Чи був льотчик Даценко вождем могавків: Нові факти

Олександр Никифорчак, Мітя Раєвський, Денис Дорменок

За офіційною версією, пілот Іван Даценко загинув 1944 року наді Львовом. За неофіційною, втік до Канади, де став вождем могавків на прізвисько «Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь». Визначити правду через вісім десятків років після тих подій зміг WAS.

Іван Даценко народився 1918 року в селі на Полтавщині. Вчився на ветеринарного техніка, а 1937 року був призваний до армії та прийнятий до військового авіаційного училища. За рік після випуску розпочалася війна.

Офіційна версія

Даценко керував дальніми бомбардувальниками Іл-4. Атакував цілі в окупованій Польщі та Німеччині, під Сталінградом і Орлом. За мужність, проявлену під час 213 бойових вильотів, восени 1943 року його нагородили «Золотою Зіркою» Героя Радянського Союзу.

У ніч на 19 квітня 1944-го екіпаж Даценка вилетів до залізничної станції у Львові. Скинувши освітлювальні бомби, літак потрапив під зенітний вогонь.

«Феєрверки розривів пофарбували небо в червоне, але пілот вів літак бойовим курсом крізь вогняний вихор. Раптом пролунав вибух. Мабуть, влучили у бензобак, а, може, й не один раз. На всі боки розлетілися охоплені вогнем уламки. Багато з тих, хто був у цей час в районі цілі, бачили цю страшну картину. Ніхто з членів екіпажу не встиг скористатися парашутом. Так трагічно загинули Герої Радянського Союзу І. І. Даценко, Г. І. Безобразов, їхні товариші І. А. Свєтлов, М. А. Завірохін», — згадував учасник нальоту Олексій Кот.

За документами, гвардії капітан Іван Іванович Даценко зник безвісти.

Іван Іванович Даценко (в центрі) — прапороносець 10 гвардійського авіаційного полку далекої дії. Джерело: Електронна Книга Пам'яті України / memory-book.ua
Іван Даценко (другий ряд, в центрі) на прийомі у маршала авіації Голованова з нагоди присвоєння звання Героя Радянського Союзу. Джерело: Електронна Книга Пам'яті України / memory-book.ua
Група пілотів і штурманів, які стали Героями Радянського Союзу. Даценко другий праворуч у верхньому ряду. Джерело: Електронна Книга Пам'яті України / memory-book.ua

Легендарна версія

Крутий поворот життя пілота робить після офіційної смерті. Як стверджує його однополчанин Олександр Щербаков, тієї квітневої ночі Іван зміг парашуватися і потрапив у німецький полон. Після завершення війни разом зі звільненими канадськими полоненими він начебто зміг дістатися Канади.

Фільм Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» 2012 року оповідає історію льотчика Івана Додоки, який вибрався з полону до своїх і був засуджений за зраду. Згодом герой втікає з сибірського табору, переправляється через Берингову протоку до Аляски і прямує в Канаду.

За легендою, в канадській резервації Канавей українець знайомиться з могавками, згадує перший фах ветеринара та допомагає індіанцям лікувати коней. Авторитет Даценка у племені зростає, і він бере за дружину доньку вождя Луїзу МакКомбер. Після смерті очільника могавків Іван стає вождем на прізвисько Poking Fire. За канадськими документами його звали Джон МакКомбер.

Такий вождь у могавків справді був. Він налагодив туристичний бізнес, влаштовував шоу для білих людей та допоміг племені заробити на його культурній спадщині.

Індіанська резервація Канавейк, вождь Poking Fire (Джон МакКомбер) поруч з родиною. Поштова листівка. Фото: Jack Wexler / Eddie Parsons / Souvenir Agencies LTD., 1231 Bleury St., Montreal, Canada
Індіанська резервація Канавейк, вождь Poking Fire (Джон МакКомбер) та його плем'я. Поштова листівка.

На чому базується ця історія? По-перше, міністр військових справ уряду УНР в екзилі Віктор Роєнко згадував, що 1953 року зустрів у Канаді індіанського вождя полтавського походження. По-друге, за твердженням радянського танцюриста Махмуда Есамбаєва, він говорив з вождем-українцем під час Всесвітньої виставки в Монреалі 1967 року.

2002 року на замовлення телепрограми «Чекай на мене» Московський інститут судово-медичних експертиз порівняв фотографії пілота Даценка з фотографіями вождя могавків. Висновок — це одна людина.

Вождь Poking Fire поруч з Нормою та Кетері Бове, 1940-і роки. Фото: KATERI CENTER

Істина десь поруч

Історія українського вождя канадського племені не є цілком абсурдною. Могавки приймали до себе чужинців. Військовий вождь союзу ірокезів початку 19 століття Teyoninhokarawen був наполовину шотландцем Джоном Нортоном. Тоді серед індіанців поширилися прізвища на кшталт МакКомбер.

Втім, WAS знайшов свідчення, що вождь Poking Fire очолював могавків у резервації Канавейк в часи, коли Даценко ще служив у Червоній армії.

У номері монреальської газети «The Gazzete» за 12 серпня 1940 року є замітка про відкриття мешканцями Канавейку на чолі з Poking Fire подорожньої каплички на честь Катері Текаквіти. 1940 року Іван Даценко ще закінчував авіаційне училище у Чкалові (тепер — Оренбург).

Номер «The Gazzete» від 12 серпня 1940 року, де згаданий вождь Poking Fire. Джерело: «The Gazzete»

У Музеї канадської історії Маккорд також зберігається фотографія вождя Poking Fire з онуками, датована 1945 роком. Якщо дата правильна, це не може бути Даценко. За легендою, пілот 1945 року тільки-но дістався Канади та не міг мати індіанських онуків.

Вождь могавків Poking Fire з онуками,1945 рік. Джерело: Музей канадської історії Маккорд / musee-mccord.qc.ca

Існує фотографія, на якій впізнається та сама людина в індіанському одязі, що й на знімку 1945 року. Бібліотека і національний архів Квебека датують перше фото 9 серпня 1937 року. Даценко тоді лише розпочинав вчитися на пілота.

Вождь могавків Poking Fire, 1937 рік. Фото: Conrad Poirie / Fonds Conrad Poirier / Bibliothèque et Archives nationales du Québec, Vieux-Montréal / National Library and Archives of Québec

Ми не знаємо, як насправді склалася доля Героя Радянського Союзу Івана Даценка.

Є мізерний шанс, що він не загинув 19 квітня 1944 року, а потрапив до полону і після війни вирішив не повертатися додому.

Але вірогідність того, що український льотчик був вождем могавків на прізвисько Poking Fire у канадській резервації Канавейк, ще менша.

Популярне:

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter