Таємничий Роанок: куди зникли перші англійські поселенці в Америці?

Марія Чаркіна, Олексій Петюх

Історію загубленої колонії Роанок досі переказують американські бойскаути, сидячи біля багаття. Але це не дитяча страшилка, а реальні події. Чотири століття тому більше сотні англійців безслідно зникли зі свого поселення. WAS розбирається з версіями загадкової події.

Кінець 16 століття — період активної колонізації Нового Світу. На той час іспанці остаточно підкорили Ацтекську імперію і закріпили свій вплив у Центральній і Південній Америці. Але східне узбережжя Північної Америки залишалося незвіданим. Цим скористалася Англія. Міцніюча країна мореплавців відправила туди своїх перших колоністів. Однак вони зникли — мов у воду канули. Двічі.

ПЕРША СПРОБА

Північна частина Нового Світу не особливо приваблювала європейців. Золота й багатств ацтеків і мая там не було, землі дикі і важкопрохідні. Але Англії важливо було «застовпити місце», адже в 1585–1604 роках йшла війна з Іспанією і навіть невелике поселення могло стати зручною військовою базою, щоб атакувати іспанські колонії і грабувати каравели.

Англійська королева Єлизавета I доручає колонізацію Нового Світу своєму фавориту серу Волтеру Релі. У нього було 10 років на організацію поселення. Релі був талановитим державним діячем, поетом і підприємцем. Сам він, втім, ніколи не бував у колоніях — керував процесом віддалено через довірених осіб.

Перша експедиція прибула на острів Роанок 4 липня 1584 року, аби дослідити землі й встановити відносини з місцевим населенням — племенами секотан і кроатан. Все пройшло успішно. І вже через рік в Роанок прибуває сотня людей для початку масштабної колонізації. Їх очолював друг Релі — політик і корсар сер Річард Гренвілл.

Майже відразу новоприбулі сваряться з індіанцями одного з сусідніх селищ — англійці звинуватили їх у крадіжці срібної чаші. Колоністи спалюють поселення разом із вождем. Такий собі початок.

Англійська мапа східного узбережжя Північної Америки від Чесапікської затоки до мису Лукаут, складена 1585 року Джоном Вайтом. Острів Роанок позначено рожевим кольором. Джерело: British Museum, London

ВІДПЛИВ, АЛЕ ОБІЦЯВ ПОВЕРНУТИСЯ

Восени 1585-го Гренвілл вирушає до Англії, залишаючи в Роаноку 108 чоловіків і один пінас. Він обіцяє повернутися в квітні наступного року, з продовольством і жінками.

Група колоністів на чолі з губернатором Ральфом Лейном одразу ж взялася за будівництво форту й дослідження місцевості — вони шукають великі поселення, в яких можуть бути цінності. Але не знаходять. Поступово їх стосунки з племенем секотан остаточно псуються. Індіанці готують напад, але англійці завдають випереджувального удару й убивають головного вождя Пемісапана.

Ілюстрація 1962 року, яка зображує художню реконструкцію форту, збудованого Ральфом Лейном для колонії на Роаноку в 1585 році. Джерело: Search for the Cittie of Ralegh / JC Harrington, 1962

Життя в Роаноку нестерпне. Пережити зиму було непросто — продовольства постійно не вистачало, особливо після того, як індіанці стали ворожими до прибульців. Весна закінчилася, а Гренвілл все не повертався. Сер Френсіс Дрейк, що зі своїм корсарським флотом проплив повз, погодився забрати в Англію знеможених колоністів. Жителі Роанока вперше привезли англійцям кукурудзу, тютюн і картоплю.

Колоністи розминулися з Річардом Гренвіллом всього на пару тижнів. Він привіз 400 людей, але виявив покинуту колонію і прощальну записку від першої групи. Втім, Роанок все одно слід було притримати для Релі — Гренвілл залишає 15 чоловіків і відпливає до Англії.

Коли в липні 1587 року прибула друга група з понад ста колоністів, то знайшла лише кістки однієї людини. Індіанці-кроатан повідомили, що півтора десятка людей Гренвілла на острові Роанок були атаковані індіанцями з материка. Більшості вдалося втекти на човні, але що з ними сталося потім, вже нікому не відомо.

Село секотан на акварелі Джона Вайта, 1585 рік. Джерело: British Museum, London

СПРОБА № 2

Спочатку нові поселенці планували влаштуватися на березі Чесапікської затоки на 150 км північніше, але штурман Симон Фернандес наполіг, щоб вони залишилися на старому місці. Група англійців захвилювалася, але її лідер — мореплавець Джон Вайт — був рішучим і розпорядився, що всі залишаються на своїх місцях. Вони повинні освоювати нові землі в ім’я королеви і рідної Англії.

Однак люди турбувалися про безпеку свого нечисленного поселення. Вони вмовили губернатора колонії Вайта вирушити в Англію і попросити про підмогу. Він відплив із мінімальним екіпажем, залишивши на острові 115 людей, у тому числі свою доньку з її чоловіком і новонародженою онукою Вірджинією Дейр. Це була перша англійська дитина, що народилася в Новому Світі.

Вайт домовився, що якщо поселенцям загрожуватиме небезпека й вони будуть змушені піти, то залишать знак — тамплієрський хрест.

Замість того, щоб повернутися навесні, Вайт зміг прибути в колонію тільки через 3 роки — завадило загострення війни з Іспанією. 18 серпня 1590 року англійці прибувають в Роанок, але їх ніхто не зустрічає. Чоловіки, жінки й діти зникли — без слідів хвороб, битви чи голоду. Єдине, що залишили поселенці — літери «CRO», вирізані на дереві, і слово «CROATOAN» — на одному з укріплень колонії. Вайт сприйняв це як знак благополучного переселення колоністів — адже ніде не було «хреста небезпеки».

Джон Вайт знаходить повідомлення «CROATOAN» в покинутій колонії, 1590 рік. Джерело: The Lost Colony, engraving by William James Linton / New York: Scribner, Armstrong, and Company, 1876

ЩО МОГЛО СТАТИСЯ З ЛЮДЬМИ? НАЗИВАЄМО ОСНОВНІ ГІПОТЕЗИ:

1. РОЗЧИНЕННЯ

Ще з початку 17 століття найбільш вірогідною вважається версія про асиміляцію колоністів серед довколишніх алгонкінських племен. Європейці давно звернули увагу, що багато їх побратимів, поживши серед індіанців, не бажали повертатися назад до європейського стилю життя. Поступово люди відмовлялися від європейської культури й рідної мови, переймаючи звичаї та мову індіанців.

У сучасному містечку Мантео на острові Гаттерас в 60 км від Роаноку живуть близько 150 останніх представників племені роанок-гаттерас. Ці люди вважають, що вони — нащадки племені кроатан і жителів Втраченої Колонії. А на сході Північної Кароліни популярні легенди про переселення кроатанів разом із жителями Роаноку вглиб материка. В кінці 19 століття за тамтешніми індіанцями, відомими в наші дні як лумбі, серед яких давно були поширені європейські прізвища, навіть офіційно визнали назву «кроатан» і походження від перших англійських колоністів. Втім, самі ці аборигени виступали категорично проти такого іменування.

Так чи інакше, та більшість сучасних істориків вважають найімовірнішою саме гіпотезу про асиміляцію мешканців Роаноку серед американських тубільців. Без своєчасної підтримки з Європи це був єдиний спосіб вижити. Правда, в якому саме племені розчинилися колоністи і якою була їхня подальша доля — невідомо. Втім, існують версії, які пропонують відповіді й на ці питання.

Індіанці-поухатани з острова Роанок, малюнок Джона Вайта, 1585. Джерело: British Museum, London

2. ПЕРЕСЕЛЕННЯ І НАПАД

Ірландський дослідник історії Америки Девід Бірз Квін висунув гіпотезу, що колоністи з часом переселилися в район Чесапікської затоки. Вони могли використовувати пінас і човни, щоб перебратися до свого початкового місця призначення. На Роаноку залишилася невелика група, щоб дочекатися Вайта. Він так довго не повертався, що навіть ця купка людей пішла жити до племені кроатан.

Більша ж частина колоністів близько 20 років мирно жила серед племені чесапік. Поки на їхнє спільне поселення не напали індіанці поухатани. Історик посилається на книгу 1612 року, в якій один англієць описує своє життя у Віргінії. Цьому мандрівникові було відомо, що поухатанський вождь Вахунсунакок напав на чесапіків і втікачів із Роаноку, бажаючи винищити їх. Нібито — за намовою шаманів, які провістили, що на берегах Чесапікської затоки виникне народ, який відбере в індіанців землі.

Ця версія може пояснити чому на Роаноку не було слідів нападу, а також — чому англійцям пізніше не вдалося знайти слідів своїх зниклих побратимів. Її критикують за надмірну залежність від одного історичного джерела.

Воїн індіанців племені секотан у Північній Кароліні, акварель Джона Вайта, 1585 рік. Джерело: British Museum, London

3. ЗМОВА ПРОТИ РЕЛІ

Причиною невдачі колонії Роанок могли бути політичні інтриги королівського двору. Антропологиня Лі Міллер вважає, що очільник англійської розвідки могутній сер Френсіс Волсінгем (1532–1590) був зацікавлений у тому, щоб зірвати колонізаційний проєкт Волтера Релі. Останній благоволив протестантським сепаратистам, яких було чимало серед його колоністів, і взагалі заважав грандіозним планам Волсінгема. Частиною змови була й висадка 1587-го на проблемний Роанок замість узбережжя Чесапікської затоки, й затримка підмоги Вайта до 1590 року.

На думку Міллер, із часом колоністи розділилися: менша частина переселилася до кроатанів, а більша — пішла шукати щастя на материк, де їх прийняло плем’я чованок. Однак незабаром гостинних індіанців почали косити європейські хвороби — плем’я послабшало й стало жертвою агресії суворого народу ено. Вижилих захопили в полон і продавали навколишнім племенам як рабів — так білі колоністи розсіялися по всьому регіону.

Не на користь гіпотези Міллер говорить той факт, що Волсінгем надавав значну фінансову підтримку колонізації Релі. Чи це теж — лише відволікаючий маневр англійського «батька шпіонажу»?

Сер Волтер Релі. Мініатюра Ніколаса Гілліарда, 1585 рік. Джерело: National Portrait Gallery, London

4. ТАЄМНИЙ БІЗНЕС РЕЛІ

Історик Філіп Макмуллан і археолог-любитель Фред Віллард вважають, що і Чесапікська затока як запланована точка висадки, і втрата зв’язку з колонією були дезінформацією для прикриття таємної бізнес-місії. Грунтуючись на місцевих переказах про покинуте поселення Бічленд і знахідках в цих місцях стародавніх трун із християнською символікою, дослідники вважають, що в 1587-му Релі звелів висадити людей на узбережжі біля річки Аллігейтор для збору цінної ароматичної сировинисассафраса.

До таємної колонії періодично прибували кораблі, щоб вивезти сассафрас в Європу. Це тривало до смерті Релі 1618 року, після чого експедиції припинилися, а поселенці поступово асимілювалися серед індіанців кроатан.

Головне слабке місце цієї версії: ціни на сассафрас в Європі підскочили тільки наприкінці 1590-х років. Треба бути провидцем, щоб затіяти такий бізнес в 1580-х.

Зображення сассафраса (Sassafras albidum) у роботі Ніколя Монардеса, 1574 рік. Джерело: Primera, segunda y tercera partes de la historia medicinal de las cosas que se traen de nuestras Indias Occidentales, que sirven en medicina, p. 51

5. СПРОБА ПОВЕРНЕННЯ

Цілий ряд дослідників припускає, що нещасні колоністи, які опинилися без зовнішньої підтримки, могли спробувати повернутися до Європи. Зрештою у них був вітрильний пінас і, цілком ймовірно, — вмілі моряки. Теоретично такий невеликий корабель все-таки міг здійснити трансатлантичний перехід. Прецеденти були.

1563 року французьким поселенцям на саморобному кораблі вдалося успішно повернутися до Європи з Нового Світу. Ще жителі Роаноку могли відправитися вздовж узбережжя Америки на північ — до затоки Мен, де сподівалися зустріти англійські судна.

Втім, пінаса точно не вистачило б, щоб взяти на борт усіх колоністів та ще й із достатньою кількістю запасів. Можливо, вони могли б побудувати другий корабель і спробувати поспитати щастя з цієї мініфлотилією. В будь-якому випадку ніхто з поселенців Роаноку не повернувся в Європу — або вони погинули в океані, або були змушені облаштовувати життя в іншому місці американського узбережжя.

6. НАПАД ІСПАНЦІВ

В іспанських документах кінця 16 століття можна виявити багацько згадок про колонізаційні потуги Релі та засновані за його ініціативою поселення. Іспанці претендували на владу практично в усій Північній Америці і не визнавали права англійців на колонізацію Нового Світу. Вони знали про плани Англії в 1587-му створити базу в Новому Світі. Знали і побоювалися цього — англійці з базою стали б ще більшою загрозою для іспанських колоній.

Достеменно відомо, що Іспанська імперія шукала нову англійську колонію. І теоретично цілком могла знайти й знищити її. Однак на Роаноку в 1590-му не виявили слідів будь-яких битв. Крім того, з іспанських архівів ми знаємо, що 1600 року наполегливі кастильці, як і раніше, шукали злощасну колонію. Значить, раніше її так і не знайшли.

ЩО БУЛО ДАЛІ?

Після невдачі з Роаноком сер Волтер Релі так і не зміг заснувати інше поселення в Америці. Він потрапив у королівську немилість, а після смерті Єлизавети I і взагалі — у в’язницю. 1618 року, після звільнення й невдалої експедиції до Південної Америки, цю непересічну людину стратили за наказом короля Якова I.

Перша успішна англійська колонія з’явилася в 1607 році трохи на північ від острова Роанок — на березі Чесапікської затоки — там, де спочатку планував облаштувати своїх поселенців Релі. Це був Джеймстаун — перша столиця Віргінії, одним із засновників якої був Джон Сміт, романтичний обранець Покахонтас.

Нині там музей просто неба — саме місто прийшло в занепад наприкінці 17 століття після перенесення столиці колонії до Вільямсбергу. На той час присутності англійців у Північній Америці вже нічого не загрожувало.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter