5 фактів про військове співробітництво українців з поляками

Стосунки українського та польського народів... вони складні. Найчастіше згадують конфлікти: взяття Києва князем Болеславом, Хмельниччина, Волинь. Аби розповісти як бувало інакше, WAS прочитав в збірнику доповідей конференції «Польсько-українське військове співробітництво протягом історії».

1.Проти шведів

Король польський та великий князь литовський Сигізмунд III був також нащадком шведського короля Густава I Вази. Його спроби об’єднати Швецію й Річ Посполиту під своїм правлінням привели до Польсько-шведської війни 1600–1611 років.

Разом з поляками й литовцями «воювати шведів» вирушили реєстрові козаки. У похід коронного гетьмана Яна Замойського на Лівонію отаман Самійло Кішка повів 4 полковників, 8 осавулів, 20 сотників, 4 хорунжих, 12 музикантів, 157 десятників, 20 візників, 12 гармашів і 1799 простих козаків, «молойців».

Військо Кішки відзначилося при взятті фортець Феллін (Вільянді) і Білий Камінь (Пайде). Хоча отаман 1602 року загинув в бою, козаки продовжили кампанію і відкрили польським військам шлях на Ревель (Таллінн). Заслуги їх не оцінили. Реєстр, тобто число козаків з платнею з казни, після війни був зменшений до тисячі «молойців».

Сутичка запорожців зі шведами. Картина Юзефа Брандта, приблизно 1880 рік. Джерело: Wikimedia Commons

2. Проти московітів

1618 року королевич Владислав відправився в похід, щоб зайняти престол Московського царства. На схід виступило і Військо Запорізьке під командуванням гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Козаки швидко дійшли до Ярославля. По дорозі взяли Путивль, Лівни та Єлець, взяли в облогу Михайлов. З’єднанню української та польської армій намагався перешкодити корпус під командуванням російського воєводи Бутурліна. Згідно з польськими джерелами, козаки розбили його загін, а Сагайдачний особисто вибив Бутурліна з сідла.

В ніч з 10 на 11 жовтня 1618 року розпочався штурм Москви, але сил захопити укріплене місто не вистачило. Сагайдачний вирушив розоряти навколишні міста, щоб схилити Московське царство до переговорів. Це йому вдалося.

«У тих же днях прийшла нам звістка від війська запорізького, що вони тамтешні краї спустошили над річкою Окою біля Калуги і, саме місто Калугу взяли, всіх людей висікли, місто саме спалили для більшого залякування Москви», — записав учасник походу, шляхтич Якуб Собеський.

Згідно з Деулінським перемир’ям Москва віддавала Смоленську, Чернігівську та Сіверську землі, і Річ Посполита досягла максимального розміру у своїй історії — 990 тисяч км². Король Владислав також офіційно визнавався претендентом на російський трон.

Битва Ходкевича з Пожарським під Москвою. Ілюстрація з журналу «Нива», 1910 год / runivers.ru

3.Проти османів

1621 року Петро Сагайдачний брав участь у війні Речі Посполитої з турецьким султаном Османом II. У джерелах зберігся список полків, які привів із собою гетьман: полк Сагайдачного — 3000 кіннотників, Івана Зишкаря — 2320 кіннотників, Богдана Куроша — 1600 кіннотників, Тимоша Федоровича — 4000 піших, Мойсіха Писарки — 2500 піших, Федора Білогородка — 3200 піших, Данила Дорокола — 3000 піших, Адама Подгурського — 3700 піших, Сидора Семаковича — 3500 піших, Василя Лучкевича — 4100 піших, Яцька Горденка — 2700 піших, Цецюри Семрока — 3200 піших, Івана Гардзея — 2000 піших. Всього 38 820 осіб при 20 бронзових і 3 залізних гармати.

Восени відбулася битва під Хотином, де козацька піхота зіграла провідну роль. Турки зазнали таких втрат, що були змушені припинити війну і на якийсь час відмовитися від планів завоювання Європи.

У 1684–1686 роках запорожці брали участь у війнах Священної Ліги з Османською імперією: билися в Молдові на боці Речі Посполитої. Кампанія була невдалою: кримський хан Хаджи II Герай розбив військо правобережного гетьмана Степана Куницького під Рені. Після цього козацька рада скинула Куницького. Сам він, можливо, був убитий за наказом конкурента Андрія Могили.

i

1 злотий = 30 грошів. Грош в різні роки містив 0,3-0,6 грама срібла.

Ціни:
бочка моркви — 2 гроша;
гусак — 4-5 грошів;
секс з бюджетною повією у Львові — 15 грошів;
хороша корова — 10 злотих.

Новий гетьман Могила та Ян III Собеський розгорнули pr-кампанію по залученню на службу козаків з Лівобережної України — автономії в складі Московського царства. Щоб показати, як заможно живуть козаки під владою польської корони, грошей не шкодували. 1685 року на військо Правобережжя король виділив 181 850 злотих і 27 грошів. Передбачалося, що річне жалування полковника складе 600 злотих, полкового осавула — 300.

Це великі гроші. Військо Запорізьке мало відіграти важливу роль в протистоянні з турками.

Але 1699 року війна закінчилася, і козаки знову виявилися не потрібні. За рішенням Сейму, військо запорожців розформовувати. Ян Собеський, який багато років зміцнював зв’язки між українцями та поляками, помер 1696 року й завадити цьому процесу вже не міг.

Хотинська битва між силами Речі Посполитої, в тому числі Військом Запорозьким, і армією Османської імперії. Картина Юзефа Брандта, 1867 рік. Джерело: National Museum in Warsaw

4.Проти більшовиків

До середини 1919 року відносини УНР з Польщею були напруженими, доходило до бойових зіткнень. Потім обставини зробили їх союзниками: ЗУНР, яка воювала з Польщею, зникла з карти, Українська Галицька армія підписала мир з білою армією генерала Денікіна, а більшовики все сильніше прагнули йти на захід.

Польському уряду знадобилося цілих два місяці для того аби вирішити, чи треба в принципі починати переговори з українцями. Паралельно Варшава готувалася домовлятися з більшовиками та консультувалася з зацікавленими країнами: Фінляндією, Румунією, Латвією та Естонією.

Перша зустріч польської та української делегацій відбулася 11 березня 1920 року, а 21 квітня 1920 був підписаний Варшавський договір. Польща визнавала УНР і погоджувалася на військово-політичний союз, а натомість отримувала Галичину і більшу частину Волині. Начальник держави Польської, маршал Юзеф Пілсудський не приховував, що угода — це політичний експеримент.

«Якщо у них вийде, значить вийде, а не доб’ються успіху, значить не доб’ються. Є два методи, як навчити людину плавати. Я вважаю за краще спосіб, коли людей кидають у глибоку воду і їм доводиться пливти. Це я, власне, і роблю з українцями», — говорив Пілсудський журналісту Daily News в травні 1920 року.

Польський генерал Антоній Листовський (зліва) і Симон Петлюра (другий зліва) після укладення альянсу. Джерело: Narodowe Archiwum Cyfrowe / audiovis.nac.gov.pl

5.Все ще проти більшовиків

Військова співпраця УНР і Польщі по факту почалася ще до підписання Варшавського договору. У вересні 1919 року сторони домовилися обмінятися полоненими. Серед інших, поляки погодилися відпустити з полону Сіру дивізію в повному складі та навіть надали їй базу для переозброєння.

У грудні 1919 року генерал Армії УНР Віктор Зелінський прибуває до табору для військовополонених Ланцут, і там починається формування 1-ї дивізії Армії УНР. Водночас в Бресті формується 6-а дивізія, в Кам’янці-Подільському — 4-а Стрілецька бригада полковника Шаповала.

До серпня 1920 року в Армії УНР значилися 20 тисяч осіб. До листопада союзна Польща надала 29 тисяч гвинтівок, 328 кулеметів, 38 3-дюймових гармат, 6 важких гаубиць, 1000 револьверів, 40 тисяч комплектів форми, 2 тисячі наметів і 17 легкових автомобілів.

Втім, армія УНР протрималася на фронті тільки до 21 листопада 1920 року, а потім була витіснена більшовиками за Збруч. Солдати й офіцери УНР знову були інтерновані Польщею. 18 березня 1921 року, між Польською республікою та більшовиками був підписаний Ризький мирний договір на вигідних для поляків умовах.

Читайте більше на цю тему в збірнику «Польсько-українське військове співробітництво протягом історії». Редакції WAS книгу надав інтернет-магазин Yakaboo.ua, за що ми йому дякуємо.

Популярне: