Заради життя: Як кохати всупереч ВІЛ
Через успіхи медицини та профілактики швидкість поширення ВІЛ з 2000 року впала на 36 %. Приблизно так само знизилася й смертність. Біда відступає, але ВІЛ-позитивні люди все ще потребують підтримки. Ювелірний дім SOVA і дизайнерська марка FROLOV випустили колекцію прикрас For Love. Виручені гроші підуть на терапію ВІЛ/СНІД і продовжать чиєсь життя. Зробити це життя щасливим зможе тільки любов.
- Вірус імунодефіциту людини вражає клітини імунної системи, руйнуючи або послаблюючи їхні функції. На ранніх стадіях хвороба триває без симптомів. З часом імунна система слабшає, людина стає вкрай чутливою до інфекцій.
- СНІД (синдром набутого імунодефіциту) — остання стадія ВІЛ-інфекції. Розвивається у ВІЛ-інфікованої людини за 9—11 років. Уповільнити процес можуть антиретровірусні препарати.
Всесвітня організація охорони здоров’я налічує на планеті 37 мільйонів ВІЛ-позитивних людей. Багатьом з них тепер вдається зберегти свої сім’ї або навіть створити нові.
Тридцять-сорок років тому, коли хвороба здавалася непереможною, це було рідкістю. Найкраще відома доля Фредді Мерк’юрі, який 1991 року став однією з перших знаменитих жертв СНІДу. Близькі від співака не відвернулися. Коханий Джим Гаттон, близька подруга Мері Остін, музиканти Queen — вони залишалися поруч.
WAS знає більше таких історій.
Разом з Артуром Кларком і Робертом Гайнлайном до трійки головних авторів «золотого століття» наукової фантастики входить Айзек Азімов. Він видав понад 500 книг і працював буквально до останнього, поки 1992 року не помер від серцевої та ниркової недостатності, спричиненої СНІДом. Справжню причину смерті письменника довгий час будуть знати лише його лікарі та дружина.
Дженет Опал Джеппсон, друга дружина Азімова, була психіатром і щирою мормонкою. З релігійних міркувань вона не вживала тонізуючі напої та забороняла чоловікові пити каву. «Вона крутить носом навіть від мокко з морозивом», — описав Азімов дружину в антології «Космос, що сміється».
1983 року фантаст пережив складну операцію на серці. Пізніше з’ясувалося, що у процесі йому перелили кров ВІЛ-позитивного донора. Лікування не існувало, хвороба засуджувалася суспільством. Щоб зберегти репутацію, сім’я Азімових приховувала діагноз.
Якось в інтерв’ю письменника запитали, щоб він зробив, якби дізнався про свою близьку смерть. «Я буду друкувати швидше», — відповів Азімов. 1992 року ВІЛ розвинувся в крайню стадію — СНІД. Свої останні два тижні письменник провів у лікарні. Джанет увесь час була поруч.
Смерть в 72 роки — не сенсація, тому історію хвороби ніхто з журналістів досліджувати не став. Тільки коли ставлення до ВІЛ в суспільстві стало змінюватися, дружина Азімова зважилася розповісти правду про причини смерті чоловіка в його біографії «Це було гарне життя».
Джанет змогла закінчити спільний цикл «Хроніки Норбі», написала кілька романів і документальних творів. Зараз їй 93.
Брюс Чатвін та Елізабет Чанлер
Англійський письменник Брюс Чатвін пробував себе в археології, торгівлі предметами мистецтва, проте більшу частину свого недовгого життя подорожував: Афганістан, Мавританія, Австралія, Непал, джунглі Південної Америки. З кожної поїздки Чатвін привозив рукопис і фотографії.
Під час свого австралійського турне Чатвін постійно ходив застудженим і став підозрювати в себе проблеми з імунітетом. Незабаром проявилася грибкова інфекція та шкірні новоутворення. 1986 року він втратив свідомість на вулиці. У лікарні встановили — ВІЛ.
Зі смертельного відчаю письменника витягла дружина Елізабет Чанлер. За 20 років шлюбу вони кілька разів розходилися та сходилися, Елізабет пробачала коханому романи — зокрема, з чоловіками — але 1982 року пішла остаточно. Хвороба знову примирила пару.
Також Брюс шукав розраду у вірі — хрестився за православним обрядом. Віра та любов дарували надію, письменник сподівався встигнути закінчити ще кілька книг. Елізабет допомогла Брюсу відібрати найкращі есе, які після його смерті опублікують у збірнику «Що я тут роблю».
Брюс Чатвін помер 19 січня 1989 року. Прах дружина та друзі розвіяли над морем.
Eazy-E і Томіка Вудс
Лос-анджелеський бандит Eazy-E вважається одним з батьків гангста-репу. На гроші від продажу наркотиків він облаштував студію звукозапису Ruthless Records, де серед інших працювали Ice Cube і Dr. Dre. Перший власний альбом Eazy-Duz-It 1988 року розійшовся накладом у 2,5 мільйона копій. Слави реперу додали також обставини смерті.
24 лютого 1995 року його доставили до лікарні з болісним кашлем. Аналіз показав, що ВІЛ, про який Eazy-E не знав, вже розвинувся в кінцеву стадію СНІДу. Ймовірно, його інфікувала повія або одна з численних коханок.
«Зараз відбувається найбільша битва в моєму житті, і це не легко. Але я хочу подякувати тим, хто був зі мною. Спасибі за вашу підтримку. Просто пам’ятайте: ви живете тут і зараз, саме в цей момент», — звертався Eazy-E до шанувальників.
Увесь останній місяць, який Eazy-E провів у лікарні, його підтримувала дівчина Томіка Вудс. Вони познайомилися на вечірці 1991 року і мали сина Домініка. Томіка не боялася інфекції, хоч очікувала другу дитину. За 12 днів до смерті Eazy-E освідчився Томіці. Вони побрались.
Eazy-E помер 26 березня 1995 у віці 30 років. До Вудс перейшли права на музику та студія Ruthless Records. За півроку народилася дочка Дія. Бізнес батька зараз продовжують сини: Маркіз Райт — Yung Eazy і Ерік Дарнелл Райт Lil Eazy-E.
Грег Луганіс і Джонні Шайо
Стрибун у воду Грег Луганіс був гордістю Америки: 47-разовий чемпіон країни, 5-разовий чемпіон світу, 4-разовий олімпійський чемпіон. Останню свою Олімпіаду — в Сеулі 1988 року — він виграв, знаючи про ВІЛ-позитивний статус. Спортсмена інфікував його менеджер і коханець Джеймсон Беббіт.
Луганіс дізнався діагноз за півроку до Олімпійських ігор і хотів завершити кар’єру, але доктор був його двоюрідним братом. Він дістав препарат, що уповільнює розвиток вірусу, та вмовив тримати хворобу в секреті. Під час одного зі стрибків американець впав головою на бортик. Кров потрапила до басейну.
1994 року Луганіс зробив камінг-аут, а незабаром вийшла автобіографія з зізнанням про ВІЛ-позитивний статус. Випадок у Сеулі згадають — і будуть засуджувати за те, що в гонитві за медаллю Луганіс знехтував здоров’ям інших спортсменів. Проте крапля крові розчинилася в тисячах літрів хлорованої води і не наражала людей на небезпеку.
2010 року Луганіс списався на сайті знайомств з помічником юриста Джиммі Шайо. Той не вірив, що йому пише відомий спортсмен, до самої зустрічі. «Я підняв голову і побачив гарного чоловіка в окулярах, з краваткою-метеликом на шиї», — згадує Луганіс перше побачення.
Шайо не злякав ані ВІЛ-статус, ані пов’язаний з ним скандал. 2013 року пара побралася.
Марк Паттон і Гектор Моралес
Згадуйте. 1985 рік, «Жах на вулиці В’язів: помста Фредді», маніяк переслідує старшокласника Джессі Волша — цю роль виконав Марк Паттон. Він й досі живий. Міг у будь-який момент померти від СНІДу, але на світі утримують терапія та кохання.
Відразу після виходу «Помсти Фредді» гомосексуальність, яку Паттон не приховував, стала гучною темою. Папараці чергували біля клубів, журналісти цькували в інтерв’ю. 1987 року актора запрошують в серіал на CBS, але просять заявити про свою «нормальну» орієнтацію, щоб не створювати телеканалу проблеми. Він відмовляється від ролі, припиняє зніматися та йде в нову сферу — дизайн інтер’єрів.
«Моє серце розбите, я досяг межі. Я знав, що ніколи не зможу зробити те, чого вони хочуть, тому я пішов з Голлівуду… » — згадує Паттон.
У віці 40 років, на свій день народження, Паттон потрапляє до лікарні, де йому діагностують букет хвороб, які супроводжують ВІЛ: пневмонія, туберкульоз, молочниця. Наприкінці 1990-х ВІЛ-позитивні люди вже могли підтримувати здоров’я антиретровірусною терапією, тому незабаром Марк із жменею ліків поїхав розвіятися закордон.
У Мексиці він зустрів Гектора Моралеса Мондрагона, якого не збентежила хвороба партнера. Незабаром чоловіки офіційно оформили свої стосунки й зараз живуть в місті Пуерто-Вальярта, де відкрили арт-магазин. Паттон вийшов з тіні та бере участь в благодійних заходах, присвячених боротьбі з ВІЛ.
Ви також можете підтримати боротьбу з ВІЛ. Оберіть прикрасу з колекції For Love, а ювелірний дім SOVA передасть частину виручки на терапцію ВІЛ/СНІД.
