Хто відкрив Непал для світу? Одесит, і це не жарт

Балерун, ресторатор, організатор королівських івентів. Він відкрив перший елітний клуб в Індії та перший готель у Непалі. Борису Лісаневичу вдавалося все. Не вдалося лише розбагатіти.

Ця історія починається після захоплення України більшовиками. 13-річний син генерала Борис Лісаневич ховається в Одесі вдома у своєї тітки. Родичка — хореограф оперного театру — добуває йому фальшиве посвідчення артиста. Невдовзі племінник й справді вступає до балетного училища, працює у театрі. Гастролюють селами, виступають за їжу.

1923-го Борис надумує тікати. Через знайомих отримує контракт на виступи у Франції. В Парижі одержує паспорт Нансена, гастролює світом у трупі Сергія Дягілєва. У Монте-Карло одесит зустрічає красуню Кіру Щербачову — танцівницю з колективу співака Федора Шаляпіна. Якось дорогою до Англії, Борис заїжджає в Париж, забирає Кіру і вони одружуються.

Пара вирушає до Азії. В столиці колоніальної Індії, Калькутті, Лісаневич намагається одержати британське підданство.

— Чому в другому за значенням місті імперії немає пристойного місця, куди б можна було завітати після роботи? — запитує Борис у знайомого.
— А чому би вам не відкрити таке? — відповідає той.

1. Найкраща тусовка Індії

Через знайомих Борис мобілізовує місцевих можновладців. Його ідея і сам Лісаневич усім до вподоби. У клуб пускатимуть індійців і жінок, він працюватиме цілодобово — це новації для Сходу. У Лондоні був відомим клуб «400». Новому закладу дають назву «300».

У грудні 1936-го команда Бориса орендує палац і менш ніж за два тижні влаштовує відкриття. Клуб стає місцем зустрічей підприємців і дипломатів. Борис працює головним менеджером. Він запрошує шеф-кухаря з Ніцци, турбується про доставку найкращих продуктів, гарну музику, приємну атмосферу. У вихідні їздить з новими друзями на полювання і вбиває першого свого тигра.

Початок Другої світової не зачіпає Калькутту. У Бориса з Кірою народжується донька. Однак, після атаки у Перл-Гарбор, місто стає військовим центром регіону. Заклад перетворюється на неофіційну штаб-квартиру союзників. Бориса періодично підозрюють у шпигунстві. Британці та американці вважають радянським агентом, «совєти» — американським.

Дружина не розділяла любов Лісаневича до Індії. 1946-го родина летить до Нью-Йорка. В Америці Борис організовує фірму, що має зайнятися торгівлею з Азією. Отримавши перші замовлення, колишній танцівник повертається до Індії. Та вже отримала незалежність і заборонила оплачувати імпортні товари іноземною валютою. Ідея Лісаневича провалилася. Кіра лишається у США і відкриває балетну школу.

«300» пропрацював до 1961 року, але Борис завершив співпрацю з закладом набагато раніше і зробив це ефектно. Він організовує експедицію до Голлівуду. З приводу відправлення у клубі влаштовують гучний бенкет, на якому Лісаневич знайомиться з молодою данкою Інгер Пфайфер. Опісля, з трьома багатіями, серед яких непальський генерал Махабір, летить до Америки. «Експедиція», впродовж якої команда розважається і бенкетує, триває два місяці. Коштує $70 тисяч — приблизно $780 тисяч за сучасним курсом.

2. Алкогольні справи з королем Непалу

Борис кличе заміж молодшу на 23 роки Інгер. Її батьки проти, але Лісаневич розлучається з росіянкою і одружується з данкою. У пари народжується син.

Ще 1944 року завсідник клубу, вже згадуваний генерал Махабір, познайомив Бориса із непальським королем Трибхуваном. Монарх був полоненим прем’єр-міністра Рана: той сам керував країною, а вінценосця ізолював. Вбити короля не могли, адже непальці поклонялися йому, як богу. Трибхувану вдавалося дурити своїх охоронців і виїжджати з палацу.

Борис потоваришував із монархом і незабаром цій дружбі належало здійснити черговий поворот у житті одесита.

На таємних зібраннях у клубі «300» та у квартирі Бориса генерал Махабір із соратниками розробляли план повалення прем’єр-міністра Рана. Трибхуван неодноразово приїздив до Калькутти. Операція з повернення йому трону вдалася 1950 року. Король за підтримки народу усунув прем’єра, чим завершив правління династії Рана, що тривало понад сто років.

23 вересня 1951 року, вмостившись в особистому літаку короля Непалу, Борис розглядає через ілюмінатор долину Катманду. Враження такі: «Азія Кіплінга, суміш Китаю та Індії, оправлена в пейзаж, перед яким тьмяніє Швейцарія».

Махабіра призначають міністром промисловості, хоча жодної промисловості в країні на той час не було. В розмові з ним Борис видає ідею:

— У Непалі, на відміну від Індії, немає «сухого закону». Якби нам вдалося побудувати спиртовий завод, це дозволило б наповнити скарбницю податком від продажу, — переконує Лісаневич друга-міністра.

Борис будує завод і лобіює введення акцизу. В низинах Гімалаїв працюють сотні гуралень, котрі споконвіку виготовляли рисову горілку арак. Борис намагається приборкати нелегальних підприємців і стати алкогольним монополістом Непалу. Чужинцю пропонують йти до біса. Лісаневич зупиняє роботу над проектом.

Тим часом помирає король Трибхуван, наступником стає старший син Махендра. «Вперше і востаннє я бачила, як Борис плаче», — згадувала Інгер. Вона живе в Катманду разом з трьома синами і матір’ю Лісаневича.

4. Івент-менеджер від бога

Незабаром Лісаневич стає першим ув’язненим у Непалі європейцем. Про себе нагадує алкогольна справа: податкова вимагає сплатити 175 тисяч рупій за гарантійним зобов’язанням перед урядом.

Через два місяці арешту Борис пише королю листа. Призначають аудієнцію. «Сподіваюсь, без образ?» — запитує Махендра. Бориса просять взятися за організацію урочистостей з нагоди коронації монарха. Усе проходить на найвищому рівні.

За п’ять років він готується зустрічати Єлизавету II. Британську королеву запрошено полювати на тигрів.

До табору мисливців проклали дорогу, там зняли шар ґрунту, визбирали комах. Окропили з літаків околиці хімікатом від мух і малярійних комарів. Поклали новий дерен. Табір забезпечили гарячою водою. Королівський намет мав 11 кімнат, шпалери у вітальні, ванни і туалети.

Полювання стало грандіозною виставою. З усього Непалу зібрали понад три сотні слонів, були слони з міні-барами та слони для преси. На вечерю Борис готував плов із м’ясом павича. Коли королева покидала табір, Лісаневич вишикував усіх слонів вздовж шляху. Розфарбовані велетні по черзі салютували хоботами.

5, 6, 7, 8, 9, 10 та інші

Лісаневич випробував себе в організації авіаперевезень, сільському господарстві, автокруїзах з Європи до Азії, обслуговуванні кінозйомок та в численних інших проектах, що не мали великого успіху. У нього гостювали письменники, художники, актори, політики, спортсмени, багатії.

1965 року колишній одесит береться за свинарство і приймає запрошення Жана-Поля Бельмондо зіграти епізодичну роль у фільмі «Пригоди китайця в Китаї».

1970-го Лісаневич закриває Royal. Згодом на кредит Світового банку відкриває новий п’ятизірковий готель — Yak & Yeti. Проте з часом відходить від проекту, не поділяючи погляди партнерів. Відкриває мережу ресторанів.

Започаткувавши в Непалі прибуткову туристичну галузь, сам ЛІсаневич не розбагатів. Хорошим бізнесменом він не був, за прибутками не гнався. Помер у жовтні 1985 року. Похований на цвинтарі британського посольства, поруч з могилою матері. Дружина Інгер померла 2013-го. Син Михайло живе в Індії, Микола — у Копенгагені.

П’ятизірковий готель Yak & Yet працює донині. В його ресторані можна замовити борщ і котлету по-київськи.