Три людини, які створили проблему целюліту
На цій особливості шкіри фармацевти і косметологи роблять шалені гроші. Їхні пацієнтки натомість заробляють собі комплекси. Хто змусив страждати мільйони жінок?
Ніхто не переймався з приводу целюліту до другої половини 20 століття. Тіціан, Рембрандт, Рубенс, Кустодієв, Врубель з любов’ю прописували гру світла і тіні на пишних стегнах млосних красунь. Лікарі також вважали видимі відкладення просто особливістю шкіри, вживаючи термін «апельсинова кірка». Це все в минулому.
1. Коко Шанель: зробила худобу модною
Раз на місяць королева моди втирала в шкіру скраб на основі оливкової олії і солі. Зараз це один з найбільш популярних рецептів боротьби з «апельсиновою кіркою». За часів молодості Шанель целюліт не вважався проблемою, проте саме вона впровадила в маси ідею «модельної зовнішності». Худі моделі відтоді вважаються еталоном краси. Це додало страждань жінкам рубенсівського типу.
Ніяких токсинів і мертвих клітин в сідницях ніхто не носить. Підшкірна жирова клітковина схожа на бджолині чарунки. В них містяться жирові клітини. Тканина, з якої складаються перегородки між ними, не розтягується. Накопичений жир випирає назовні, утворюючи на шкірі горбики (жир) і ямки (перегородки).
2. Ніколь Ронсар: зробила з цього бізнес
З 1870-х років в медицині целюлітом називали викликане мікробами гнійне запалення підшкірної жирової клітковини. Термін залишався би відомим вузькому колу фахівців, якби не власниця нью-йоркського косметичного салону Ніколь Ронсар. В 1973 році французька емігрантка застосувала його до чисто косметичного дефекту – горбиках і западинах на шкірі.
Ронсар написала статтю для журналу Vogue, а потім випустила книгу «Як перемогти целюліт». В ній йшлося про те, що горбиста шкіра сідниць – ознака порушення руху лімфи і крові, що призводить до накопичення в організмі токсичних речовин. Для лікування пропонувалася 10-денна фруктова дієта і здоровий спосіб життя.
Продаж антицелюлітних засобів – мазей, кремів, мочалок з кактусів і люфи, вітамінних добавок – озолотили Ронсар. За кілька років на вигадці косметолога зросла ціла індустрія. Вона тримається на твердженнях, що крем здатний проникати крізь шкіру, що обгортання поліетиленом і водоростями спроможні випарувати жирові клітини, що антицелюлітні вправи ефективні для проблемних зон, що підшкірний жир можна прибрати дієтою або вибити масажем.
«Целюліт є у більшості жінок, в тому числі моделей, спортсменок і балерин. Лише дієтою чи вправами його не позбудешся», – з інтерв’ю Ніколь Ронсар, 1975 рік.
3. Мікеле Зоккі: придумав ліпосакцію
В 1990-х роках, коли ажіотаж почав спадати, косметологи підігріли інтерес до целюліту. Були відкриті чотири стадії захворювання. Перша – прихована. Ознаки майбутніх проблем можна помітити лише під час стиснення шкіри, тут вже час купувати креми і мочалки. Порятунком на четвертій стадії оголосили пластичну хірургію.
Ліпосакцію за допомогою ультразвукових хвиль впровадив італійський хірург Мікеле Зоккі. Під їхнім впливом жирові тканини перетворюються на рідку емульсію, яка потім відкачується. Ця методика залишається одним з основних методів хірургічного видалення жирових тканин і усунення целюліту. З менш радикальних способів популярна мезотерапія – підшкірні ін’єкції суміші ліків. Дорого, болісно і малоефективно.
За допомогою цього арсеналу засобів можна домогтися лише тимчасового ефекту. Побороти целюліт остаточно ще не вдалося нікому. Так що у історії буде продовження.
