Іслам переміг алкоголізм, а комунізм підживив. Чому?

Ілля Ягіяєв

Люди почали вживати алкоголь як мінімум 9 тисяч років тому. Іслам і комунізм з’явилися відносно нещодавно — протягом останніх півтори тисячі років — і обидва свого часу боролися з найдавнішим бажанням людини сп’яніти. Але релігійна заборона виявилася набагато ефективнішою за партійну. WAS з’ясовує чому.

2015 року співробітники Оксфордського університету створили інтерактивну світову карту вживання алкоголю. В очі одразу кидаються три факти:

  • Найбільш питущі країни зі споживанням 14–17 літрів чистого алкоголю на людину в рік: Білорусь, Росія, Чехія, Латвія. Інші країни колишнього Союзу, в тому числі Україна, не сильно від лідерів відстають.
  • Країни, де вживають менше 2 літрів на людину в рік, практично повністю зосереджені в межах Арабського халіфату 7–13 століть.
  • Держави за межами халіфату, де теж п’ють мало, населені переважно мусульманами. Серед таких Гвінея, Нігер, Сенегал.

Розглянемо дві спроби відучити народи пити. Одна з них виявилася надзвичайно успішною, друга з тріском провалилася. Більше тисячі років тримається заборона на пияцтво в ісламі, а на території колишніх соціалістичних республік лигають особливо міцно.

Іслам

i

Вважається, що слово «алкоголь» походить від арабського «аль-куль» — це суміш на основі сурми, якою підводили очі. Пізніше в Європі стали так називати всі продукти сублімації, і в новому значенні слово повернулося на Схід.

Праведні халіфи проти аль-куля

Християнські та юдейські торговці познайомили арабів з вином ще до появи ісламу. Безліч рядків арабської поезії — доісламської та вже мусульманської — свідчать, що вино людям Сходу дуже подобалося.

«Кубки, наші соколи, за вином літають / Лютні, наші луки, солодко грають … / Без гріха воюємо, вранці ми пируємо / Увечері пируємо», — писав Абу Нувас в Багдаді в 9 столітті.

Більш того, процес дистиляції, завдяки якому з напоїв слабкого бродіння стало можливо отримувати міцний алкоголь й чистий спирт, в кінці 9 століття винайшов іранський мусульманин – алхімік та філософ Закарія ар-Разі.

Потяг до випивки необхідно було тримати в таємниці. Якби Абу Нувас прочитав свій вірш у громадському місці, його б покарали. Іслам відносить алкогольні напої до категорії забороненого (мазхур), як і свинину, м’ясо хижих птахів, мерлятину, м’ясо задушених й тих тварин, яких закололи без дотримання ритуальних правил.

i

Головні принципи ісламу:

  • шанування Аллага як єдиного бога;
  • щоденна п’ятиразова молитва;
  • пост в місяць Рамадан;
  • сплата податку на користь нужденних.

За легендою, 622 року пророк Мухаммад з групою прихильників переселився з аравійського міста Мекка до сусідньої Медіни, подалі від ворогів. Від цієї дати ведеться мусульманське літочислення. Заборона на вживання вина проявилась в медінський період життя Мухаммада і спершу не була дуже суворою: «О ви, які увірували! Не наближайтеся до молитви, коли ви п’яні» (Коран, 4:43).

Поступово негативне ставлення до алкогольних напоїв посилювалося: «У них є великий гріх, але є й користь для людей, хоча гріха в них більше, ніж користі» (Коран, 2: 219).

Територіальні експансії арабів, які почалися з підкорення іранської держави Сасанідів і Єгипту, вимагали дисципліни і напруження всіх сил. Алкоголь розкладає військо та сприяє «нечистим діянням, що вселяє шайтан». Тому вживання, а також зберігання та продаж п’янких речовин, почали каратися 40–80 ударами рівною палицею без шипів й сучків.

У перші роки існування халіфату покарання було публічним і часто відбувалося в присутності натовпу на ринковій площі. Жорсткі заходи діяли, кількість алкоголю, який споживають, швидко скорочувалася.

Публічне покарання індонезійського християнина Джоно Сімболона за продаж алкоголю мусульманину. Провінція Ачех, Індонезія, 19 січня 2018 року. Фото: CHAIDEER MAHYUDDIN / AFP

Навіть краплинку?

У Арабському халіфаті та в мусульманських країнах, що виникли після його розпаду, еліта часто нехтувала релігійною забороною на алкоголь. Про Аббаса I з династії Сефевідів історики пишуть, що він був одним з небагатьох перських шахів, хто знав міру в пиятиці.

Делегат Австрії в Османській імперії 16 століття Ожьє Гіслен де Бусбек в своїх «Турецьких листах» повідомляє: «Вживання вина бачиться туркам серйозним злочином, особливо старшими людьми; молоді грішать з надією на вибачення й прощення. Вони думають, що покарання, в цьому житті, буде однаковим, незалежно від того, чи п’ють вони багато або мало, тому якщо вони вже п’ють вино, то п’ють багато».

Час від часу священнослужителі та правителі всерйоз намагалися побороти ліберальне ставлення мусульман до алкоголю. Особливо жорсткими непитущими були члени релігійних братств Альморавідів та Альмохадів в Північній Африці 11–13 століть, в 19 столітті ваххабіти, які воювали з турками на Аравійському півострові, афганські таліби та іранські ортодокси другої половини 20 століття.

В Османській імперії продаж алкоголю заборонявся регулярно, але заборона не трималась довго. Так, 1562 року «сухий закон» ввів чоловік Хюррем-Роксолани Сулейман Пишний, який у старості потрапив під вплив ісламських проповідників. За вживання алкоголю мусульман погрожували стратити, заливаючи розплавлений свинець у горло.

«Глеки розбиті, келихи порожні, вина більше немає / Ми в рабстві у кави. Що за жахлива епоха!» — писав турецький поет.

За кілька років Сулейман помер, і всі заборони були зняті сином, Селімом II. Той часом вирішував державні справи, сидячи на престолі з келихом вина в руці та отримав серед народу прізвисько «П’янюга» і помер у 50 років. Випивку знову забороняли Мурад III, Мехмед III, Ахмед I та Мурад IV. Останній, сам алкоголік, був особливо суворий. Ходили чутки, що він власноруч вбивав порушників закону, коли вночі інкогніто виходив з палацу.

Мураду IV приписують фразу: «Вино — це диявол. Я маю захистити свій народ і випити його сам».

This image is of a 17th Century Persian woman pouring wine and is taken from a wall painting inside the Chehel Sotoun Palace
Розпис Зали прийомів Чехель-Сотун — палацу перського шаха Аббаса II в місті Ісфахан, 17 століття. Фото: Fabienkhan / Wikipedia
This image is of a 17th Century Persian woman pouring wine and is taken from a wall painting inside the Chehel Sotoun Palace
Розпис Зали прийомів Чехель-Сотун — палацу перського шаха Аббаса II в місті Ісфахан, 17 століття. Фото: Fabienkhan / Wikipedia
This image is of a 17th Century Persian woman pouring wine and is taken from a wall painting inside the Chehel Sotoun Palace
Розпис Зали прийомів Чехель-Сотун — палацу перського шаха Аббаса II в місті Ісфахан, 17 століття. Фото: Fabienkhan / Wikipedia

До Ісламської революції п’яниця в Ірані міг боятися лише громадського осуду. Проте консервативні мусульмани боролися з продажем і вживанням алкоголю. Так, 1941 року країною прокотилася хвиля антиалкогольних акцій — релігійна молодь палила винні лавки, які здебільшого належали вірменам.

1979 року прозахідний шах Пехлеві втік, здавши владу ультраконсервативному аятолі Хомейні. Релігійні норми посилилися, вживання алкоголю знову заборонили. За один келих — 80 ударів палицями, повторне правопорушення може привести на ешафот.

2012 року двоє чоловіків з Хорасана, що на сході Ірану, попалися п’яними втретє, і Верховний суд підписав обом смертний вирок. Але такі випадки — велика рідкість, частіше не доходить навіть до прочуханки.

Комунізм

Петля Горбачова

На початку 1980-х років Радянський Союз уже повільно випускав дух. Громадяни та більшість партійних функціонерів втратили віру в перемогу комунізму. Дійсність пригнічувала, майбутнє лякало.

За оцінками спеціаліста з історії радянського союзу Володимира Тремпла, до середини 1980-х споживання фабричного алкоголю на душу населення в СРСР досягло 10,5 літрів на людину, ще 3,8 літра додавав самогон. 1983 року населення купило випивки на 50 мільярдів рублів, а м’яса й ковбаси — лише на 22,5 мільярда.

Більшу частину алкоголю споживають чоловіки у віці 15–65 років. На кожного з них припадало близько 180 пляшок горілки на рік. Це півпляшки в день. В середньому.

Проблема була очевидною. 13 березня 1985 року Михайла Горбачова обрали генеральним секретарем ЦК КПРС. Вже в травні він почав масштабну антиалкогольну кампанію.

Генеральний секретар ЦК КПРС Михайло Горбачов, 1986 рік. Фото: RIA Novosti archive, image # 359290 / Yuryi Abramochkin / CC-BY-SA 3.0

Держава значно підняла ціни на спиртне. Було посилено покарання за незаконний збут алкоголю та продуктів самогоноваріння. Алкоголь тепер продавали лише з 14:00 до 19:00. Щоб встигнути купити горілку чи пиво, люди стояли у величезних чергах, які отримали назву «петля Горбачова». Міліція стала суворіше карати за пиятику на вулиці та в поїздах. Була розгорнута масова пропаганда проти пияцтва.

Цифри демонстрували перемогу. Офіційний продаж алкоголю знизився на 51%, проте реальне споживання — на 27%. Люди чинили впертий опір: варили самогон, пили одеколони, лосьйони, склоочисники.

У грудні 1987 року міністр торгівлі СРСР Кіндрат Терех доповідав: «До 1985 року продаж цукру, спиртовмісних та інших препаратів проходив всюди без перебоїв. Постійно і в широкому асортименті в продажу були одеколони, лосьйони, лак для волосся, зубна паста, інші товари. Різке підвищення попиту на цукор проявилося, починаючи з другої половини 1986 року. У липні-грудні 1986 року продаж цукру зрыс на 22% і в першому півріччі поточного року в порівнянні з цим же періодом минулого року — на 16%. Запаси цукру в роздрібній торгівлі скоротилися 1986 року на 625 тисяч тонн і 1987 року очікується скорочення ще на 700 тисяч тонн».
Міністр також відзначав зростання продажів одеколону 1986 року в 1,5 раза, клею — більш ніж на 30%, склоочисника — на 15%.

Антиалкогольна кампанія мала деякі позитивні результати: зменшення дитячої інвалідності та смертності, зростання тривалості життя населення. При цьому відбулося зростання обсягів тіньової економіки та корупції, а також зменшення доходів держави. Це внесло свій вклад в економічну кризу та розпад СРСР.

У 1990-ті роки споживання алкоголю в колишніх радянських республіках повернулося на рівень, що передував початку антиалкогольної кампанії.

Вулична торгівля алкоголем поруч з Великим Гостинним двором в Ленінграді (Санкт-Петербург), початок 1990-х. Фото: @Grand / cont.ws
Черга за алкоголем в СРСР. Фото з сайту Хартія’97 / charter97.org / CC BY 3.0
Продаж алкоголю на розлив у СРСР. Фото з сайту Хартія’97 / charter97.org / CC BY 3.0

Чому іслам сильніший за партію?


Історія доводить, що відібрати у людей важливу складову їхнього життя можна лише за наявності ідеї, яка здатна повести за собою, відвернути від пороку. Іслам пропонує людині опору на бога і низку чітких правил. Крім віри в божественне покарання, відбити бажання порушувати заборони можна ударами палиці тут і зараз, в реальному житті.

Радянський комунізм, викликав у багатьох непідробний ентузіазм у 20-і та 30-і роки, проте він мало що міг запропонувати людям до початку правління Горбачова. Побут зубожів, влада втратила довіру, ідеологія стала набором кліше. На тлі масової байдужості боротьба з пияцтвом була приречена на провал.

Безумовно, частина мусульман не відмовляє собі в спиртному. За статистикою, середній іранець старше 15 років споживає за рік літр алкоголю. Насправді, весь цей обсяг випивається далеко не всіма. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 96% дорослого населення Ірану взагалі не вживає алкоголь, серед чоловіків таких 93,4%. Для порівняння, в Україні 12,7% непитущих, серед чоловіків — 9,8%.

Аллаг всемогутній? Могутніший за КПРС — це точно.

Популярне:

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter