Справжні амазонки: відокремлюємо правду від вигадки

Михайло Фомін

Античні автори описують амазонок як прекрасних дів — з довгим волоссям, в легких шоломах і еротичних шатах. Але судячи з археологічних знахідок, життя у войовниць було непросте — в битвах їх рубали, як мужиків.

2018 року на Мамай-горі (Запорізька область) археологи виявили досить цікаве поховання 4 століття до нашої ери. Серед похоронного інвентарю були елементи військового спорядження. Для могил скіфських воїнів це звичайна справа, але поховання належало жінці.

Крім того, поруч із покійною виявили бронзове дзеркало, лекіфи, прикраси. Ким же була ця дівчина — модницею або войовницею? Одне іншому не заважає.

Античні автори про амазонок

Історія стародавнього світу рясніє згадками про безстрашних жінок-войовниць. Греки використовували термін «амазонка», що перекладається як «безгруда» (ἀ – без, μαζός — груди).

Одним із перших про амазонок згадує давньогрецький поет Гомер в «Іліаді». Загін жінок-воїнів під проводом цариці Пентесілеї бився на боці троянців. Ахіллес зміг вбити правительку амазонок, їхній дух було зломлено й вони пішли. Серед подвигів Геракла згадується історія про пояс цариці амазонок Іпполіти. Її було вбито, а пояс подарували царю Еврісфею. У відповідь амазонки вдерлися до Аттики.

Сюжет амазономахії був одним із найпопулярніших в давньогрецькому мистецтві. Він неодноразово зустрічається в розписах ваз і скульптурних рельєфах. Прикладами можуть бути елементи фриза Парфенона й скарбниці афінян в Дельфах, рельєфи храму Аполлона в Бассах, храму Артеміди в Магнесії та святилища Асклепія в Епідаврі.

Давньоримський вчений і письменник 1 століття н. е. Пліній Старший вказував, що при створенні статуй амазонок для храму Артеміди в Ефесі змагалася четвірка великих скульпторів: Поліклет, Фідій, Кресілай і Фрадмон. Давньогрецький поет Каллімах писав, що саме амазонки заснували Ефес і поставили статую Артеміди біл величезного дуба:

І амазонок народ, що полюбив війни, біля берега,
Побіч Ефеса поставив тобі кумир дерев’яний
У покров священного дуба, і жертви Гіппо сотворила.
Та інші танцювали навколо, о владарко Упіс,
Бойовий танець спершу, щитами обертаючи, а після
Хоровод по колу вели; пронизливий голос
Їм подавала сопілка, щоб в лад вони били стопами

Гімн Каллімаха III, ’До Артеміди’, приблизно 260 рік до н. е.

Давньогрецький кратер (посудина) із зображенням амазонок, Південна Італія, 330–320 роки до нашої ери. Фото: Ad Meskens / Musée Royal de Mariemont / CC BY-SA 4.0

В історіях, пов’язаних з Александром Македонським згадується про його зустрічі з царицею амазонок Фалестрою. В листі до матері він писав: «Амазоніди, що значно перевершують зростом інших жінок, що відрізняються красою і здоров’ям… кмітливістю і дотепністю».

Така кількість згадок не могла виникнути на порожньому місці. Якщо зібрати й проаналізувати інформацію з давньогрецьких міфів і легенд, із творів істориків і літераторів можна дійти певних висновків.

Королева амазонок Фалестра в таборі Александра Македонського, картина Йоганна Георга Платцера, 18 століття. Джерело: Christie's / Wikimedia Commons

Згідно з міфами, амазонки походять від бога війни Ареса і німфи Гармонії. Шанували Ареса та Артеміду, а так само поклонялися Зевсу, Посейдону і Гефесту. Жили вони на річці Фермодонт біля міста Феміскіра, за іншою версією — на берегах Меотиди. Для продовження роду вони вступали в шлюби з чужинцями. Народжених від шлюбу хлопчиків вони віддавали батькам, а дівчаток залишали собі. Озброєння їхнє цілком відповідало скіфському: лук, бойова сокира, легкий щит. Одяг і шоломи виготовляли собі самі.

Сутичка гіппея (давньогрецького вершника) з амазонкою, озброєною лабрисом. Візантійська мозаїка, Антіохія (Антакья, Туреччина), 4 століття н. е. Фото: Jacques MOSSOT / Louvre / CC BY-SA 4.0

Найповніша розповідь про дів-войовниць збереглася у Геродота. Перший відомий грецький історик зібрав чимало інформації про амазонок, коли відвідував місто-поліс Ольвію. Місцеві історії та перекази лягли в основу 4 тому «Історії». Вчений писав, що амазонки випалювали дівчаткам праву грудь, щоб не заважала стріляти з лука, але це лише легенда. На збережених зображеннях — дівчата без фізичних каліцтв.

Згідно з «батьком історії», скіфи називають амазонок ойорпата — «чоловіковбивці». Амазонки «їздять верхи, стріляють із луків та кидають дротики, сидячи на конях». Уже в нашій ері Помпей Трог писав, що дівчаток вони «привчали не до неробства або обробки вовни, а до зброї, коней та полювання». Помпоній Мела і собі вказував, що вони «…займаються тими ж справами, що й чоловіки, не звільняються від військової служби. Чоловіки служать у піхоті й у битві метають стріли, а жінки вступають в кінні сутички та б’ються не залізною зброєю, а накидають на ворогів аркани й нищать їх затягуванням».

Більшу частину року дівчата виконують всі роботи самі — орють, сіють, займаються садівництвом, доглядають за кіньми. Найсильніші з них, за твердженням Страбона, «займаються, головним чином, полюванням на конях і військовими вправами».

Амазонки носили чоловічий одяг, при цьому він був кольоровим. Більшість авторів стверджували, що заміж дівчата могли вийти тільки після того, як вб’ють трьох ворогів. Деякі так і доживали до старості в дівоцтві, бо не змогли виконати цієї вимоги. Вийшовши заміж, амазонка за відомостями Гіппократа «перестає їздити верхи, поки не з’явиться необхідність поголовно виступати в похід».

Є й зовсім інша думка: учень Арістотеля Палефат у книзі «Про неймовірне» стверджує, що амазонки — це чоловіки, які голять бороди та «носять хітони до п’ят, а на головах — митри».

Іпполіта (цариця амазонок) і Геракл, фрагмент грецького теракотового кратера з Апулії (сучасний південний схід Італії), 330–310 роки до н. е. Джерело: Metropolitan Museum of Art

Археологія про амазонок

Така велика кількість письмових джерел знайшла відбиток і в пам’ятках археології. Матеріали розкопок підтверджують, що у скіфські часи поховання жінок зі зброєю були широко поширені по всій території півдня Східної Європи. Близько 10 % жіночих поховань належать воїтелькам. Поховання свідчать і про соціальне розшарування. Існують багаті комплекси скіфських цариць, але в більшості войовниці представляли умовний «середній клас».

Поховання скіфської войовниці, Мамай-гора, Запорізька область, приблизно 4 століття до н. е. Фото: Мамай-Гора / Facebook
Поховання скіфської войовниці, Мамай-гора, Запорізька область, приблизно 4 століття до н. е. Фото: Мамай-Гора / Facebook

В основному могили жінок-воїнів відносяться до 5 — середини 4 століття до нашої ери. Вони більше поширені в Причорноморських і Приазовських степах. Можна виділити три основні райони. Значну частину могильників було відкрито в північно-західному Приазов’ї. Невелику групу дослідили на лівобережжі Нижнього Дніпра. Найбільше поховань виявили вздовж правого берега Дніпра, на ділянці від порогів до гирла річки Базавлук.

Зустрічаються і в інших місцях. Так, 2017 року на півночі Вірменії археологи виявили поховання 20-річної дівчини. Її з почестями поховали близько 2 600 років тому. Судячи зі специфічного розвитку плечового пояса, грудних і дельтоподібних м’язів, вона була лучницею. Виражений м’язовий рельєф стегон і ніг свідчать про те, що дівчина багато їздила верхи. В одному з боїв її було поранено в коліно, де залишився наконечник стріли. Перед смертю дівчина билася до останнього — отримала три поранення різними видами зброї. На стегнах знайдено дві відмітини від мечів, а ліва нога була практично відрубана. Вчені припускають, що ці смертельні рани молода войовниця отримала в бою проти декількох супротивників.

У грудні 2019 року археологи виявили поховання дів-войовниць в одному з курганів могильника Дівиця в Воронезької області. За словами дослідників, похованню близько 2 500 років. У ньому були чотири жіночих скелети: дві молоді жінки, дівчинка-підліток і жінка 45–50 років. Разом зі скелетами знайшли наконечники стріл, елементи кінської збруї, списи, ножі та амфору з кісткою коня — залишок від похоронної тризни. Лоб старшої амазонки прикрашав калаф — головний убір із золотих пластин з орнаментом. Археологи вважають, що жінки були поховані з тими предметами, якими користувалися за життя. До того ж, одна з жінок була спеціально похована в позі вершника, щоб підкреслити рід її діяльності. Незрозуміло, чому жінки різного віку були поховані в одній могилі. Причину їхньої смерті поки встановити не вдалося.

2019 року в Острогозькому районі Воронезької області було знайдено поховання 4-х скіфських «амазонок», старша з яких була похована в парадному головному уборі — калафі. Це і перше поховання, в якому калаф був надітий на голову жінки-войовниці. Фото: ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ РАН / https://www.archaeolog.ru/

Збираємо пазли

Антропологічні дослідження дозволяють зробити висновок, що амазонки не відрізнялися від решти населення Скіфії, немає й особливостей в поховальному обряді. Їхній вік коливався в дуже широкому діапазоні — від 16 до 60 років. Але близько половини могил належать молодим жінкам 25–35 років. 10 % похованих жінок зі зброєю — похилого віку.

Судячи зі знахідок, амазонки були озброєні луками з набором стріл, у багатьох були списи та/або дротики. Мечі зустрічаються не часто. Вони майже не використовували обладунків та бойових поясів, хоча про останні часто згадують античні автори. Набір зброї дозволяє припустити, що жінки воювали в складі легкої кавалерії.

Про їхню зовнішність можна судити лише за збереженими творами античного мистецтва. Статуї та рельєфи зображували, як правило, молодих дівчат із довгим волоссям, але зустрічаються і в легких шоломах. Вони носили короткі шати, подібні до грецьких. У розписах ваз амазонки, в більшості випадків, відповідають описам Геродота. Дівчата одягнені в чоловічий «перський» костюм, який облягає струнку фігуру, босі або в коротких чобітках-скіфіках, на голові скіфська шапка у формі ковпака. Зустрічаються зображення амазонок в битві, як верхи, так і в пішому строю.

Попри те, що самі амазонки як культурне явище зникли, пам’ять про них зберігалася і передавалася від покоління до покоління. Ми не можемо знати напевно, наскільки ця пам’ять спотворилася зі століттями. І все ж пам’ятники мистецтва, античні твори та поховання дозволяють робити обережні висновки.

Популярне:

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter