «без порушення прав існуючих неєврейських громад».

Декларація Бальфура, заклики сіоністів повернутися на історичну батьківщину і репресії в Європі посилили імміграцію до Палестини. Станом на 1939 рік частка євреїв в населенні зросла з 4% до 30%.

Після 2-ї світової.Поділ Єрусалима

Після Другої світової війни британська адміністрація вирішила покинути Палестину. Генеральная асамблея ООН запропонувала створити там дві держави: єврейську і арабську. Єрусалим, як святиня трьох релігій, мав опинитися під міжнародним контролем.

Араби становили 67% жителів Палестини, але мали отримати 45% території, більшу частину якої вважали непридатною для землеробства. Мусульманські країни відкинули план ООН як несправедливий. Вони виступали за створення в Палестині єдиної демократичної держави, де більш численні араби мали би перевагу.

15 травня 1948 року Ізраїль проголосив незалежність. Того ж дня Єгипет, Сирія, Ліван, Йорданія, Саудівська Аравія, Ірак і Ємен ввели в Палестину війська.

Війна закінчилася влітку 1949 року. Ізраїль захопив західну частину Єрусалима і 1300 км² земель, які ООН відводила арабській державі. Решту палестинських територій разом зі східним Єрусалимом окупували Йорданія і Єгипет.

В 1950 році рішенням ізраїльського парламенту частина Єрусалима – без зайнятого Йорданією Старого міста – була проголошена столицею держави. 24 країни перевели туди свої посольства. Серед них не було США і найбільших держав Європи.

1. Карта Палестини в 1944 році. Синім і зеленим кольором позначена земля, яка перебуває у єврейській власності або оренді. 2. План ООН з поділу Палестини. Територія єврейської держави позначена зеленим. 3. Підсумки арабо-ізраїльської війни 1947-49 років. Блакитним виділені єврейські території за планом ООН, червоним – захоплені внаслідок війни, зеленим і бузковим – ті, які залишилися під арабським контролем. Джерело: Wikipedia

Шестиденна війна.Під контролем Ізраїлю

Сусіди Ізраїлю готували армії до реваншу, метою якого проголошували повне знищення Ізраїлю. Президент Єгипту закликав «скинути євреїв у море, знищивши як націю». Після серії прикордонних інцидентів напруга зросла до такого рівня, що навесні 1967 року арабські країни провели мобілізацію і змусили солдат ООН піти з розмежувальної лінії.

5 червня 1967 року Ізраїль завдав випереджального удару по аеродромах і знищив військову авіацію Сирії, Єгипту, Йорданії та Іраку. За наступні шість днів війська арабської коаліції, позбавлені повітряної підтримки, були розгромлені.

Ізраїль захопив території, які переважали його довоєнну площу у 3,5 рази: Голанські висоти, Синайський півострів і Сектор Гази, західний берег річки Йордан і східний Єрусалим разом зі святими місцями трьох релігій.

Формально першого удару завдав Ізраїль. Тому ООН визнала країну агресором, а отримані землі – тимчасово окупованими територіями.

Територіальні здобутки Ізраїлю за підсумками Шестиденної війни 1967 року (позначені блакитним)

1980 рік.Оголошення столицею

Влітку 1980 року парламент Ізраїлю ухвалив конституційний закон, за яким місто є «єдиним і неподільним, столицею Ізраїлю». Це офіційно закріпило анексію східної частини Єрусалиму, окупованої під час війни 1967 року.

В серпні Рада Безпеки ООН (за винятком США, які утрималися) оголосила Закон про Єрусалим «порушенням міжнародного права», «нечинним» і «таким, що вимагає негайного анулювання». 22 з 24 країн, чиї посольства працювали в західному Єрусалимі, перенесли їх до Тель-Авіву. У 2006 році виїхали останні – Коста-Рики і Сальвадору.

Своєю «вічною столицею» Єрусалим проголосила і Палестина. Державу ще не створено, але її вже визнає сотня країн-членів ООН. Зараз палестинці готові погодитися на столицю Ізраїлю в Західному Єрусалимі, якщо Ізраїль визнає Східний Єрусалим столицею Палестини.

2017 рік.Трамп!

В 1995 році Конгрес США ухвалив закон про перенесення посольства в Ізраїлі з Тель-Авіва до Єрусалиму. Білий дім вважає це рішення консультативним. Через гостроту питання американські президенти кожні півроку указом відкладали переїзд дипломатів.

А потім на арені з’явився Трамп. 6 грудня 2017 року президент пішов проти численних резолюцій ООН, офіційно визнав Єрусалим столицею Ізраїлю, тим самим підтримавши анексію палестинських земель. При цьому він готується підписати новий указ про відтермінування перенесення посольства, оскільки «процес може зайняти роки».

На папері США зробили великий реверанс в бік свого головного союзника на Близькому Сході. Але фактично залишили собі можливість під час переговорів заспокоїти арабські країни, вкрай обурені вчинком Дональда Трампа.

За ізраїльською статистикою 2011 року 62% жителів Єрусалима – юдеї, 35% – мусульмани, 2% – християни.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter