Як це — бути головним антикорупціонером SS

Понад 3 мільйони людей загинули в німецьких концтаборах від куль, газу, жорстокого поводження, голоду, хвороб. Далеко не всіх службовців «фабрик смерті» по-справедливості покарали після війни, але два начальника таборів були страчені самими нацистами. Це заслуга судді SS Конрада Моргена на прізвисько Вішатель.

1933 року до влади в Німеччині прийшли націонал-соціалісти. Десятки тисяч противників режиму і «небажаних елементів» були відправлені до таборів за вироком суду або в якості захисного арешту: комуністи, хулігани, бродяги, німецькі євреї, цигани. З 1936 року до них додалися гомосексуали та «Свідки Єгови». Після початку Другої світової 1939 року за колючий дріт вирушили також мільйони євреїв, військовополонених, підпільників з окупованих німцями країн.

Глибинна держава

Система таборів була окремою державою, яку SS побудували всередині Райху. На чолі стояв шеф SS Гіммлер, керувало махиною Головне адміністративно-господарське управління SS, охороняли її підрозділи SS «Мертва Голова».

Як і в радянському ГУЛАГу, в’язні концтаборів мали приносити прибуток своїм катам. Майже всі вони працювали на будівельних або промислових об’єктах на замовлення державних відомств і бізнесу. Siemens, Daimler-Benz або AG Krupp, організація Тодта, міністерство озброєнь і боєприпасів регулярно користувалися рабською працею.

Праця зека — з формою, харчуванням, утриманням — обходилася не дорожче однієї рейхсмарки на день. За цей же день він міг офіційно заробити для SS 5-6 марок, а ще принести неофіційний дохід комусь зі співробітників. Махінації з кількістю ув’язнених, оплата «мертвих душ», відкати, розкрадання продовольства і майна арештованих — все це підживлювало корупцію.

Втім, історія почалася з вбивства.

Вбивство

1941 року окружний командир SS обергрупенфюрер Йозіас Вальдек-Пірмонт звернувся за допомогою до ув’язненого Вальтера Крамера: колишній депутат парламенту від Соціалістичної партії тепер працював лікарем у госпіталі Бухенвальда. Лікування допомогло, і Вальдек-Пірмонт розпорядився звільнити Крамера. Він був вражений, коли незабаром побачив знайоме прізвище в списку вбитих при спробі втечі. Крамер не міг бігати, тому що сильно кульгав.

Слідство про підозрілу смерть йшло до 1943 року. Тоді з’ясувалося, що начальник табору Карл Кох намагався приховати свій застарілий сифіліс (несумісний з моральним кодексом офіцера SS) і вбив лікаря, щоб той не сказав зайвого після виходу на свободу.

Йозіас Георг Вільгельм Адольф Вальдек-Пірмонт був князем, кузеном королеви Нідерландів, двоюрідним онуком британської королеви Вікторії і одним з вищих керівників SS. Такій людині було під силу переконати Гіммлера почати масштабне розслідування і доручити справу Вішателю, який наводив страх на перевертнів у погонах.

Справжній детектив

Конрад Морген народився 1909 року у Франкфурті. Проста німецька сім’я: батько — машиніст паротяга, мати — домогосподарка. Вивчав право, з кар’єрних міркувань 1933 року вступив до НСДАП і SS. Працював цивільним суддею, але за рік був звільнений міністром юстиції за виправдання вчителя, звинуваченого членами Гітлер'югенда в рукоприкладстві.

Як держава в державі, SS мало власні суди. З 1941 року Морген в чині унтерштурмфюрера засідав у суді SS окупованого Кракова. Він був фанатиком юриспруденції, а крім того вірив, що захищає благородну касту есесівців від проникнення недостойних. За кілька випадків розкрадань, розтрати й мародерства Морген засудив офіцера SS Сауберцвейга, який служив у Польщі, до 10 років в’язниці, штрафу, позбавлення громадянських прав і розстрілу (двічі). Смертний вирок затвердив Гітлер.

Навесні 1942 року суддя був розжалуваний до єфрейтора і відправлений в танкову дивізію на Східний фронт. Офіційна версія пояснювала це неприпустимою м’якістю стосовно расових злочинців (на кшталт німців, які одружувались з польками). Сам Конрад Морген після війни стверджував, що йому відгукнулася справа про махінації командира кавалерійської бригади SS Германа Фегелейна, улюбленця Гіммлера і майбутнього свояка Гітлера.

У танковій дивізії SS «Вікінг» Морген не сидів склавши руки й засудив за кримінальні злочини понад два десятки солдат і офіцерів. 1943 року Гіммлер на прохання князя Вальдек-Пірмонта переводить Конрада в кримінальну поліцію, підвищує до оберштурмбанфюрера і доручає йому справу коменданта Бухенвальда.

Перевертні у погонах

У серпні 1943 року Морген їде в Бухенвальд і розкриває масштабну кримінальну схему. Комендант Карл Кох привласнював цінності та гроші, конфісковані у привезених до табору євреїв, а також золоті коронки з ротів загиблих. Згідно із законом все це було власністю Райху. Збиток для бюджету склав 200 тисяч марок.

«Ми маємо моральне право, навіть обов’язок, знищувати людей, які хотіли знищити нас. Але не маємо права збагачуватися за їх рахунок хутром, годинниками, сигаретами або чим-небудь ще», — з промови Генріха Гіммлера перед офіцерами SS, жовтень 1943 року.

Морген також підтвердив підозри обергруппенфюрера Вальдек-Пірмонта. Розкрилося, що в Бухенвальді регулярно вбивали свідків махінацій Коха з-поміж ув’язнених. Довідки про смерть підробляли, причиною смерті вказували хвороби. Репресії в Райху були бюрократичним заходом, порушувати правила не дозволялося. Перебуваючи в самій середині машини Голокосту, юрист відкрив справу про незаконне знищення євреїв.

Розкрадання, підробка, підробка документів — за це у квітні 1945 року Кох відправився на зустріч із розстрільною командою, не доживши всього п’ять днів до підходу американських військ. Звинувачення у вбивствах було знято через нестачу доказів.

Восени 1943 року, з моменту взяття Коха під варту, починається зоряна година Конрада Моргена. Понад три десятки відряджень — Аушвіц, Треблінка, об’єкти організації Тодта, захисні споруди «Західного валу» у Франції, Дахау, Плашув. Морген дізнається про масове знищення євреїв і визнає його «технічно законним», оскільки все відбувалося за розпорядженням лідера держави.

«Право у націонал-соціалістичній державі складається з правових норм і наказів фюрера. Фюрер був не лише головою держави, але ще й вищим законодавцем, і верховним суддею», — пояснював він на Нюрнберзькому трибуналі.

i

Морген підозрював одного з організаторів Голокосту Адольфа Ейхмана в крадіжці діамантів, конфіскованих у єврейського комерсанта. Справа була закрита за вказівкою згори. Після війни нацистський злочинець сховався в Аргентині. Викрадення Ейхмана стало однією з легендарних операцій «Моссаду».

Морген робив, що міг: вів понад 800 розслідувань проти службовців SS, передав до суду 200 кримінальних справ, добився засудження 5 начальників концтаборів. На юриста скаржилися, намагалися позбавити повноважень, тиснули згори. Один з помічників Конрада Моргена пропав безвісти, офіс судді однієї ночі згорів, чимало розслідувань перервала капітуляція Німеччини. Однак рахунок Вішателя виглядає непогано:

  • комендант табору Бухенвальд Карл Кох — страчений;
  • комендант табору Майданека Герман Флорштедт — страчений;
  • комендант табору Герцогенбуш Адам Грюневальд — усунений з посади, відправлений на фронт, загинув;
  • комендант табору Флоссенбург Карл Кюнстлер — усунений з посади, відправлений на фронт, загинув;
  • комендант Дахау Алекс Піорковскі — усунений з посади (стратили після війни);
  • заступник коменданта Аушвіца Герхард Паліч — усунений з посади, відправлений на фронт, загинув;
  • старшина Бухенвальда, садист Мартін Зоммер — відправлений на фронт, втратив ногу.

Що було далі:

  • Після закінчення війни Конрад Морген здався американцям, свідчив на Нюрнберзькому процесі на захист SS, але був визнаний невинним у злочинах проти людства. Після звільнення Морген вів юридичну практику в рідному Франкфурті, де й помер 1982 року.
  • Князь Йозіас Вальдек-Пірмонт був засуджений до довічного ув’язнення, відсидів лише три роки й вийшов «за станом здоров’я». Прожив у комфорті свого родового замку Шаумбург ще 17 років.
Популярне:

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter