Мати-зозуля: компромат на Марію Монтессорі
Видатний педагог вісім років не могла перевірити свою методику на синові, оскільки віддала його чужим людям.
Марія Монтессорі тричі номінувалася на Нобелівську премію миру. Її педагогічна методика дуже популярна серед прихильників альтернативної освіти, використовується в приватних і державних школах у всьому світі.
Образ великого педагога спотворює невигідна таємниця про покинутого сина.
Ключові характеристики методу Монтессорі
- У групах діти різного віку
- Діти самі обирають собі заняття
- Вивчення понять через роботу з матеріалами
- Використання спеціально розроблених іграшок з натуральних матеріалів
- Вільне пересування класом
Батьки були праві
Світ, у якому виховувалася Марія Монтессорі, признавав тільки чоловіків. Її батько був консерватором. Він вимагав, щоб дочка приносила зі школи відмінні оцінки. Там дівчат учили бути хорошими господинями. Монтессорі прийняла виклик.
Марія хотіла стати лікарем, батьки наполягали на більш жіночній професії вчителя. На медичний факультет Римського університету дівчина потрапила зі скандалом і опинилась у суто чоловічому оточенні.
По закінченні університету вона почала працювати з дітьми, що мали особливості розвитку, і в неповні 28 років стала директором спеціалізованої школи. Разом з нею закладом керував молодий лікар Джузеппе Монтессано. Колеги зблизилися.
У вільних стосунках
Монтессорі прагнула працювати далі, шлюб позбавив би її такої можливості. Марія і Джузеппе домовилися, що їхній союз буде неофіційним.
Доктор Джузеппе Монтессано, хоч і був на два роки старшим за Марію, поводився як мамій. Мати у нього дійсно була непростою — герцогинею Ізабеллою Ск’явоне з Арагону. Монтессорі мали аристократичні корені, але значно поступалися родині Монтессано знатністю та статками.
Незабаром Марія завагітніла. У ті часи мати-одиначка могла попрощатися з кар’єрою та соціальним статусом. Педагог вирішила всупереч усьому не виходити заміж. Її вибір був важчим.
Ой, усе
1898-го Марія народила здорового хлопчика й відразу відправила його до прийомної родини італійських фермерів. Там Маріо провів перші 15 років життя. Монтессано й Монтессорі тим часом домовилися, що продовжуватимуть стосунки в такому самому форматі — ніхто з них не братиме шлюбу.
Монтессано обманув і за три роки, 1901-го, одружився з римською аристократкою. Згодом став ученим зі світовим іменем, займався політикою. Його вважають одним із засновників італійської психології та нейропсихіатрії.
Марія була спустошеною і залишила школу, в якій їй так подобалося працювати. Вона знову вирушила вчитися — на курс філософії. Почала викладати, розробляти нові методи виховання, писати книжки.
Слізливий фінал
Монтессорі не бачила сина вісім років. Відтак стала відвідувати прийомну сім’ю час від часу, але не відкривала Маріо правди. 1912 року померла мати Марії, і педагог наважилася на відверту розмову з єдиною рідною людиною, яка в неї залишилася. Хлопчик попросив забрати його з собою.
Марія представляла Маріо племінником чи прийомним сином, та не могла обманути друзів. Згодом мати і син стали нерозлучними. Вони разом працювали над новою системою навчання, відвідали Великобританію, Індію та залишилися жити в Нідерландах. По смерті матері Маріо продовжив їхню спільну роботу.
Мабуть, він вибачив матері. Мабуть.
Фото на обкладинці: Марія Монтессорі з сином Маріо. Baan Dek Montessori / baandek.org
