Заборонена тема: 1100 років поклоніння препуцію Христа

Віталій Воробей

1900 року римський папа Лев ХІІІ пригрозив відлученням від церкви за привертання уваги до теми крайньої плоті Христа. Що ж, перевіримо.

У Середні віки християнські реліквії були цінним активом для храмів і монастирів. Вони підносили авторитет місця, в якому зберігалися, і приваблювали жертводавців.

Особливо прибутковими були артефакти, пов’язані з тілесністю Ісуса Христа й інших героїв Святого Письма: мощі, волосся, зуби, нігті, піт, сльози, сеча, фекалії та крайня плоть.

Страсті Христові: Людина Печалі. Мартен ван Гемскерк, 1532 / Музей витончених мистецтв у Генті
Обрізання Христа (деталь). Фрідріх Херлін, 1466 / Джерело: Wikipedia

Найкращий подарунок до весілля

Показ Європі у 8 столітті крайньої плоті Ісуса Христа — священного препуція — пов’язаний з Карлом Великим. Найімовірніше, королю франків на весілля його подарувала візантійська імператриця Ірина Афінська.

Карл Великий передав реліквію папі Льву ІІІ. Вона зберігалася в особистій каплиці пап до розграбування Риму 1527 року. За переказом, солдата, який украв препуцій, схопили в італійській Калькаті, де святиня і лишалася до 20 століття.

При цьому в різний час хранителями крайньої плоті називали себе собори й монастирі ще в 17 містах по всій Європі.

Ілюстрація «Біблії Жана де Сі», Буття 17:23-26. Франція, 1355—1357

Перевірка на уявлюваний зуб

Навіть у Середні віки не всі вірили у святість препуція. Чи обрізаний Христос — поширена тема в суперечках теологів. Це визнавали можливим, оскільки пророк був євреєм, отже, над ним мали здійснити обряд восьмого дня від народження — 1 січня за католицьким календарем і 14 січня за православним.

Критики поклоніння препуцію посилалися на думку святого Августина: оскільки тіло Христа піднеслося на небеса, його частинка мала прямувати туди само.

Утім, достовірності артефакту в 14 столітті додала свята Бригіта Шведська, черниця і ясновидиця. У видінні Бригіти янголи поклали препуцій їй на язик, і вона відчула насолоду в усьому тілі. Це дозволило католицькій церкві визнати святість крайньої плоті, а хранителям — збільшити доходи. Охочі доторкнутися до препуція збиралися в багатотисячні натовпи, адже йому приписували чудодійні властивості.

Зображення Бригіти Шведської на вівтарі в церкві Салема, Швеція. Джерело: Tidskriftsförlaget Allhem
Фрагмент кістки Бригіти Шведської також став християнською реліквією. Фото: Catlemur / Кафедральний собор Турку / CC BY-SA 4.0

Розжалування крайньої плоті

Під час Реформації культ реліквій зазнав нищівної критики. Мартін Лютер сказав: «Якщо зібрати всі тріски Животворного Хреста, то можна скласти баржу». Жан Кальвін говорив, що обсяги зібраного церковниками грудного молока Діви Марії викликають підозру, чи не була вона коровою. Більшість екземплярів препуція були знищені в ті роки або під час Великої французької революції.

Сьогодні питання істинності препуція перед католиками не постає. 1900 року, після «відкриття» чергового екземпляра у Франції, папа Лев ХІІІ пообіцяв відлучати від церкви за роздмухування інтересу до крайньої плоті Христа. 1954-го заборона була посилена, і тепер за проступок загрожує максимальна, найганебніша форма відлучення.

Пристановищем останнього артефакту називають місто Кальката в Італії. Тут він зберігався до 1983 року, коли був викрадений. За однією з версій, так представники Ватикану припинили шанування шкіри статевого члена, що стало в 20 столітті смішним і компрометувало церкву.

Популярне: