Ірена Яросевич-Андерс: Українська зірка, що світила для Польщі

У Польщі пам’ятають джаз-діву Ренату Богданську; у Великій Британії — генеральську дружину Ірену Андерс. WAS нагадує Україні про Ірину Яросевич, доньку капелана Січових стрільців і жінку неймовірної долі.

27 лютого о 19:00 Кінокабаре у Довженко-центрі офіційно вперше в Україні покажуть фрагменти стрічки «Великий шлях». Це художньо-документальний фільм про бойовий шлях Польської армії у Другій світовій, знятий 1946 року в Італії режисером Міхалом Вашинським. Головну роль молодої львів’янки Ірени в стрічці зіграла українка Рената Богданська. Ця роль була для неї автобіографічною.

Ірина Яросевич — дівчинка із ЗУНР

Весна 1917 року. У Києві проголошено Центральну Раду, США вступає у Першу світову війну на боці Антанти. Після народження четвертої доньки Ірини родина греко-католицького капелана Миколи Яросевича з містечка Фройденталь повертається у рідне село на Прикарпатті.

Вдома роботи вистачає. Військовий священик потрібний Січовим стрільцям, які ще воюють за Австро-Угорщину, й тим, хто вже служить ЗУНР в Українській Галицькій армії.

Під час польсько-української війни дядька Ірини у Стрию розстріляли поляки. Коли Західно-Українська Народна Республіка зазнає поразки, Яросевичі ще кілька років не афішують своє українське походження. 1925 року родина переселяється до Львова, який тоді контролює Польща. Батько отримав посаду в капличці психіатричної лікарні.

1929 року Ірина вступає до музичного інституту імені Миколи Лисенка, де навчається вокалу та грі на фортепіано. Проте академічна кар’єра не довго захоплює Яросевич. У середині 30-х років вона стає солісткою львівського гурту «Ябцьо-джаз».

Ірина Яросевич в юності. Фото невідомого фотографа, Львів, 1930-і роки / Wikimedia Commons

Рената Богданська — джаз, кохання, Радянський Союз

Спочатку «Ябцьо-джаз» грають по барах на позичених інструментах. З часом популярність зростає: вечірки, весілля, сольні концерти. Ірина має роман з акордеоністом Богданом «Бонді» Веселовським. На честь хлопця обирає собі сценічне прізвище — Богданська, яке поєднує з модним серед поляків ім’ям Рената. Так на світ з’являється джаз-діва Рената Богданська. Ірина Яросевич забувається.

1939 року Львів окупує Червона армія, Західна Україна входить до складу СРСР. Назустріч радянській владі з захопленої вермахтом Польщі біжать комуністи та євреї. Серед них композитор Генрік Варс, який втік з табору для польських військовополонених, дістався Львова та влаштувався у філармонію. З таких саме єврейських біженців Варс збирає колектив Tea-Jazz (український варіант — «Тео-Джаз»). Вокалісткою запрошує Ренату Богданську. Для неї це новий рівень — фахові музиканти, досвідчений керівник.

Влітку 1940 Яросевич-Богданська разом з «Тео-Джазом» виїжджає на гастролі. Грають в Одесі, Курську, Москві та Ленінграді. У Києві Рената забігає до РАГСу та виходить заміж за іншого вокаліста «Тео-Джазу» Ґвідона Боруцького.

За місяць друге турне. У Челябінську дізнаються, що німецька армія перетнула кордон з СРСР. 30 червня 1941 року був взятий Львів, «Тео-Джазу» довелося залишитися в Росії та виступати у колгоспах за їжу.

«Вибираючи між голодом і холодом, я продала шубу моєї мами і татів золотий годинник, отримавши в замін кілограм сала», — згадувала співачка ту зимівлю.

Ірена Яросевич з Богданом Веселовським. Фото: Золотий Фонд української естради / uaestrada.org
Ірена Яросевич серед учасників «Ябцьо-Джазу» (друга ліворуч на задньому плані). Фото: Золотий Фонд української естради / uaestrada.org

У складі польської армії

Після початку війни з німцями Сталін під тиском Великобританії, яка прихистила законний уряд Польші, погодився створити армію з польських в’язнів ГУЛАГу. Командиром 75-тисячного війська Лаврентій Берія призначає Владислава Андерса. Генерал потрапив до радянського полону двічі пораненим, коли на чолі кавалерійської групи намагався прорватися через позиції Червоної армії до угорського кордону і далі прямувати у Францію.

1942 року, після холодної та голодної зимівлі, учасники «Тео-Джазу» вступають до армії. Генрік Варс очолює військовий театр-ансамбль «Польський парад», Ірена служить там у званні поручниці.

Польські офіцери категорично не хочуть воювати за Радянський Союз, і Андерс домовляється про евакуацію армії в британські колонії Близького Сходу. Іран, Ірак, Єгипет, Палестина — всюди ансамбль підтримує бойовий дух солдатів та виступає перед дипломатами. У Багдаді Рената зближується з генералом.

1944 року польський корпус перекидають з Єгипту до Італії, де він бере участь у прориві лінії Густава. У травні західні союзники після чотирьох місяців тяжких боїв нарешті захоплюють гору Монте-Кассіно, яку з руїн середньовічного монастиря обороняли німецькі парашутисти. На схилах загинули понад 50 тисяч британців, канадців, австралійців, американців, новозеландців, французів, поляків. Саме польські підрозділи штурмують вершину. Ця перемога відкриває шлях на Рим та до звільнення всієї Італії.

На честь цих подій учасник «Польського параду» Фелікс Конарські пише хіт «Червоні маки на Монте-Кассіно» (Czerwone maki na Monte Cassino). Вперше пісню виконує Ґвідон Боруцький, потім вона входить до репертуару Ренати Богданської.

Польські бійці 3-ї дивізії карпатських стрільців слухають пісню «Червоні маки на Монте-Кассіно», травень 1944 року. Фото: Mieczysław Młotek / Trzecia Dywizja Strzelców Karpackich 1942-1947, Londyn 1978

Пані Андерс — перша леді польської еміграції

Після війни Рената залишається в Італії та знімається у польського режисера Міхаля Вашинського. Фільми «Велика дорога», «Незнайомець з Сан-Марино» виходять на екрани 1946 року.

Після зйомок українка оформлює розлучення з Ґвідоном Боруцьким. 1948 року вона стає дружиною Владислава Андерса і повертає своє справжнє ім’я. Тепер вона Ірена Андерс.

Уривок з фільму «Великий шлях». Надано: Довженко-центр / Filmoteka Narodowa – Instytut Audiowizualny (Варшава) / The Polish Institute and Sikorski Museum (Лондон).

Рената Богданська у фільмі Міхаля Вашинського «Велика дорога», 1948 рік. Джерело: Filmoteka Narodowa – Instytut Audiowizualny / Serwis Fototeka
Рената Богданська у фільмі Міхаля Вашинського «Велика дорога», 1948 рік. Джерело: Filmoteka Narodowa – Instytut Audiowizualny / Serwis Fototeka
Рената Богданська у фільмі Міхаля Вашинського «Велика дорога», 1948 рік. Джерело: Filmoteka Narodowa – Instytut Audiowizualny / Serwis Fototeka
Рената Богданська у фільмі Міхаля Вашинського «Велика дорога», 1948 рік. Джерело: Filmoteka Narodowa – Instytut Audiowizualny / Serwis Fototeka
Рената Богданська у фільмі Міхаля Вашинського «Велика дорога», 1948 рік. Джерело: Filmoteka Narodowa – Instytut Audiowizualny / Serwis Fototeka
Рената Богданська у фільмі Міхаля Вашинського «Велика дорога», 1948 рік. Джерело: Filmoteka Narodowa – Instytut Audiowizualny / Serwis Fototeka
Рената Богданська у фільмі Міхаля Вашинського «Велика дорога», 1948 рік. Джерело: Filmoteka Narodowa – Instytut Audiowizualny / Serwis Fototeka

Повернутися до Польщі було неможливо: новий комуністичний уряд позбавив генерала Андерса громадянства за антирадянську позицію. Подружжя оселяється в Лондоні. Серед польських емігрантів Ірена не світить українське походження: брати Яросевич воювали в складі ОУН і УПА, були знайомі з Бандерою і Шухевичем. Старшому Анатолю, який опинився в Східній Німеччині, сестра надіслала кошти та речі. Але невідомо, чи підтримувала вона зв’язок з батьками, які залишилися у Львові.

1950 року народилася донька Анна-Марія — нинішня сенаторка Польщі від партії «Право і Справедливість».

Згодом Ірена повернулася на сцену, виступала на радіо, гастролювала в Канаді та США. У 1970-х роках після смерті чоловіка вона повернулася до виконання пісень українською мовою, записала альбом «Мрії» та кілька разів відвідувала Львів.

2007 року президент Лєх Качинські нагородив Ірену Андерс Орденом відродження Польщі, ще за рік її підвищили у званні до капітана Війська Польського.

Ірена Андерс в польському Сенаті, 2008 рік. Фото: The Chancellery of the Senate of the Republic of Poland / CC BY-SA 3.0 pl

Ірена Яросевич-Богданська-Андерс померла 2010-го у віці 93 років. Поховали її в Італії, на цвинтарі Монте-Кассіно поруч з чоловіком та польськими вояками, загиблими 1944 року.

Популярне: