Чи може поліція бути приватною: Досвід агентства Пінкертона
Захистити президента, розігнати страйк, зловити маньяка. У 19 столітті, коли правоохоронні органи США були слабкими, їхню роботу виконували співробітники Алана Пінкертона. «Пінків» частіше називали покидьками, аніж героями.
1842 року молодий бондар Алан Пінкертон перебрався з Шотландії до Америки і побудував майстерню неподалік Чикаго. Одного разу в лісі він шукав дерева для розпилу, а натрапив на виробництво підробних грошей. За його вказівкою злочинців схопили. Подію не забули — Пінкертон став заступником шерифа, а згодом й першим детективом в окрузі. Робота Алану подобалася, але своє майбутнє він бачив за межами поліцейської дільниці, тож за кілька років заснував приватне розшукове бюро.
1855 року до Пінкертона звернулися власники залізниць. Співробітники крали виручку і речі у пасажирів, розтягували вантажі, розпродавали вугілля. Особливо болючими були крадіжки у вагонах приватних поштових служб, адже матеріальну відповідальність за збереження грошей та коштовностей брав на себе перевізник.
Агентство Пінкертона стало залізничною службою внутрішньої безпеки. В цей час Аллан Пінкертон знайомиться з інженером Джорджем Макклеланом — майбутнім командувачем армії США, і юристом Центральної Іллінойської залізниці Авраамом Лінкольном.
Справа менеджера Мароні
1858 року на станції Монтгомері в Алабамі зникла скриня з $ 40 тисячами (понад $ 1 мільйона на сучасні гроші). Керівництво поштової служби Adams Express Company підозрювало в крадіжці директора відділення. Однак Натан Мароні мав відмінну репутацію, провину категорично заперечував, а доказів не було.
Це розслідування стало першою великою справою для Пінкертона. Вісім агентів кілька місяців будували пастку для підозрюваного. Одного підсадили до камери, де під час слідства тримали містера Мароні. Другий став коханцем місіс Мароні, а 23-річна вдова Кейт Ворн — її найкращою подругою.
«Це було нечувано — наймати жінок в детективи. Я зважився на експеримент, адже ми живемо в прогресивний час у прогресивній країні», — згадував Пінкертон.
Спільними зусиллями агенти зруйнували зв’язок між подружжям. Натан Мароні відчував себе самотнім і покинутим, тому довірився співкамерникові. Це був кінець. $ 39,5 тисячі вдалося знайти і повернути компанії. Злодій отримав 10 років каторжних робіт.
«Людський розум не може ховати таємниці. Історія доводить, що кожному потрібна можливість відкрити душу. Особливо це необхідно злочинцям. Вони завжди шукають і знаходять людину, перед якою можуть розкритися», — описував Пінкертон свою теорію.
Гучний успіх дозволив розширити бізнес і охопити філіями кілька штатів. Символом оновленого «Детективного агентства Пінкертона» стало відкрите око з девізом «Ми ніколи не спимо». Кейт Ворн очолила в ньому жіночий відділ.
Порятунок чи «порятунок» Авраама Лінкольна
Початок 1861 року. В Америці назріває громадянська війна між сільським Півднем і промисловою Північчю. Залізничних магнатів турбує можливість диверсій, тому оперативники Пінкертона беруть під нагляд важливий транспортний вузол в Балтіморі. Власник агентства сам прибуває до міста під виглядом брокера Хатчінсона.
Тут Пінкертон дізнається про змову. По дорозі на інавгурацію Авраам Лінкольн повинен зробити в Балтіморі пересадку. Прихильники рабовласництва на чолі з Чіпріано Феррандіні, перукарем і командиром місцевого ополчення, планують зарізати його на пероні.
Пінкертон домагається, щоб обраний президент приїхав до Балтімору за кілька годин до урочистої зустрічі. Лінкольн переодягнений в старе пальто і вовняну шапку замість звичного циліндра. Його везуть в закритій кареті на інший вокзал. Кейт Ворн напередодні забронювала в експресі купе для себе і «брата-інваліда», якого провідник не має турбувати до кінцевої станції.
Політик спокійно прибуває до Вашингтона — і все життя про це шкодує. Газети влаштовують йому прочуханку за боягузтво, за маскарад, за неявку на зустріч у Балтіморі. «Не віриться, що хтось із його наступників може сильніше принизити пост президента, ніж він зміг принизити ще до інавгурації», — пише газета Baltimore Sun.
Створення приватної спецслужби
Більшість сучасних істориків сумніваються в існуванні балтіморської змови. Зрештою, ніхто з її учасників ніколи не був заарештований. Однак в оточенні Лінкольна Пінкертона вважали рятівником, і він скористався цим. 1861 року колишній інженер залізниці Джордж Макклелан очолює армію Сполучених Штатів, а «пінки» стають його спецслужбою.
Головним успіхом агентства під час війни став арешт Розі Грінхау — лідерки шпигунської мережі конфедератів. Вдова дипломата жила у Вашингтоні й товаришувала з впливовими діячами Півночі.
Вважається, що передана Грінхау інформація допомогла військам Півдня перемогти в битві на річці Булл-Ран в штаті Віргінія — першій великій битві Громадянської війни. Під час обшуку в будинку шпигунки знайшли шифровані повідомлення, копії розвідувальних звітів, карту укріплень Вашингтона і любовні листи від Генрі Вільсона — керівника комітету з військових справ сенату США.
У розвідці приватні агенти виявилися не так ефективні. 1862 року генерал-майор Макклелан був відправлений у відставку за нерішучість. Пасивність генерала пов’яували з його звичкою перебільшувати сили противника. Частина провини за це належить Пінкертонові, який не зміг забезпечити штаб точною інформацією. Він покинув державну службу разом з Макклелланом, отримавши за свої послуги $ 38 500 (більше $ 900 тисяч на сучасні гроші).
Системний підхід і абсолютна безжалісність
Наприкінці війни Пінкертон був уже шанованим бізнесменом з новими офісами в Нью-Йорку та Філадельфії. Агентство стало сильнішим, але за кілька років анархії зміцнів й кримінал. Вагонні крадіжки змінюються пограбуванням поїздів. Поліцейські не справлялися, оскільки не могли діяти за межами рідного штату. Щоб уникнути арешту в одному, бандитам досить було переїхати в сусідній.
Перше в історії США пограбування поїзда 1866 року здійснила банда, очолювана чотирма братами Рено. Був зламаний сейф Adams Express Company. Знову, як у справі Мароні, компанія доручила розслідування Пінкертону, а той знову застосував метод проникнення в ближнє коло підозрюваних.
Детектив Дік Вінскотт відкрив салун у Сеймурі, рідному місті братів Рено, і став розпускати чутки про своє злочинне минуле. Незабаром члени банди стали його постійними клієнтами та приятелями. Під час чергової п’янки Вінскотт переконав всю компанію сфотографуватися. Знімок дав можливість заарештувати лідера групи.
Джон Рено отримав 25 років в’язниці, і це стало для нього порятунком. Сім інших членів банди були схоплені 1868 року. З невідомих причин Пінкертон не став чекати суду. Під виглядом обурених громадян агенти увірвалися до в’язниці і лінчували грабіжників.
Досьє на злочинців із прикметами складалися й раніше. Але база детективного агентства стала першою, куди додали фотографії та малюнки. До 1870 року «пінки» зібрали найбільшу в світі колекцію портретів кримінальників. Це була одна з багатьох причин, чому статистика розслідувань у Пінкертона була краще, ніж у поліції.
1871 року міністерство юстиції США уклало з агентством контракт на «пошук і переслідування порушників федеральних законів». Державна структура з такими функціями, ФБР, буде створена за 37 років.
Зброя роботодавців у трудових конфліктах
Друга половина 19-го століття — час промислового буму в США. Зростанню допомагали низькі витрати підприємців на зарплати і охорону праці. На одних тільки вугільних шахтах щороку гинуло понад 100 людей. Жодних соціальних гарантій робітники не мали, і навіть були змушені купувати інструменти за свій рахунок.
Профспілки відповідали страйками, які часом переростали в заворушення. У сотнях випадків по всій Америці роботодавці наймали озброєних співробітників Пінкертона для охорони виробництв і захисту штрейкбрехерів. Проникнення агентів-інформаторів у трудові колективи стало звичайною практикою.
Першого випадкового перехожого «пінки» вбили під час страйку на бойні у Чикаго 1866 року. З того часу це повторювалося регулярно. Невипадкові жертви серед страйкарів були набагато вищими. 1890-го агенти вбили трьох шахтарів у Пенсільванії і п’ять залізничників у Нью-Йорку, 1892 року — дев’ять робочих Гоумстедського металургійного заводу.
На той момент штат Пінкертона перевищив за чисельністю армію США. Громадська думка була налаштована негативно. Не маючи законних способів закрити агентство, Конгрес позбавив його державного фінансування. «Антипінкертонівський акт» 1893 року заборонив уряду винаймати приватних детективів і охоронців.
Перший, серійний, пійманий
Скільки вбивств скоїв Генрі Говард Холмс, невідомо. Він визнав 27, але підозрюється в 300. Чиказький фармацевт збудував готель-лабіринт із секретними приміщеннями, де вбивав гостей і співробітників. Кістки він відчищав від плоті, а скелети продавав у медичні школи.
Холмс був маньяком, але також шахраєм. Він відкривав в страхових компаніях рахунки на ім’я вигаданих людей, привозив трупи і переконував співробітників у смерті клієнтів, щоб отримати виплату. Злочинця погубила жадібність до грошей. Підозрюючи шахрайство і не бажаючи платити, чергові страховики звернулися до агентства Пінкертона.
«Пінки» взяли Холмса в Бостоні в листопаді 1894 року. Далі справу продовжила поліція. Слідчий пішов по слідах до останнього будинку заарештованого. У підвалі знайшли два тіла дівчат. Перший серійний вбивця в американській історії був повішений і, згідно із заповітом, похований у бетоні. Холмс не хотів, щоб хтось зміг розрізати його труп на частини, як він робив зі своїми жертвами.
Що було далі
З початку 20-го століття боротьбою зі злочинністю в США активно зайнялася поліція та державні структури на зразок ФБР. Агентство Пінкертона стало охоронною службою, але довго не втрачало своєї спеціалізації — захист корпорацій від профспілок і недобросовісних співробітників.
2003 року шведська група Securitas AB придбала «пінків» разом з їхнім давнім конкурентом, детективним агентством Вільяма Дж. Бернса, для створення однієї з найбільших охоронних компаній в світі.
