Ataturk mustache

Путівник по вусах у турецькій політиці з ілюстраціями

Таня Сорокіна-Піддубняк / Іван Сіяк

Війна голених проти вусатих і бородатих — так можна описати будь-який період історії сучасної Туреччини.

Регулювати об’єм і форму волосся підданих почали ще султани Османської імперії. Щоб відрізнятися від невірних, дорослий мусульманин мав відрощувати бороду. Щоб відрізнятися від мирних жителів, воїни-яничари голили підборіддя і носили висячі вуса. Султани носили бороди разом з вусами.

У 1920-х роках, насаджуючи європейський стиль життя, зголив вуса перший президент Турецької республіки Мустафа Кемаль. За його прикладом пішли чиновники. Вуса стали немодними, бороди — майже непристойними.

У сучасній Туреччині правила і традиції послабшали. Однак більшості державних службовців заборонено мати бороду, а вуса чи їхня відсутність можуть видати політичні погляди людини.

Яничар (фото: Wikipedia) і султан Мехмед ІІ Завойовник (фото: The Yorck Project / National Gallery). Праці Джентіле Белліні, створені під час його дворічного перебування в Стамбулі (1479—1481)

Яничарські вуса зі звислими кінчиками в 20 столітті запозичили члени ультраправої організації «Сірі вовки». Вони стверджували, що ця форма нагадує півмісяць на прапорі Туреччини і літеру m — першу в слові milliyetçi («націоналісти»).


 

У 1970-х Туреччину захлеснуло політичне насильство, що за розмахом нагадувало громадянську війну. Бували дні, коли ліві та праві вчиняли по десятку вбивств. За кілька років «Сірі вовки» втратили 1,3 тисячі людей, самі вбили — понад 2 тисячі.

Супротивникам було легко впізнавати один одного. Ліві активісти відрощували бороди, як у Карла Маркса, і довге волосся. Сьогодні багато хто з турецьких лівих носить короткі борідки — еспаньйолки. Їхні політичні союзники, курди, віддають перевагу пишним вусам у стилі Йосипа Сталіна.

Фото з фейсбуку Комуністичної партії Туреччини
Фото з фейсбуку Комуністичної партії Туреччини
Курдський боєць цілує портрет засновника Робітничої партії Курдистану Абдулли Оджалана. З 1999 року той відбуває довічне ув’язнення в турецькій в’язниці на острові Імрали. Фото: Flickr / Kurdishstruggle

1980 року черговий державний переворот здійснили турецькі військові. Політичний екстремізм вони придушили за допомогою масштабних репресій. До півмільйона людей були арештовані, 517 засуджені до смертної кари. До часу були заборонені всі партії, профспілки та понад 20 тисяч громадських організацій.

Офіцери, гладко виголені з часів Мустафи Кемаля, вважали підозрілою будь-яку рослинність на обличчі. Професорам університетів, які традиційно підтримували ліві ідеї, заборонили відрощувати бороду. Тоді ж начальник стамбульської транспортної організації, де працював Реджеп Ердоган, зажадав зголити вуса, що видавали в тому ісламіста.

Майбутній президент Туреччини відмовився і був звільнений. Цей вчинок дав старт його політичній кар’єрі.

Реджеп Таїп Ердоган — футболіст стамбульської любительської команди, 1970-ті роки. Фото: sozcu.com.tr

Сьогодні турки жартують, що перед вступом до керівної Партії справедливості та розвитку Ердогана потрібно вчитися правильно голитись. Міністри і партійні чиновники схожі один на одного, оскільки носять однакові підстрижені вуса у формі половинки мигдалевої кісточки.

Ісламісти доглядають вуса, керуючись релігійними правилами. Сподвижники Магомета записали, що він користувався лезом і сиваком (короткою щіточкою для чищення зубів). Пророк накладав сивак на вуса і зголював усе, що не вміщувалося під ним.

Президент Ердоган на тлі портрета Мустафи Кемаля Ататюрка, зробленого в той час, коли засновник сучасної турецької держави носив вуса. Фото: Presidency Of The Republic Of Turkey
Віце-прем’єр Туреччини Нурман Куртулмуш і Ахмет Давутоглу, колишній прем’єр-міністр Туреччини, формальний керівник Партії справедливості та розвитку. Фото: офіціальні сторінки у Facebook

2010 року сталася маленька політична революція — Республіканську народну партію очолив Кемаль Киличдароглу. Всупереч традиціям соціал-демократів лідером провідної опозиційної сили стала людина з вусами, що завжди були символом їхніх політичних супротивників.

Журналісти жартують про те, що складно назвати ім’я наступного президента Туреччини, але просто передбачити, що ним буде вусатий чоловік.

Кемаль Киличдароглу, лідер Республіканської народної партії. Фото: Ziya Koseoglu

Війна голених проти вусатих і бородатих — так можна описати будь-який період історії сучасної Туреччини. 2010 року темою для обговорення в парламенті стали вуса-півмісяці бійців прикордонних спецпідрозділів Туреччини. Депутати вирішили, що скомпрометований націоналістами символ здатен спричинити напруження в курдських районах країни.

«Сірі вовки» легко пережили ці нападки. І колишній, і теперішній лідери їхнього політичного крила — Партії націоналістичного руху — гладко голилися.

Глобальні тенденції змінюють асортимент турецьких вусів. Молоді люди тепер більше орієнтуються на зірок шоу-бізнесу. Відтоді як довгі вуса увійшли в моду серед аполітичної молоді, від них стали відмовлятися й рядові націоналісти.

Сьогодні, замість лівих активістів, за право носити бороду в університетах і на державній службі борються віруючі мусульмани. Їхньому бажанню потурає керівна ісламістська партія — надто після невдалої спроби перевороту 2016 року. Рушійною силою путчу стали військові та традиційно голені прихильники реформованого ісламу за версією Фетхуллаха Ґюлена.

Тим часом приходять повідомлення, що на південному сході Туреччини члени Робітничої партії Курдистану страчували бородатих чоловіків за можливий зв’язок з «Ісламською державою» (ІДІЛ). Мирні жителі регіону переходять до частого гоління.

Вуса лишаються важливим символом у політиці Туреччині. Та над її майбутнім, схоже, нависла борода.

Популярне: