За волю від жінок! Історія боротьби

Ідею створення секс-ляльок приписують Гітлеру. Швидше за все, це міф. Але спроби чоловіків зробити замінник жінок не припиняються з 15 століття.

1940 року нацистська Німеччина окупувала Францію. До Берліна дійшли тривожні донесення про спалахи венеричних захворювань в рядах вермахту. Райхсфюрер СС Гіммлер писав про завдані вуличними повіями «втрати» і обов’язок позбавити солдатів від необхідності ризикувати здоров’ям заради сексуального задоволення.

Проект «Боргхільда»

Саме тоді Гітлер нібито доручив Гіммлеру проект «Боргхільда» зі створення штучної жінки. У технічному завданні описувалися такі параметри: білошкіра блакитноока блондинка, на зріст 176 сантиметрів, легко вміщується до ранця, може використовуватися солдатами й офіцерським складом.

Для розробки муляжу найняли Франца Тшакерта. Співробітник Німецького музею гігієни в Дрездені вже мав досвід створення анатомічно точної скульптури зі скла.

«Скляна жінка», анатомічна скульптура в Німецькому музеї гігієни в Дрездені. Джерело: Deutsche Fotothek / deutschefotothek.de
«Скляна жінка», анатомічна скульптура в Німецькому музеї гігієни в Дрездені. Джерело: Deutsche Fotothek / deutschefotothek.de

Фігуру «Боргхільди» планували скопіювати з тіла легкоатлетки Вільгельміни фон Бремен, чемпіонки Олімпіади 1932 року. Обличчя запозичити в угорської актриси Кеті фон Нагі.

Перші гіпсові зразки були незадовільними: то закороткі ноги, то завеликі плечі. Нагі взагалі відмовилася від участі в проекті. Довелося зліпити стилізовану фігуру і намалювати шість варіантів обличчя, ґрунтуючись на поширених серед чоловіків смаках.

Першу промислову серію з 50 ляльок відправили на випробування до німецького гарнізону острова Джерсі. Результати були задовільними у всіх сенсах, і Гітлер замовив відразу 5 тисяч «Боргхільд». Правда, солдати відмовлялися носити їх з собою — боялися насмішок, якщо потраплять у полон. А 1942 року лялькову фабрику розбомбили союзники.

Актриса Кеті фон Нагі (ліворуч), 1931 рік. Американська легкоатлетка Вільгельміна фон Бремен (праворуч), 1932 рік. Джерело: Wikipedia / Canadian Olympic Committee
Спроба відтворення макета за знайденими ескізами. Джерело: Borghild-project / borghild.de

Сьогодні вчені називають історію про проект «Боргхільда» містифікацією. Не збереглися інші свідоцтва виробництва ляльок, крім технічного опису і пари сумнівних фотографій, а співробітники Музею гігієни завжди заперечували участь в проекті.

При цьому неможливо заперечувати, що спроби створення штучних жінок мають реальну довгу історію.

Супутниці з ганчір’я

Замінити жінок ляльками намагалися ще в 15 столітті. У Франції, Голландії, Іспанії, Італії набивали соломою фігури з тканини або шкіри. Манекени були призначені для сексуального тренування хлопчиків, а також для моряків в тривалих плаваннях. Їх називали «дамами для подорожі» (dame de voyagе).

Голландці продали шкіряних жінок японцям, і ті почали власне виробництво. «Голландських дружин» в роки війни постачали для екіпажів підводних човнів. Потім випускали для людей з інвалідністю, яким складно було знайти живу партнерку.

Одна з перших згадок про секс-лялькок в науковій літературі датується 1908 роком. У книзі «Статеве життя нашого часу» німецький сексолог Іван Блох пише про манекени у каталозі виробників «паризьких гумових виробів» і про окремі предмети, що імітують статеві органи. Серед них була, наприклад, пневматична трубка з олією всередині.

Перші гумові жінки сучасного зразка з’явилися в 1950-х роках в Німеччині. Як і для Барбі, їх прообразом стала Ліллі — героїня коміксів газети Der Bild. Сувенірна лялечка Ліллі у вигляді фігуристої білявки років 20 продавалася тоді всюди. Її часто вішали на заднє скло в автомобілі.

Лялька Ліллі — героїня коміксів німецької газети Der Bild. Джерело: messynessychic.com

У США ляльок стали рекламувати в порножурналах 1968 року. До Великої Британії подібні моделі були імпортовані лише 1982-го.

Вони розмовляють

Аж до кінця 1980-х ляльки з гуми або вінілу були жахливої ​​якості. У них була моторошна карикатурна зовнішність, вони часто лопалися або рвалися, могли викликати алергію. Зате коштували дешево — $ 50.

Потім почали використовувати латекс, і фігури стали більше походити на людські. На голову лялькам одягали перуку, вставляли скляні очі. Моделі виробництва Франції та Угорщини продавалися за $ 100—$ 200. А в середині 1990-х на ринок вийшла компанія Abyss Creations, створена каліфорнійцем Меттом МакМаленом разом з дружиною і сестрою.

26-річний МакМален працював на фабриці, яка випускала маски для Хелловіна, і, як жарт, він зробив жіночу фігуру. Вона вийшла дуже реалістичною. Тоді він створив ще кілька і розмістив фото на своєму сайті. Посипались листи від чоловіків з проханням зробити «таку ж, але щоб з нею можна було займатися сексом». Почався бізнес.

Своїх ляльок RealDoll МакМален робить вручну з силікону. У них металевий каркас, суглоби на шарнірах, 10 типів статури та 16 видів зовнішності. На виготовлення кожної йде близько 80 годин, за тиждень це 6–8 штук. Ляльок можна і потрібно мити, вони не тонуть, витримують високі температури й навантаження, їм можна робити пірсинг і татуювання. Важать від 34 до 52 кілограмів, коштують близько $ 6,5 тисяч. Покупці стають в чергу і чекають іграшку до півроку.

Варіанти зовнішності ляльок RealDoll. Джерело: RealDoll / realdoll.com

Людей, які більше задоволення отримують від спілкування з неживої партнеркою, сексологи називають техносексуалами. Чомусь не дивує, що найбільше їх живе в Японії. Судячи з рейтингів продажів, японцям подобаються штучні дівчата 17–25 років на вигляд, 155 сантиметрів на зріст, з маленькими грудьми, напіввідкритим ротом і задумливим поглядом. В Японії ляльок для сексу випускають понад десяток компаній.

Демонстрація можливостей секс-робота Roxxxy. Джерело: truecompanion.com

Вінець творіння сучасних секс-роботів — моделі Roxxxy. Вони наділені штучним інтелектом і можуть зобразити полохливу незайману, німфоманку або поціновувачку насильства.

Популярне: