Дюнкерк і Севастополь: Що вважати подвигом?

Віктор Андреєв

Історія Другої світової знає чимало прикладів успішних рятувальних операцій. Також бувало, що десятки тисяч солдатів залишалися гинути в оточенні переважаючих сил противника. Порівнюємо, як здійснювали евакуацію своїх військ Велика Британія та СРСР.

Весна 1940 року. Німецькі війська намагаються швидким ударом розгромити Францію. Вони наступають уздовж каналу Ла-Манш, примушують до капітуляції Нідерланди, проривають систему укріплень Мажино і виходять до моря в районі міста Абвіль. На невеликій прибережній ділянці, поблизу міста Дюнкерк, залишаються блокованими 18 французьких дивізій із союзниками: 10 англійськими і 12 бельгійськими.

Дюнкерк: порятунок з пляжів

Вважаючи ситуацію безнадійною, уряд Черчилля вирішує евакуювати війська на Британські острови. Приготування почалися 20 травня 1940 року. Командувачем операцією призначили віце-адмірала Бертрама Рамсея. Евакуація отримала назву «Операція “Динамо”» на честь генератора (динамо-машини) Дуврського замку. Штаб Рамсея був розташований там, в генераторній залі.

Ситуація станом на 21 травня 1940 року. Німецькі війська займають територію, позначену рожевим. Джерело: Відділ історії Військової академії Сполучених Штатів / Wikipedia

Загадкою залишаються причини, що змусили Гітлера 24 травня зупинити наступ німецьких танкових дивізій і наказати їм «не наближатися до Дюнкерка ближче ніж на 10 кілометрів». Цього дня незашифроване повідомлення було перехоплено англійською розвідкою. Це було диво, порятунок. Припускають, що Гітлер хотів поберегти танки в очікуванні можливого французького контрнаступу з півдня чи запобігти повному знищенню противника, щоби не озлобити Велику Британію перед майбутніми перемовинами про мир.

Німецькі генерали засуджували обережність лідера. Фельдмаршал Рундштедт, намагаючись перешкодити евакуації і не порушити наказ, використовував для обстрілу позицій навколо Дюнкерка артилерію. Герінг задіював літаки.

Величезна кількість солдатів була заблокована в місті і на прилеглих піщаних пляжах. Тих, хто був на пляжах, німці бомбили і розстрілювали з бортових кулеметів. Британська авіація відчайдушно захищала небо над Дюнкерком. Всього за час евакуації британці збили 156 ворожих літаків, втративши 145 своїх. Ще 35 німецьких літаків знищили корабельні зенітки.

Британські військові на пляжі в Дюнкерку в очікуванні евакуації, 1940 рік. Джерело: Imperial War Museums / iwm.org.uk

Затримка в наступі німців суходолом стала для англійців рятівною. Евакуацію почали 26 травня. Для неї до узбережжя біля Дюнкерка підвели британський легкий крейсер «Калькутта», 8 есмінців і 26 транспортних суден. Протяжні мілини в тому місці унеможливлюють підхід великих кораблів безпосередньо до лінії прибою. Для перевезення людей з пляжів на кораблі адміралтейство прочесало всі британські порти, мобілізуючи малі судна. До операції також долучилися багато приватних судновласників.

Це був дуже строкатий флот з 693 суден. Окрім крейсера, 39 есмінців, 36 тральщиків, 13 торпедних катерів і мисливців, 9 канонерських човнів до нього входили прогулянкові катери і портові буксири, риболовецькі човни і вітрильні яхти. Допомогу в евакуації надали і 149 кораблів союзників, переважно французьких.

Британські солдати йдуть до судна, що очікує на них під час евакуації з пляжу Дюнкерка. Джерело: Imperial War Museums / iwm.org.uk
Невеликі цивільні судна, що використовувалися для евакуації англійських і французьких військ з Дюнкерка. Оскільки евакуація здійснювалася з пляжу, для неї були потрібні судна з мінімальною осадкою. Джерело: Imperial War Museums / iwm.org.uk

Причали в порту Дюнкерка були зруйновані німецькими бомбардувальниками, але вціліли два бетонних моли. Кожен був висунутий в море більше ніж на кілометр. Їх і почали використовувати для навантаження. В інших точках узбережжя солдатам заради порятунку доводилося кількасот метрів йти від берега вбрід. Іноді до трапа катера вони діставалися по шию у воді.

Більшість солдатів залишали навіть ранці і особисту зброю. Всього британці залишили 455 танків, понад 80 тисяч автомобілів, мотоциклів та іншої техніки, 2,5 тисячі гармат, 68 тисяч тонн боєприпасів, 147 тисяч тонн пального та 377 тисяч тонн інших припасів.

Останній корабель, британський есмінець «Сікарій», відійшов від французького берега о 3:40 ранку 4 червня. Дві французьких дивізії, залишені прикривати периметр, були вимушені здатися.

За офіційними даними, з 26 травня по 4 червня 1940 року з узбережжя в районі Дюнкерка було евакуйовано 338 226 військовослужбовців. Під ударами німецької авіації і флоту загинули понад чверть кораблів-учасників операції «Динамо». Евакуація дозволила зберегти кістяк британської армії, хоча позбавила її практично всього важкого озброєння.

Моряк торгівельного флоту допомагає пораненому британському солдату здійнятися по трапу. Англія, Дувр, 31 травня 1940 року. Джерело: Imperial War Museums / iwm.org.uk
Евакуйованих військових пригощають чаєм на залізничній станції Едісон-роуд. Лондон, 31 травня 1940 року. Джерело: Imperial War Museums / iwm.org.uk
Французькі війська, евакуйовані з Дюнкерка. Фотографія в поїзді на залізничній станції у Великій Британії. Джерело: Imperial War Museums / iwm.org.uk

Севастополь: Втеча генералів

Ввечері 30 червня 1942 року, коли закінчилися боєприпаси, продовольство і питна вода, захисники Севастополя за наказом відійшли до бухт Стрілецька, Комишева, Козача і на мис Херсонес. Їхнє становище було вкрай важким. З’єднання Севастопольського оборонного району зазнали великих втрат. У складі угруповання боєздатними залишалися тільки 109-та стрілецька дивізія (близько 2 000 бійців), 142-а стрілецька бригада (близько 1 500 бійців) і чотири зведених батальйони із залишків розбитих частин, полків берегової оборони, ППО і ВПС флоту (до 2 000 бійців). Окрім стрілецької зброї, всі ці частини мали лише невелику кількість мінометів і малокаліберних гармат.

Схема втечі із Севастополя керівників його оборони. Укладена севастопольським дослідником В. Б. Івановим. Джерело: bigyalta.com.ua

Евакуювати вирішили тільки керівництво. Вищий командний склад залишив Севастополь на літаках і підводних човнах, керування військами доручили командиру однієї з дивізій генерал-майору П. Г. Новікову, помічником з морських справ призначили капітана 3-го рангу А. І. Іллічова. 13 літаків вивезли на Кавказ 222 офіцерів і 49 поранених. Близько 700 офіцерів, включно з командувачем Приморською армією генералом Петровим, врятували на підводних човнах.

1 липня 1942 року опір захисників Севастополя припинився. Окремі групи радянських воїнів продовжували боротися в передмістях.

Вищий командний склад. Зліва направо: комендант берегової оборони генерал-майор Моргунов, член Військової ради дивізійний комісар Кулаков і командувач СОР, командувач Чорноморським флотом віце-адмірал Октябрський. Джерело: bellabs.ru

Залишки Приморської армії, позбавлені вищого командування, відійшли на мис Херсонес, де чинили опір ще три дні. Основна частина солдатів і командирів здалася вдень 4-го липня після потужного артобстрілу, бомбардування і розчленування оборони між Козачої бухтою і батареєю №35.

Німецький генерал Курт фон Тіппельскірх заявив про захоплення на мисі Херсонес 100 тисяч полонених, 622 гармат, 26 танків і 141 літака. Генерал Манштейн обережніше повідомив про те, що на крайній частині півострова були взяті в полон 30 тисяч бійців Червоної армії і ще 10 тисяч – в районі Балаклави. За радянськими даними, кількість полонених не перевищувала 78 230 осіб, а всі літаки були передислоковані на Кавказ або скинуті в море.

Задум операції Манштейна «Лов осетра» полягав у блокаді Севастопольського оборонного району з моря, руйнуванні інженерних споруд, поступовому захопленні Севастополя і знищення Чорноморського флоту під час евакуації гарнізону. Всі завдання операції були виконані, крім останньої. Чорноморський флот просто не прийшов вивозити захисників Севастополя.

Колона радянських військовополонених, район мису Херсонес. Липень, 1942 рік. Джерело: Фонди НМГОЗС / novayagazeta.ru

Радінформбюро передало по радіо, опублікувало в газетах і листівках наступне повідомлення:

«Зa цей короткий період німці втратили під Севастополем до 150 тисяч солдатів і офіцерів, з них не менше 60 тисяч убитими, понад 250 танків, до 250 гармат. В повітряних боях над містом збито понад 300 німецьких літаків. За всі 8 місяців оборони Севастополя ворог втратив до 300 тисяч солдатів вбитими і пораненими. В боях за Севастополь німецькі війська зазнали величезних втрат, а отримали – руїни… Ніяких трофеїв, цінностей або військового майна ворогу захопити не вдалося».

Це повідомлення – суцільна брехня. За час облоги німці і румуни втратили вбитими 25 тисяч осіб і майже не втратили танків, оскільки мало їх використовували. В Севастополі німці захопили 758 справних мінометів, 622 гармати, 26 танків.

В 1958 році командувач Чорноморським флотом адмірал П. С. Октябрський отримав звання Героя Радянського Союзу, став почесним громадянином Севастополя; його ім’ям назвали бойовий корабель, навчальний загін Чорноморського флоту, вулицю… Командувач Приморською армією генерал І. Є. Петров в 1945 році став Героєм Радянського Союзу, був нагороджений п’ятьма орденами Леніна.

Зруйновані гармати форту Максим Горький, 1942 рік. Джерело: Bundesarchiv
Потоплений крейсер «Червона Україна» біля Графської пристані в Севастополі, 1942 рік. Джерело: Джерело: Bundesarchiv
Затонулий есмінець в порту Севастополя, 1942 рік. Джерело: Bundesarchiv
Популярне: