Окей, ви шляхтич. Як на цьому заробити?

На дворі початок 17 століття. Ви — вельможний пан Рогальський. Ваш далекий предок одержав герб Рогаля, коли врятував короля Болеслава Кривоустого від дикого буйвола. Але то було давно. Зараз ви киснете на родинному хуторі неподалік Львова. Фінансові поради вам дає Ірина Даневська — авторка історичних романів «Німецький принц Богуслав Радзивіл» і «Генерал короля Богуслав Радзивіл».

i

Гріш у різні роки містив 0,3–0,6 грама срібла.

Ціни:

  • діжка моркви — 2 гроші,
  • гуска — 4–5 грошей,
  • порося — 7–8 грошей,
  • секс з бюджетною повією у Львові — 15 грошей,
  • добра корова — 10 злотих (300 грошей).

1. Збирайте данину з залежного селянства

Від 2 до 5 днів на тиждень селянин мусить відробити на потреби пана. Обсяг панщини різниться залежно від регіону. Найбільша на Західній Україні, найменша — на Волині та Подніпровщині. Крім робочого часу, селяни мають віддавати продукти і гроші. Це ваш найперший прибуток.

Сейм затверджував щорічний податок на одне домашнє господарство — дим. Зазвичай він дорівнював півзлотому, тобто 15 грошам, але під час війн помножувався в два, три рази. 1649-го, у рік переможної для Богдана Хмельницького Зборівської битви, у Волинському воєводстві зібрали 4-кратний податок.

Ці гроші не ваші. Подимний податок треба перераховувати до державної скарбниці. Зазвичай землевласники хитрували — повідомляли до скарбової комісії занижене число своїх димів. Якщо у Рогалях є сто господарств, у мирний час зберете 1500 грошей подимного. 400—500 приховаєте від фіскалів. Кіт наплакав!

Аби вдовольняти власні потреби, пани встановлювали додаткові побори. Розмір залежав від майнового стану селян й апетитів господаря. Приміром, так у першій половині 17-го сторіччя виглядав річний реєстр повинностей кожного з 80 димів села Велика Боровиця, яким володіла княгиня Анна-Алоїза Острозька, донька волинського воєводи:

«Платня за вола — 8 грошей, вівса — по мірці, курей — 4, гуска — 1, каплун — 1, яєць — 6, десятина — бджолина, бараняча і свиняча (10 % меду, воску і м’яса від забою худоби).

Працювати (панщину) повинні кожного дня тижня, окрім суботи й неділі. Також відбувати возову повинність (надавати для перевезень 2 вози з дворища), а якщо не відбували, то платити по злотому в рік».

Плюси: ситі будете.

Мінуси: податки хлопство воліє відробляти чи платити продуктами; дерти з кріпаків гроші складно.

Волинь, графіка Юліуша Косака. Джерело: Biblioteka Narodowa

2. Продайте надлишки

Йдеться про збіжжя, деревину, мед, віск, шкури, вовну, льон, сушене і солене м’ясо, рибу, сири, масло, живу худобу. Тобто усе, що селяни могли віддати як податок або виробити на панщині у вашому господарстві.

Маючи хист, ви можете зробити бізнес. Скуповуйте у селян товари на ринках, перепродавайте далі гуртом. Треба бути обережним: Статут 1588 року забороняв шляхтичу під загрозою втрати шляхетства «ремеслом чи шинком жити та ліктями міряти (спекулювати)». Втім, негідну справу завжди можна довірити слугам.

Мінуси: якщо у вас за душею сам-один родинний хутір Рогалі, то навряд буде, що продавати.

Польська шляхта. Малюнок Е. Сімона, приблизно 1841 рік. Джерело: Biblioteka Jagiellońska

3. Згадайте про шляхетські привілеї

Пан має монопольну власність на млини, лазні, ставки, бійні. Але головний ваш козир — пропінація. Це виключне право шляхтича на виробництво алкоголю, поєднане з примусом селян до придбання. Скільки виробите, стільки кріпаки мусять викупити.

Якщо споювати селянство не вмієте, пропінацію варто передати в оренду професійним корчмарям. Так і гроші авансом матимете.

Плюси: нерухомість дарує стабільний дохід; в інвентарях того ж села Велика Боровиця читаємо, що «три ставки заставлені за 100 злотих на три роки, а корчма з млином — за 150 на рік».

Мінуси: чим більше хлопи п’ють, тим скоріше мруть і гірше працюють.

Привітання шляхтича. Літографія Т. Вив'єра, близько 1841 року. Джерело: Biblioteka Narodowa

4. Йдіть у місцеві урядники

Якщо дохід із родового маєтку не дає жити красиво, спробуйте корупцію. Ваша мрія — місце старости, управителя королівських земель. Старости визискували доручені території, віддаючи до скарбниці лише орендну платню та зібрану кварту на військо.

Жадана й посада межевого судді — підкоморія. Джерелом його прибутку були щорічні виплати з громадського скарбу; 24 гроші за кожен встановлений межовий знак; офіційна плата від сторін, що виграли судову справу; частина штрафів з тих, хто справу програв. Ще були хабарі. Рішення підкоморій виносив одноособово.

Скромніші посади: комірник (заступник підкоморія); члени земського суду (суддя, писар, підсудок); повітовий хорунжий. Гонорові уряди (стольник, чашник, мечник) не приносили доходу, але додавали значимості в очах суспільства.

Мінуси: без особистого впливу або високої протекції про ці посади можна забути.

Староства роздавалися королем у віддяку за службу або за сплату наперед оговорених коштів. Як правило, посади забирали магнати для себе або своїх родичів. Так, майбутній король Польщі Ян Собеський був стрийським старостою, князь Богуслав Радзивіл — барським, коронний гетьман Станіслав Конецпольський — старостою буським, переяславським, плоскирівським і ковельським.

Польський шляхтич. Італійська гравюра, приблизно 1664 рік. Джерело: Biblioteka Narodowa

5. Ставайте на службу до магната

Рукодайний шляхтич присягався на вірність панові, скріплюючи обіцянку потиском руки. За службу давали гроші та одяг. Домашньому слузі — ще й столування. Якщо поталанить, одержував земельний наділ: на невизначений термін «до волі і ласки», пожиттєво, а то й «у вічне володіння» з правом передати в спадок.

Близькі до магната слуги брали хабарі за протекцію чи сприяння в аудієнції. Найдохіднішою вважали посаду управителя маєтків, який керував усіма фінансово-господарськими операціями. Головний управитель за відсутності магната був першою особою у його володіннях, міг судити і карати.

Плюси: магнат опікувався родинам слуг. Часто навчав власним коштом і забезпечував роботою їхніх дітей. Якщо чоловік помирав, виступав опікуном удови і сиріт.

Покровительство впливової особи могло відкрити шлях до найвищих посад у воєводстві чи навіть у державі. Ян Сосновський, головний управитель Богуслава Радзивіла, за його сприяння став сенатором. Він також обікрав князя на 300 тисяч злотих, вартість міста з тисячею господарств-димів.

Мінуси: пан вимагатиме абсолютної відданості, готовності ризикнути за нього своїм життям і маєтками. Ви перебуватимете в його юрисдикції і можете бути скарані «на горло».

Через вашу втаємниченість у приватні справи боса, буде важко полишити службу. Такий клопіт спіткав слугу луцького старости князя Пронського, який скаржився до суду, що пан не відпускає його від себе. На свій захист Пронський доводив, що має зі слугою невирішені фінансові питання. Їм би не вдалося розійтися добром, якби слуга не знайшов впливовішого покровителя в особі київського воєводи, князя Костянтина Острозького.

Polish magnates 1697-1795
Польські магнати (1697-1795 роки), малюнок Яна Матейка. Джерело: Biblioteka Cyfrowa Uniwersytetu Wrocławskiego

6. Служіть у війську

Служба в елітних кавалерійських підрозділах Речі Посполитої була почесною. Рядовий товариш гусарських чи рейтарських підрозділів у середині 17 століття отримував артикуловий жолд — платню в 50 злотих на квартал.

Вислужена офіцерська гідність ротмістра давала змогу отримувати й розподіляти платню підлеглих, а також брати кошти на рекрутування війська. На цьому можна було підзаробити.

hussars
«Гусари», гравюра Владислава Шернера та Броніслава Пуча. Джерело: Biblioteka Narodowa

Плюси: можна здобути вагомі світські або військові уряди; король Польщі Ян Собеський розпочинав військову кар’єру товаришем гусарської хоругви.

Мінуси: ризик для життя, суворі покарання за втечу або порушення дисципліни; необхідність мати коня, обладунок, озброєння, утримувати зброєносців і челядь. Усе це коштувало недешево, а платня подовгу затримувалася.

Може, краще навчитися доїти селян?

Популярне: