Звабити 16-річну дочку Сталіна… і вижити

В житті іменитого радянського кіносценариста Олексія Каплера була пригода значно більш небезпечна, ніж відрядження до партизанського загону і робота в обложеному Сталінграді.

З дитинства Світлану оточувала турбота, але не батьківська. В 1932-му, коли дівчинці не було і шести років, її мати – друга дружина Йосипа Сталіна – поцілила собі в серце з пістолета.

Самогубству Надії Сталіни-Аллілуєвої передував конфлікт з чоловіком. В мемуарах Світлана напише: «Начебто і приводу не було. “Всього-на-всього” невелика сварка на святковому бенкеті на честь XV-ї річниці Жовтня. “Всього-на-всього” батько сказав їй: “Ей, ти, пий!” А вона “всього-на-всього” скрикнула раптом: “Я тобі не ЕЙ!” – підвелася і при всіх пішла з-за столу». А наступного дня застрелилася.

Світлану опікали співробітники НКВС. Вона вчилася в елітній московській школі №25. Після її закінчення хотіла вступити до Літературного інституту, але батькові ідея не сподобалася. Тому отримала історичну освіту, спеціалізувалася на історії Німеччини.

Він любив любити

Олексій народився ще в Російській імперії. Син київського підприємця Якова Каплера навчався в гімназії, захоплювався акторською майстерністю. За народження отримав ім’я Лазар, згодом змінив його на Олексій, але всім був відомий як Люся Каплер.

Люся любив любити. Першою його дружиною стала Тетяна з аристократичного українського роду Тарновських. Щоб одружитися з нею, в 1921 році єврей Каплер похрестився. До розлучення подружжя прожило в шлюбі майже дев’ять років.

Каплер був асистентом вже визнаного режисера Олександра Довженка на зйомках «Арсеналу», коли в його житті з’явилася актриса Тетяна Златогорова. Цивільному чоловіку вона допомагала писати сценарій до його найвідомішого довоєнного фільму – «Ленін в 1918 році». За стрічку про лідера Жовтневої революції Каплер отримав Сталінську премію першого ступеня. Це відкрило йому шлях в радянський бомонд і згодом врятувало життя.

Перший бал

Олексій Каплер і Світлана Аллілуєва познайомилися 1942 року на банкеті, який організовував її брат. Василь Сталін, командир 1-ї особливої ​​авіагрупи 8-ї повітряної армії Сталінградського фронту, мав консультувати сценариста для нового фільму про льотчиків.

Банкет відбувався в традиціях буржуазних країн. Танцювали і не зовсім пристойні, як тоді вважалося в Союзі, парні танці. Світлана була 16-річною старшокласницею – скромною і не надто привабливою. До дочки Сталіна кавалери в чергу не шикувалися, але Каплер любив ризик. Як і багато письменників, на той час він служив військовим кореспондентом. Щойно повернувся в Москву з білоруського партизанського загону, готувався виїхати до Сталінграду.

Компліменти дорослого чоловіка разом з фантастичними ритмами фокстроту запаморочили голову Світлані. Театри, кіно, музеї, довгі прогулянки… Каплер був старшим за неї на 23 роки. Він знав, що і як говорити. Але сказав занадто багато.

Гнів

У грудні 1942 року в газеті «Правда» виходить стаття «Лист лейтенанта Л. зі Сталінграда». У формі листа анонімного офіцера до коханої дівчини в ній йшлося про те, що відбувається на фронті. А ще згадувалися зустрічі, прогулянки Москвою. Наче навмисно бажаючи зруйнувати анонімність, автор писав: «Зараз в Москві, напевно, йде сніг. З твого вікна видно стіну Кремля…»

В авторі одразу впізнали Каплера. Сталін міг стерпіти таємну інтрижку, але не публічне зізнання в любові майже 40-річного чоловіка, єврея, до своєї неповнолітньої доньки.

Світлана згадувала, що батько вбіг до її кімнати і надавав ляпасів. Грузин Сталін кричав: «Не могла знайти собі росіянина?!» Для Аллілуєвої історія цим і завершилася, а на Каплера чекала «сталінська п’ятирічка» – п’ять років таборів без права повернутися до Москви.

Сценариста звинуватили в антирадянській агітації під час зустрічей з іноземними кіношниками і журналістами. Відправили до Воркути, але вирішили не вбивати каторжною працею на лісоповалі: Каплер працював фотографом в табірній адміністрації.

Другий дубль

Каплер відбув весь термін. Вийшов на волю в 1948-му і, всупереч забороні, повернувся до Москви. Чотирма роками раніше Аллілуєва вийшла заміж за правознавця Григорія Морозова, у них народився син, якого назвали на честь діда – Йосипом.

За порушення заборони на в’їзд до Москви і спробу побачитися з колишньою пасією Каплера заарештували і вдруге засудили до п’яти років таборів.

Покарання він відбував в Комі, в так званому «мінеральних таборі» для політв’язнів. Вийшов після смерті Сталіна, був повністю реабілітований в 1954-му.

Не судилося

Світлана Аллілуєва на той час була вже одружена з хіміком Юрієм Ждановим. Олексій Каплер в таборах теж знайшов нове захоплення, а в 1954-му познайомився зі своєю останньою дружиною – поетесою Юлією Друніною.

В 1960-х роках Люся Каплер був беззмінним ведучим «Кінопанорами». Аллілуєва в 1962 році охрестила себе і дітей і згодом виїхала до Індії, супроводжуючи свого цивільного чоловіка Браджеша Сінгха. Там дочка Сталіна попросила політичного притулку і вже в Америці видала мемуари.

Світлана Аллілуєва померла в 2011 році в США. Олексій Каплер – в 1979-му в СРСР.