Путівник по вусах у турецькій політиці з ілюстраціями

Війна голених проти вусатих і бородатих — так можна описати будь-який період історії сучасної Туреччини.

Регулювати об’єм і форму волосся підданих почали ще султани Османської імперії. Щоб відрізнятися від невірних, дорослий мусульманин мав відрощувати бороду. Щоб відрізнятися від мирних жителів, воїни-яничари голили підборіддя і носили висячі вуса. Султани носили бороди разом з вусами.

У 1920-х роках, насаджуючи європейський стиль життя, зголив вуса перший президент Турецької республіки Мустафа Кемаль. За його прикладом пішли чиновники. Вуса стали немодними, бороди — майже непристойними.

У сучасній Туреччині правила і традиції послабшали. Однак більшості державних службовців заборонено мати бороду, а вуса чи їхня відсутність можуть видати політичні погляди людини.

Яничарські вуса зі звислими кінчиками в 20 столітті запозичили члени ультраправої організації «Сірі вовки». Вони стверджували, що ця форма нагадує півмісяць на прапорі Туреччини і літеру m — першу в слові milliyetçi («націоналісти»).

Unuttunuz mu hilal bıyıklı Bozkurtları? Bizim için sorun olmaz tekrar hatırlatmak. #TeröreÇareMilliyetçiİrade pic.twitter.com/C2UUsDsyXn

— TÜRK MİLLİYETÇİSİ (@gokturkcu) 26 июля 2015 г.

У 1970-х Туреччину захлеснуло політичне насильство, що за розмахом нагадувало громадянську війну. Бували дні, коли ліві та праві вчиняли по десятку вбивств. За кілька років «Сірі вовки» втратили 1,3 тисячі людей, самі вбили — понад 2 тисячі.

Супротивникам було легко впізнавати один одного. Ліві активісти відрощували бороди, як у Карла Маркса, і довге волосся. Сьогодні багато хто з турецьких лівих носить короткі борідки — еспаньйолки. Їхні політичні союзники, курди, віддають перевагу пишним вусам у стилі Йосипа Сталіна.

1980 року черговий державний переворот здійснили турецькі військові. Політичний екстремізм вони придушили за допомогою масштабних репресій. До півмільйона людей були арештовані, 517 засуджені до смертної кари. До часу були заборонені всі партії, профспілки та понад 20 тисяч громадських організацій.

Офіцери, гладко виголені з часів Мустафи Кемаля, вважали підозрілою будь-яку рослинність на обличчі. Професорам університетів, які традиційно підтримували ліві ідеї, заборонили відрощувати бороду. Тоді ж начальник стамбульської транспортної організації, де працював Реджеп Ердоган, зажадав зголити вуса, що видавали в тому ісламіста.

Майбутній президент Туреччини відмовився і був звільнений. Цей вчинок дав старт його політичній кар’єрі.

Сьогодні турки жартують, що перед вступом до керівної Партії справедливості та розвитку Ердогана потрібно вчитися правильно голитись. Міністри і партійні чиновники схожі один на одного, оскільки носять однакові підстрижені вуса у формі половинки мигдалевої кісточки.

Ісламісти доглядають вуса, керуючись релігійними правилами. Сподвижники Магомета записали, що він користувався лезом і сиваком (короткою щіточкою для чищення зубів). Пророк накладав сивак на вуса і зголював усе, що не вміщувалося під ним.

2010 року сталася маленька політична революція — Республіканську народну партію очолив Кемаль Киличдароглу. Всупереч традиціям соціал-демократів лідером провідної опозиційної сили стала людина з вусами, що завжди були символом їхніх політичних супротивників.

Журналісти жартують про те, що складно назвати ім’я наступного президента Туреччини, але просто передбачити, що ним буде вусатий чоловік.

Війна голених проти вусатих і бородатих — так можна описати будь-який період історії сучасної Туреччини. 2010 року темою для обговорення в парламенті стали вуса-півмісяці бійців прикордонних спецпідрозділів Туреччини. Депутати вирішили, що скомпрометований націоналістами символ здатен спричинити напруження в курдських районах країни.

«Сірі вовки» легко пережили ці нападки. І колишній, і теперішній лідери їхнього політичного крила — Партії націоналістичного руху — гладко голилися.

Глобальні тенденції змінюють асортимент турецьких вусів. Молоді люди тепер більше орієнтуються на зірок шоу-бізнесу. Відтоді як довгі вуса увійшли в моду серед аполітичної молоді, від них стали відмовлятися й рядові націоналісти.

Сьогодні, замість лівих активістів, за право носити бороду в університетах і на державній службі борються віруючі мусульмани. Їхньому бажанню потурає керівна ісламістська партія — надто після невдалої спроби перевороту 2016 року. Рушійною силою путчу стали військові та традиційно голені прихильники реформованого ісламу за версією Фетхуллаха Ґюлена.

Тим часом приходять повідомлення, що на південному сході Туреччини члени Робітничої партії Курдистану страчували бородатих чоловіків за можливий зв’язок з «Ісламською державою» (ІДІЛ). Мирні жителі регіону переходять до частого гоління.

Вуса лишаються важливим символом у політиці Туреччині. Та над її майбутнім, схоже, нависла борода.