Модний реванш: Чим німці підкорили радянських жінок

Німеччина ніколи не була законодавцем моди в цивільному одязі. Той факт, що тренди в СРСР диктував німецький журнал Burda Moden, лише підкреслює похмурість радянського життя.

Радянським жінкам було важко слідувати моді і стежити за нею. Жіночих журналів було три: «Робітниця», «Селянка» і «Радянська жінка» з ідеологічно вивіреними текстами і поодинокими вкрапленнями викрійок і рецептів. Спеціалізовані «Журнал мод», «Моделі сезону», «Мода країн соціалізму», прибалтійські видання «Силует» та «Ризькі моди» крихітними накладами поширювали через ательє та швейні фабрики.

Кожна імпортна річ, яку помітили на дружині дипломата або привезли з Європи, вважалася символом елегантності і смаку. Її розглядали в деталях, намагалися імітувати тканину і повторити дизайн. Швейна машинка була в більшості квартир СРСР, 70% радянських жінок вміли в’язати.

Лише в 1987 році радянські жінки отримали доступ до капіталістичної моди: з 8 березня почав видаватися журнал Burda Moden. Це була сенсація. Нарешті перебудова – відкриття залізної завіси, орієнтація на Захід, про яку стільки говорили по телевізору – отримала візуальне підтвердження.

Просто кістка широка

З першого номера журнал вражав уяву: моделі із «західною» зовнішністю, розкуті пози, фарби, кольори, поліграфія, верстка.

– Это бурда ихних моден? – жартували тоді в КВН.
– Нет. Это морда ихних буден.

Радянським жінкам подобалося те, що викрійки Burda початково створювали для ширококостих німкень. Моделі були відносно простими, розміри у схемах збігалися з реальними пропорціями людини.

«У спекотні дні ніхто не хоче сидіти за машинкою, тому обновки мають бути блискавичними у виконанні», – казала засновниця журналу Енне Бурда.

Дуже вигідне рішення

Дружина генсека СРСР Раїса Горбачова і Енне Бурда познайомилися під час поїздки Михайла Горбачова до Німеччини. Раїса Максимівна добре розбиралася в моді, завжди виглядала елегантно, була знайома з Ів Сен Лораном і П’єром Карденом. Саме їй належала ідея випускати Burda Moden в СРСР. Чоловік схвалив. Енне Бурда зацікавилася – це була можливість вийти на величезний новий ринок.

На честь випуску першого російськомовного номера видавець приїхала в Москву. Раїса Горбачова назвала цю подію своїм внеском у демократизацію жінок Радянського Союзу, а міністр закордонних справ ФРН Ганс-Дітріх Геншер заявив Енне: «Для налагодження зв’язків з Радянським Союзом ви зробили більше, ніж до вас три німецьких посли».

Зустріч Раїси Горбачової (зліва) і Енне Бурда в приміщенні МЗС СРСР, Москва, 1987 року. Фото: Юрій Сомов / RIA Novosti / Sputnik

Чим замінити ківі?

Наклад першого номера Burda Moden в СРСР становив 100 тисяч примірників. Кожен випуск коштував 5 рублів («Робітниця» з «Селянкою» – 35-40 копійок), але миттєво ставав дефіцитом.

Головний редактор «Журналу мод» Лідія Орлова отримала завдання підготувати спільний випуск. Частиною матеріалів займалася Burda, іншою – радянська редакція. Потім з’ясувалося, що Енне Бурда уклала з СРСР договір на повний переклад німецького видання. Був скандал, номер вийшов без матеріалів «Журналу мод».

Макет Burda Moden був однаковим у всіх країнах, де виходив журнал. Під час друку міняли лише тексти, але не фото. В Радянському Союзі виникли труднощі, зокрема, з рецептами. Ківі, наприклад, в країні не продавали. В номері залишали ілюстрацію з ківі, а в тексті рецепта його замінювали на фейхоа або абрикос.

Черговий раз зустрівшись з Енне Бурда, Горбачова натякнула на вишуканість описуваної їжі. Німці це врахували, з часом рецепти в журналі стали простішими.

Занадто модні труси

Радянські жінки тим часом навчалися шити сукні з тафти без використання тафти, робити бісерні вишивки без бісеру і обходитися старими розпоротими речами замість нових тканин. Ті, кому вдавалося роздобути журнал і пошити собі одяг за викрійкою, ставали об’єктами заздрощів або презирства.

«Пошила шорти з сорочки кольору хакі собі І подружці. В селі, де ми з нею відпочивали, бабці плювалися і називали нас “ганебними дівками в трусах”», – згадує одна з читачок.

До 1989 року щомісячний наклад журналу в СРСР зріс до 1 мільйона 300 тисяч примірників. Старі випуски Burda Moden досі зберігаються у багатьох родинах. За ними уже ніхто і ніколи не буде шити, але викинути – рука не піднімається. Дорогі як пам’ять.

Скани першого номера Burda Moden російською мовою 1987 року взяті з архіву «Модні сторінки» / ms77.ru

Популярне: