Аріведерчі, Нюрнберг! Нацистські кати в бігах

Кирило Данильченко, Мітя Раєвський

Реальна історія постійно спростовує ванільну казку про те, що добро завжди перемагає зло. Наприклад, уникнути покарання змогли десятки тисяч німецьких військових злочинців. Вони вбивали, катували, морили голодом — і жили далі в комфорті.

За роки Другої світової нацисти вбили не один мільйон мирних жителів: 5-6 мільйонів євреїв, майже 2 мільйони поляків, до 6 мільйонів громадян СРСР, 220 тисяч ромів, сотні тисяч французів, британців, греків. Масові репресії, антипартизанські акції, обстріли та погроми стали тоді рутиною. Люди гинули від куль і газу, бомб і снарядів, голоду, важких примусових робіт і медичних експериментів у концтаборах.

Розплата була неминучою, але оплачувати такі рахунки власним життям ніхто не хотів. Навесні 1945 року тисячі офіцерів і службовців Третього Райху встали на низький старт перед втечею.

Щурячою стежкою

Чорний ринок, старий добрий хабар, а також щирі симпатії багатьох європейців до гітлерівської ідеології творили чудеса. До нацистів виявляли прихильність орден францисканців і єпископ Алоїз Худал, а Червоний Хрест видав їм 110 тисяч посвідчень біженців на чужі імена.

Маршрути називали «щурячими стежками». Німці й австрійці намагалися сховатися через нейтральну Швейцарію, Іспанію і Португалію, крізь охоплену хаосом Італію. Бігли до Південної Америки, на Близький Схід і в Північну Африку. Звідти проникали навіть в британські колонії.

Стежки вели в Аргентину, де у нацистів виходила своя газета «Ель Памперо» накладом у 75 тисяч копій. Їхали до Єгипту, де німецькі радники будуть перебудовувати армію. Плутали сліди та виводили вбивць назад до Західної Німеччини.

Тисячі теоретиків і практиків геноциду уникли трибуналу і померли у своїх ліжках.

Посвідчення біженця. Видано Червоним хрестом офіцеру СС, керівнику відділу гестапо Адольфу Ейхману на ім'я Рікардо Клемента. Фото: Fundacion Memoria del Holocausto

Аріберт Хайм.«Доктор Смерть»

Доктор медицини з Відня 1942 року проводив експерименти на людях в концтаборі Маутгаузен. Він вивчав больовий поріг людини та летальні дози речовин: вводив ув’язненим смертельні ін’єкції фенолу та бензину, проводив без наркозу ампутації та кастрації, витягував внутрішні органи. Відповідальний за смерть 300–400 в’язнів. Після згортання програми служив лікарем у дивізії СС «Норд».

Після війни Хайм працював гінекологом в Австрії, поки його розшук за наводкою свідків не почав Центр Симона Візенталя. 1962 року шкуродер через Францію біжить в Марокко, звідти до Єгипту. Але це з’ясувалося тільки після його смерті від раку 1992 року.

В Єгипті Аріберт Хайм взяв ім’я Таріка Фаріда Абдули, прийняв іслам, прикидався фотографом і приховував свою медичну освіту. Жив він у готелі, вибивав через адвоката податкові пільги та залишив солідну спадщину. Судячи з усього, справи у нього йшли прекрасно.

Аріберт Хайм, 1959 рік. Фото: POLICE / LKA-BADEN-WUERTTEMBERG / AFP

Бубі фон Альвенслебен.Вбивця поляків

Людольф-Герман Еммануель Георг Курт Вернер фон Альвенслебен був прусським дворянином і ад’ютантом райхсфюрера СС Генріха Гіммлера. Після початку війни був серед керівників «самооборони етнічних німців Західної Пруссії», що займалася переважно вбивствами поляків. Пізніше керував операціями СС і поліції в Чернігові, Миколаєві та в Криму.

Попутно Альвенслебен встигав розв’язувати особисті питання. Так, після замаху на Гітлера 1944 року організував арешт промисловця Карла Венцеля, який співчував змовникам. Бубі був винен Венцелю велику суму. Швидка страта бізнесмена закрила питання — аристократ отримав назад віддане під заставу родове гніздо.

У квітні 1945 року фон Альвенслебен потрапив у полон до британців, але незабаром втік і деякий час переховувався у своєму маєтку. Потім по одній з «щурячих стежок» з документами на ім’я Карлоса Люке відправився до Аргентини, де працював рибним інспектором і помер 1970 року. За шість років до смерті Бубі мюнхенський суд видав ордер на арешт, але його нова батьківщина відмовилася допомогти правосуддю.

Людольф фон Альвенслебен керує «німецькою самобороною» у Бидгощі. Джерело: Tadeusz Kur, «Trzy srebrne róże znaczą szlak zbrodni. Saga rodu von Alvenslebenów », Warszawa: wydawnictwo MON, 1975

Герберт Андорфер.Табірний мучитель

Комендант концтабору Сайміште, де загинули 47 тисяч в’язнів. Брав участь у творчій переробці вантажівок так, щоб за одну поїздку в «газенвагені» труїти вихлопами відразу 80 чоловік. З 1943 року служив у військах СС в Італії. Отримав два «Залізні хрести», нашивку за боротьбу з партизанами та два важких поранення.

Після падіння Райху Андорфер втік до Венесуели під ім’ям Ганса Майера, там поміняв документи ще раз і повернувся додому в Австрію. Працював спочатку гідом, потім управителем готелю у Зельдені. Понад три десятки разів виїжджав за кордон, проходячи паспортний контроль.

Арештований 1967 року. За причетність до вбивства 5 тисяч осіб був засуджений до 2,5 років ув’язнення: суд врахував вік, стан здоров’я та проведений під слідством термін. Помер в рідному Лінці в 96 років, в ясній пам’яті та з пристойним рахунком у банку.

Полонені партизани в таборі «Сайміште», в передмісті Белграда, 1942 рік. Фото: Wikimedia Commons

Клаус Барбі.Кат Ліона

Гауптштурмфюрер СС вирішував «єврейське питання» в Бельгії, потім у Вішистській Франції як начальник гестапо Ліона. Брав участь в розправах над партизанами. Власноруч катував письменника Жана Амері, вбив героя Опору Жана Мулена. Ближче до кінця війни Барбі виїхав до Німеччини. Хоча французи заочно засудили його до смерті, примудрявся ховатися до початку 1950-х років.

За різними версіями, Клаус Барбі отримував підтримку від «Тихої допомоги» або американської розвідки, якій він запропонував свої послуги. Хай там як, 1951 року гестапівець під ім’ям Клауса Альтмана опинився в Болівії. Тісно співпрацював з місцевими правими політиками, консультував їх під час операції по затриманню Че Гевари 1967 року.

Коли 1980 року в Болівії встановилася диктатура Луїса Гарсіа Меси, Клаус став одним з його радників. Але через рік режим впав, а 1983 року Болівія видала Барбі французам. Помер він 1991 року, відбуваючи довічний термін за військові злочини.

Паспорт Клауса Барбі на ім'я Альтманна. Фото: AP / East News

Алоїс Браннер.Професійний антисеміт

Гауптштурмфюрер СС, з 1938 року працював в Центральному управлінні з виселення євреїв у Відні. Підпорядковувався Адольфу Ейхману, організовував вивезення до таборів смерті понад 100 тисяч людей з Австрії, Німеччини, Франції, Греції, Словаччини.

Свідки стверджували, що кабінет Браннера був забризканий кров’ю і поцяткований отворами від куль. Він катував і прострілював ноги за найменші провини. Регулярно командував облавами на півночі Італії, далеко за межами своєї зони відповідальності, просто з любові до знищення євреїв.

Французький мисливець за нацистами Cерж Кларсфельд показує фотографії Алоїза Бруннера, 1989 рік. Фото: DANIEL JANIN / AFP

1945 року Браннер дивом уникнув загибелі: його однофамільця повісили, поки Алоїс з підробленими документами працював водієм на армію США. Трохи пізніше він купив посвідчення Червоного Хреста і став Георгом Фішером. Поїхав на Близький Схід, де увійшов у тісний контакт з єгипетськими та сирійськими націоналістами.

У Сирії Браннер-Фішер консультував з питань безпеки партію «Баас». Давав інтерв’ю, в яких називав євреїв «людським сміттям», жив у Дамаску і не особливо переховувався. Пережив два замахи (ймовірно, влаштованих ізраїльськими спецслужбами): поштовими бомбами-посилками йому відірвало чотири пальці та вибило око.

Кілька разів розпускалися неправдиві чутки про смерть німця. Однак за інформацією Центру Візенталя, він помер аж 2010 року, коли йому було вже 98 років. Не розкаювався до останнього подиху.

Що було далі

  • Американський військовий журналіст Пол Меннінг вважав, що через одну тільки «Організацію колишніх членів СС» (ODESSA) відплати уникнули не менш 10 тисяч нацистів.
  • За даними Центру Симона Візенталя 2007 року в Європі та Північній Америці залишалося 1019 нацистських злочинців, яких не вдалося притягнути до суду.
  • На цей момент Центр Візенталя розшукує 80 членів айнзацгруп , які народилися після 1919 року і можуть бути ще живі. Знайдено троє.
  • За даними Міністерства праці Німеччини, по всьому світу пенсії за отримані на службі поранення отримують 2033 іноземних ветеранів вермахту і Ваффен-СС.
Популярне:

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter