Понад 200 сторінок давнього рукопису помальовані людськими фігурками з величезними геніталіями. Люди на малюнках ходять до вітру, випорожняються, злягаються, карають одне одного. До розшифрування взявся знавець індіанської писемності, абат Домене.

Одного разу в 17 столітті товстий зошит, списаний піктограмами, прибув до Парижа. Близько ста років він належав маркізам Польмі, доки разом із середньовічними манускриптами не був проданий графові д’Артуа, майбутньому королю Карлу Х. Так артефакт опинився у сховищі старожитностей Національної бібліотеки Франції.

Справа честі

У 1850-х на рукопис звернув увагу мексиканський місіонер. Він зняв копію, щоб опублікувати «невідомий унікальний манускрипт» в Америці. Тільки після цього зошитом зацікавилися французи. Сторінки, зроблені з цупкого паперу канадського виробництва, були попсовані морською водою. Вирішили, що манускрипт привезли кораблем із канадських провінцій, що колись входили до складу Франції.

Для Франції, яка 1763 року відступила Канаду англійцям, стало справою честі випередити всіх у публікації історичної сенсації. По допомогу звернулися до абата Еммануеля Домене. Він довго проповідував у Техасі, подорожував Мексикою, вважався знавцем індіанської писемності та культури. Домене зробив висновок, що перед ним документ, створений корінними жителями Північної Америки. Паперам дали ім’я — «Книга дикунів».

Піктограми і записи треба було розшифрувати якнайшвидше, щоб супроводити публікацію зошита перекладом.

Еммануель Домене — французький місіонер і вчений. Джерело: Gallica Digital Library

Хрести — то християнство

Домене розділив усі зображення на три великі групи: малюнки, щось подібне до європейських цифр і літер, невідомі символи.

Останні абат вважав за знаки складового письма на зразок тих, якими користувалися індіанці черокі. Через терміновість роботи до їх розшифрування навіть не брався.

Знаки, схожі на латинські літери, складалися в імена Maria, Anna та Joannes. Дуже часто на малюнках траплялися хрести. Домене пояснив це християнським впливом і датував рукопис першою половиною 17 століття, часом масового хрещення індіанців.

Малюнки абат розділив на 14 умовних глав. Він інтерпретував зміст кожного розділу й кожного малюнка. Домене вивів, що рукопис починався описом оргіастичного чи фалічного культу, продовжувався побутовими історіями про шаманів, зустрічі з місіонерами, переселення племені та закінчувався релігійною сценою з участю християнських єпископів.

Книжка «Ілюстрований опис Америки, уперше супроводжуваний нотатками щодо піктографії червоношкірих» вийшла 1860 року. Працю оцінили високо. Обговорювалося висування на премію французької Академії наук.

Дешифрування Домене: «Дух, що благословляє індіанців, які сидять навпочіпки. Хресту Св. Андрія належить символізувати скальп, фалос — символ плодючості. Індіанець із фалічним символом або знаком влади на голові. Християнська каплиця. Дерево, що символізує ліс, чарівний камінь і чарівна кістка»
Дешифрування Домене: «Вождь, увінчаний рогами — символом могутності у супроводі особистого духа. Унизу — два вожді з символами місяця або ночі, півколами, у руках. Великий маг або дух, причому дві голови — символ його “подвоєної” магічної моці як у реальному, так і в потойбічному світі. Фігура, що лежить, зображує мерця чи людину, за допомогою чаклунства позбавлену здібностей знахаря»
Дешифрування Домене: «Полонений, прив’язаний до стовпа, повз нього марширує дух у снігоступах, вождь, який слухає небо, й індіанські діти. Два вожді зі з’єднаними ланцюжком головами — як знак єдності їхніх думок і складання союзу. Місяць (перекреслене коло) як символ ночі та часу чаклунства й укладення магічних союзів. Тотем, схожий на коня чи віслюка, певно, зображує рись»
Дешифрування Домене: «Дитина в могилі як символ Різдва, чи Св. Гробу. Посли від європейців або південних племен, надіслані для переговорів. Широкі лінії, схожі на хвости, праворуч від фігур, мабуть, символізують медичні мішки — невід’ємний атрибут знахаря»
Дешифрування Домене: «Кукурудзяне або рисове поле, індіанці, котрі працюють. Індіанці на стежці війни»
Дешифрування Домене: «Переселення двох племен зі Сходу на Захід у місцевість, багату лісами й цілющими травами. Вгорі відзначається, скільки “місяців” тривала подорож. Картуші з цифровими або символічними зображеннями, європейці з символами влади на голові»
Дешифрування Домене: «Фігура божества, людина з кролячими вухами. Релігійна сцена»

Щось пішло не так

Тему підхопили журналісти. Співробітники берлінської газети Vossiche Zeitung, вивчаючи працю Домене, помітили дивну річ. У символах, які абат вважав знаками індіанського складового письма, вони впізнали літери німецького готичного шрифту. Хоч із помилками, ті складалися в зрозумілі німецькі слова: «ковбаса», «мед», «хочу», «долина», «шкідливо», «недобре», «невинно».

Слова з німецької багато в чому пояснювали зміст малюнків. Викривачі не шкодували ні працю, ні репутацію Еммануеля Домене:

«Фігура, що розмахує батогом, – не індіанський шаман, а вчитель, який карає учня. Фігура дивної форми – не символ блискавки і кари господньої, а звичайна ковбаса. Не три головні шамани підносять до рота ритуальні предмети, а три малюки їдять бублики. Щодо фалічного культу, подібну примітивну безсоромність абат у великій кількості може побачити і в себе у Парижі, було б лиш бажання; пустуни-хлопчиська бруднять подібними малюнками стіни асенізаційних об’єктів».

Німецькі журналісти, лінгвісти й бібліографи зійшлися на тому, що «Книга дикунів» була зошитом з малюнками і записами німецького школяра.

Справжня індіанська піктограма 1849 року. Прохання до президента США: «Племена журавля, трьох куниць, ведмедя, морської людини та морського кота доручили в єдиному пориві сердець голові племені журавля звернутися з проханням до президента про дозвіл їм переселитися в край озер». Джерело: xliby.ru

Автора!

Домене захищався, та його вже ніхто не слухав. Його праця стала об’єктом глузування.

Утім, автора «Книги дикунів» встановити неможливо. Це лишає деяким дослідникам надію на можливість довести північноамериканське походження рукопису. Може, він належав індіанцю, навченому німецької грамоти?

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter