Найважливіші знахідки біблійної археології в 2017 році

Через тисячі років після описаних в Біблії подій вчені йдуть слідами стародавніх юдеїв і перших християн. WAS розповідає про відкриття минулого року, які допомагають зрозуміти плутану історію релігії.

1. Гроб Ісуса

Коли на початку 4 століття з паломництвом до Палестини прибула мати римського імператора Костянтина I Олена, язичницький храм Венери вже 300 років стояв над печерою, де за легендою був похований Христос. Майбутня рівноапостольна свята розгорнула бурхливу діяльність. Зокрема, почала розкопки, під час яких ніби-то знайшли місце страти Ісуса, хрест, чотири цвяхи і табличку з написом INRI, а неподалік — гробницю. Там побудували християнський храм.

Минуло понад 1600 років, але тільки зараз археологи отримали доступ до внутрішньої каплиці храму Гробу Господнього. Вони підняли кілька кам’яних плит, в різний час покладених для захисту на плоску брилу вапняку, де, за переказами, лежало тіло Ісуса. Експертиза показала, що в останній раз світло падало на вапняк приблизно в 4 сторіччі.

Це не доводить реальність Ісуса. Проте тепер хоча б відомо, що сучасні паломники моляться на те саме місце, яке могилою Христа назвала свята Олена.

Чернець-францисканець дивиться на розкриту гробницю Ісуса. Фото: AFP / EAST NEWS

2. Виробництво посудин

Перше з описаних у Новому Заповіті чудес Ісуса Христа: на весільному застіллі в Кані Галілейській він перетворив на вино вміст «6 камінних водоносів, що по дві чи три міри вміщали».

«Як весільний же староста скуштував воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, знали ж слуги, що води наливали, то староста кличе тоді молодого та й каже йому: Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг».

У серпні 2017 року археологи розкопали в арабському селі майстерню, де могли бути зроблені посудини-водоноси. Вона розташовувалася в кількох хвилинах ходьби від Кани Галілейської (тепер це місто Кафр-Кана) і працювала в перші роки нашої ери.

Там робили посуд з каменю-вапняку. Глиняна кераміка була для євреїв непрактичною. Старий Заповіт говорить, що якщо нечиста тварина торкнеться глиняного посуду, то він теж стає нечистим і має бути розбитий. Кам’яний посуд не згадується, тому вважали, що йому властивий ритуальний імунітет.

Заготовки посудин, виявлені в штучній печері в Галілеї. Фото: Samuel Magal / Israel Antiquities Authority

3. Творчість перших християн

Після лазерної чистки на стінах тунелів римських катакомб Святої Домітілли, що були обжиті ранніми християнами, побачили фрески віком понад 1600 років.

Перший набір зображень знайшли поряд з поховальною камерою державного скупника зерна. Він зображений в шатах поруч з контейнером для вимірювання об’єму. На стінах поруч детально показана робота його логістичного відомства. У тунелі неподалік зображений Ісус Христос, який сидить на троні з піднятою рукою в оточенні апостолів. Біля нього стоять двоє чоловіків — апостоли Петро і Павло, імовірно.

Фрески датуються 360-м роком нашої ери. До цього часу християнство вже кілька десятиліть визнавалося державною релігією в Римській імперії, тож еліта була хрещеною.

Образ Христа, який сидить на троні, в катакомбах святої Домітілли під Римом. Фото: Pontificia Commissione di Archeologia Sacra
i

«Апокаліпсис (одкровення)» — частина апокрифічного євангелія від Якова, яке не увійшло до біблейського канону. Розповідає про життя Ісуса до подій, описаних у Новому Заповіті. Автором книги називався син Йосипа, чоловіка Марії, від попереднього шлюбу. Однак текст розкриває незнання автором традицій юдейського суспільства, тому Яків не міг бути його автором.

4. Заборонене вчення Ісуса і його брата Якова

Серед стародавніх коптських манускриптів в колекції Оксфордського університету виявили невідомий раніше примірник «Апокаліпсису Якова» — грецькою мовою. Він написаний у вигляді діалогів, в яких Ісус дає поради щодо проповіді, розповідає про небесне царство і пророкує майбутнє співрозмовника. Текст міг використовуватися в освітніх цілях: слова в ньому розділені на склади.

Яків був одним з перших апостолів і в священних текстах фігурує як «брат Христа». Неясно, яка спорідненість мається на увазі: духовна чи кровна.

Дуже ймовірно, що це найдавніший відомий екземпляр «Апокаліпсису Якова». Інші версії (коптські в перекладі з грецької) в 1945 році були разом з іншими папірусами 4 століття знайдені поблизу єгипетського селища Наг-Хаммаді. Швидше за все, їх сховали ченці розташованого поряд монастиря після того, як у 367 році олександрійський єпископ Атанасій визначив канон з 27 книг Нового Завіту, а всі інші велів знищити.

Сторінка з коптського перекладу «Апокаліпсису Якова». Каїр, Єгипет. Фото: Nag Hammadi Library / Oxford University
i

«Пиши побільше. Чого їх, бусурман, жаліти!» — за легендою, так російський полководець 18 століття Олександр Суворов напучував писаря перед складанням рапорту про турецькі втрати. Але традиція занижувати число своїх загиблих бійців і завищувати число вбитих ворогів народилася на тисячі років раніше.

5. Ханаан живий!

Лютим ворогом стародавніх юдеїв були ханаанеї. Згідно з біблійною версією, народ походив від Хама — невдячного сина Ноя, який насміхався над п’яним і голим батьком. У старозавітному суспільстві шанування батьків було обов’язковим, а нагота вважалася ганебною.

Ханаан був завойований Ісусом Навином — наступником Мойсея на посаді лідера єврейського народу. За переказами, були винищені всі жителі країни, включаючи жінок, старих і дітей.

«І побив Ісус [Навин] увесь край: гору, і Неґев і Шефелу, і узбіччя, і всіх їхніх царів, не зоставив жодного врятованого, а кожну особу зробив закляттям, як наказав був Господь, Бог Ізраїлів».

Але загинули не всі. Група британських дослідників виділила гени з останків 5 осіб, які жили на території Лівану 3700 років тому (до навали юдеїв) і порівняла з ДНК сучасних ліванців. Подібність — 90%.

Могила стародавнього жителя ханаанського міста Сидона. Це одна з п'яти осіб, чия ДНК була виділена для визначення родоводу ханаанеїв. Фото: Dr. Claude Doumet-Serhal / The Sidon Excavation

6. Війна за мідь

У 10 столітті до нашої ери цар юдеїв Давид завоював братський народ едомитян. Цього вимагав Бог. Але археологи знайшли корисливі мотиви цієї війни.

«І дам Я Свою помсту над Едомом у руку Мого народу Ізраїля, і вчиню в Едомі за гнівом Своїм, за лютістю Своєю, і зазнають вони Моєї помсти, говорить Господь Бог!».

У руїнах стародавньої мідної шахти часів царя Соломона, сина Давида, в ізраїльській долині Тимна знайшли сліди укріплень і контрольно-пропускної системи. Аналіз фекалій показав, що гірники отримували раціон воїнів (м’ясо, риба, фісташки), а ослів годували не соломою, а комбікормом з виноградної вичавки. Все це свідчить про велику важливість об’єкта. У той час з міді робили знаряддя праці й полювання, зброю, посуд, прикраси.

Імовірна локація одного з легендарних боїв ізраїльтян з едомитянамі збігається з місцем розташування шахти.

Археологи біля шахти в долині Тимна. Фото: Tel Aviv University, Central Timna Valley Project

7. Ще вина, будь ласка!

Остракон був знайдений ще в 1960-х роках, але тільки нові технології сканування дозволили виявити і прочитати текст на внутрішньому боці. Це повідомлення з проханням надіслати ще вина й олії. Листування велося між постачальником провіанту з міста Беер-Шева і офіцером південного форпосту в Араді.

«Якщо є ще вино, надсилай … Якщо тобі щось потрібно, напиши. Якщо залишилося ще… дай це Ксару. І Ге’альяху забрав бат [22 літри] ігристого (?) вина».

Черепок датується 600 роком до нашої ери. У той час Юдея була ще самостійною державою, але вже насувалася війна з Вавилоном. Цар Навуходоносор II підкорив Юдею 597 року до нашої ери. Незабаром після цього почнеться період Вавилонського полону.

Нещодавно виявлений текст на зворотному боці остракона. Фото: American Friends of Tel Aviv University (AFTAU)

8. Лобкова кістка Санта Клауса

Вчені Оксфордського університету змогли дослідити церковну реліквію, яку власники пов’язували зі святим Миколаєм. Аналіз показав, що це лобкова кістка померлого в 4 столітті чоловіка, що збігається з життєписом святого.

Історія мощей Миколая, прототипа Санта Клауса, дуже заплутана. За життя він був єпископом візантійського міста Мира (територія сучасної Туреччини). Після смерті мощі Миколая лежали в місцевому соборі, поки в 11 столітті їх не поцупили італійські моряки. 1087 року були вкрадені близько 80 % кісток скелета — цей комплект зберігається в базиліці міста Барі, за 9 років забрали решту — вона потрапила до Венеції.

Обидва набори не доїхали за місцем призначення недоторканними. Останки розпродавали по дорозі, тож про володіння невеликими фрагментами заявляють храми по всьому світу.

Лобкова кістка, яка, можливо, належить святому Миколаю. Фото: T. Higham and G. Kazan / Live Science

Кістку для вивчення надав Денніс О’Ніл, пастор католицької церкви Святої Марти з Віфанії [селище Мортон-Гроув, штат Іллінойс, США]. У результаті багаторічної скупки зараз там зберігаються реліквії, які приписують 1500 святим.

Як розповів О’Ніл, фрагмент скелета святого Миколая він придбав 10 років тому у бельгійського колекціонера разом з клаптями похоронних покривал святої Колетти та святого Регіса, нижньою щелепою святої Христини і двома зубами святого Фіакра — все разом за $100—200. За версією пастора, кістка до Великої французької революції зберігалася в соборі Ліона, потім схована від наруги монахинями Ордена святої Клари, а за багато років з невідомих причин потрапила на вільний ринок.

Цікаво, що серед останків святого Миколая, які зберігаються в італійському Барі, є лише ліва клубова кістка, верхня частина таза. Реліквія з Мортон-Гроув — це ліва лобкова кістка, нижня частина таза. Співставити їх планують 2018 року.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter