5 історій з життя епатажного імператора Африки
Про Жана-Беделя Бокассу складено багато легенд. Що він поїдав важливих ворогів з рисом, а трупам неважливих наказував відрізати пеніси. Що він міг читати думки, а кулі відскакували від нього. Що він не пам’ятав імен сотень своїх дітей. Однак біографія правителя Центральноафриканської республіки така насичена, що ніякі вигадки не можуть перевершити реальні факти.
1. Як Жан Бокасса отримав друге ім’я
1928 року у французькій колонії Екваторіальна Африка почалася Війна мотичних палиць — найбільше з повстань проти колонізаторів, що спалахували в Чорній Африці між двома світовими війнами. Карну, шаман села Нахінг, оголосив, що чорні скоро підкорять білих і стануть жити у розкоші. Він стверджував, що зачакловані ним палиці можуть захищати від куль, а трава — перетворювати французів на горил.
Село відмовилося платити каучуковий податок компанії Forestiere, якій Нахінг була віддана в концесію. Французька каральна експедиція навела порядок. Карну вбили.
Серед тих, кого надихнули проповіді Карну, був голова села Бобангі на ім’я Мгбундулу. Він перестав підкорятися наказам французів і звільнив заручників Forestiere: компанія тримала в полоні жінок і дітей своїх «працівників», щоб чоловіки не лінувалися збирати каучук.
Бунтівника забили на смерть на площі, через тиждень його дружина наклала на себе руки. 6-річний Жан Бокасса стає сиротою і потрапляє до місіонерської школи. Він не розлучається з підручником граматики Жана Беделя.
Липень 1939 року. Бокасса вступає до французького Іноземного легіону.
30 січня 1953 року. Бокасса служить у В’єтнамі, від місцевої дружини у нього народжується дочка Мартін.
13 серпня 1960 року. Колонія Екваторіальна Африка проголошує незалежність від Франції; нова держава отримує назву Центральноафриканська республіка.
1961 рік. Бокасса досягає чину капітана, вище африканці в армії Франції не піднімалися.
1 грудня 1964 року. Бокасса стає першим полковником армії ЦАР.
2. Як Бокасса з користю провів Новий рік
У пів на одинадцяту вечора 31 грудня 1965 року Бокасса, міністр оборони ЦАР, телефоном запрошує до себе в офіс начальника державної охорони Ізамо для підписання документів. Це треба обов’язково зробити до Нового року! Співрозмовник вже святкує вдома, але Бокасса переконує його, що все займе хвилину.
Коли і як помер Ізамо, невідомо. Він відмовився приєднатися до перевороту, але до ранку 1 січня 1966 року столиця Бангі була підпорядкована Бокассі. Першим рішенням той випускає всіх з в’язниці Нгарангба. Другим — поміщає туди президента ЦАР Давида Дако.
Вдень 1 січня Бокасса виступає по радіо і каже, що він запобіг спробі державного перевороту. Оскільки президент Дако підписав документ про відставку, міністр змушений взяти на себе тягар управління державою на невизначений термін.
Перший державний переворот в постколоніальній Африці стався 1963 року. 1966-го іноземні дипломати до такого звикли. Бокасса не мав проблем з відновленням іноземних контактів.
1969 рік. Бокасса призначає себе міністром інформації.
10 квітня 1969 року. Бокасса особисто вбиває свого споборника капітана Банзу за участь у змові.
1970 рік. Бокасса стає міністром сільського господарства, здоров’я та населення.
Листопад 1970 року. Французьке консульство знаходить у В’єтнамі дівчину потрібної зовнішності, платить їй і видає за Мартін, втрачену дочку Бокасси; в Бангі її зустрічають як принцесу, але обман скоро розкривається.
1971 рік. Бокасса стає генералом і міністром авіації.
22 лютого 1971 року. Бокасса удочеряє фальшиву Мартін.
3. Як Бокасса став чоловіком
Бокасса був одружений 17 разів. До зустрічі зі своєю головною дружиною — чотири рази. Катрін Дангіаде він побачив 1962-го на вулицях Бангі. Їй було 13, йому 41. Батько дівчини і чути не хотів про весілля, але через три роки, вже як міністр оборони, Бокасса доб’ється її руки. Незабаром вона стане дружиною президента, а потім імператрицею. Катрін — єдина з дружин Бокасса, яку в народі називали на ім’я — Маман Каті. Решту — за їхньою національністю.
За дружинами Бокасси можна відтворити історію його міжнародних візитів. У 1970-х він став привозити дівчат із закордонних поїздок. На восьми одружився. Габон, Швеція, Румунія, Заїр, В’єтнам, Ліван, Камерун, ФРН, Китай …
Китай Бокасса згадував з особливою теплотою: «В один із днів я відвідав парад старшокласниць. Сотня приголомшливих дівчаток махала прапорцями. Одна з них була така прекрасна, що я запропонував їй вийти за мене. Через два місяці вона прибула в Бангі, ми одружилися. Пізніше вона народила мені двох чудових синів. Гарна річ, цей [дипломатичний] протокол».
6 червня 1971 року. У День матері Бокасса видає декрет про смертну кару всіх ув’язнених, які відбувають покарання за зґвалтування або вбивство жінок. Наказ виконують одразу. У той же день всі жінки-в’язні ЦАР виходять на волю.
4 березня 1972 року. Єдина партія ЦАР оголошує Бокассу «довічним президентом».
29 липня 1972 року. Указ Бокасси передбачає відрізання вуха крадієві за перший злочин, відрізання другого вуха — за другий, відрізання кисті правої руки — за третій.
29 вересня 1972 року. Бокасса відправляє сина Жоржа на два місяці до в’язниці за суперечки з батьком.
1973 рік. Бокасса призначає себе міністром громадських служб і соціального забезпечення.
Квітень 1974 року. Коханка Бокасси, Бриджет Міру, знайдена задушеною. Французькі газети звинувачують Бокассу. У відповідь президент націоналізує два місцевих друкарських концерна, що належали французам.
15 травня 1974 року. Бокасса стає маршалом республіки. Церемоніальний жезл до нової форми коштує 500 тисяч франків.
3 лютого 1976 року. У Бокассу кидають гранату, але та не вибухає. Організатор замаху — Фідель Обру, чоловік фальшивої Мартін.
23 лютого 1976 року. У фальшивої Мартін народжується син. За наказом Бокасси, головлікар лікарні вводить немовляті смертельну дозу наркотику.
4. Як Бокасса заплатив $ 100 мільйонів за своє приниження
1976 рік. Бокасса задумав пишну коронацію. Грошей у Центральноафриканської республіки немає, проте їх багато у Франції. Європейці фінансувати безум африканського керманича не збираються. Тоді Бокасса зближується з Лівією Каддафі і приймає іслам. Тепер в обмін на розрив з Каддафі Франція погоджується дати грошей.
Церемонія, яка відбулася 4 грудня 1977 року, обійшлася в $ 20—25 мільйонів, і приблизно чверть суми Бокасса з головною дружиною носили на собі. Костюми створювала майстерня, що мала досвід роботи на коронації Наполеона — Бокасса був його великим шанувальником. Ще півмільйона коштував гігантський трон у вигляді орла з розпростертими крилами.
На стадіон, де пройде коронація, Бокасса їде в колісниці, запряженій вісьмома білими кіньми. Поруч — ескорт африканських «гусарів». Після імператор Бокасса відправиться на месу — він знову відчуває себе ревним католиком. Потім — прийом важливих гостей, банкет, феєрверк і бал з оркестром.
Жоден голова держави не відвідав церемонію. З 2500 запрошених європейців приїхали 600. Європейська преса знущається з церемонії. Журналісти інших африканських країн змагаються в дотепності. Кенійська Sunday Nation пише про «клоунаційну славу» (замість «коронаційної») імператора Бокасси I.
У травні 1978 року лідер Центральноафриканської імперії в новому статусі їде на Франко-Африканський саміт до Парижа. Для коронованих осіб виділялися особливі, почесні місця. Але Бокассу знову садять між президентами Сенегалу і Кот д’Івуару. Лише президент Габону звернувся до нього «ваша імператорська величність». Ось і вся вигода від витрачених $ 100 мільйонів.
1978 рік. Капітан Франсуа Бозізе б’є француза, який виявляв неповагу до імператора Бокасси. Бокасса призначає його бригадним генералом. 2003 році Бозізе організовує успішний переворот.
5. Як Бокасса оголосив День миру
Інформатори французького журналіста Бернара Лубу повідомили, що 18 квітня 1979 року Бокасса тричі приїздив до в’язниці Нгарагба. Перший раз — о восьмій вечора. Імператор бив заарештованих студентів своєї знаменитою «тростиною справедливості» з руків’ям зі слонової кістки. Він повернувся близько опівночі і знову бив студентів, одного лишив ока. О третій годині ночі екзекуція повторилася, тільки Бокасса був уже п’яний. Студентів набивали по 50 людей у найспекотніші камери площею сім квадратних метрів. Один з ув’язнених бачив, як вранці вивезли 18 трупів. Так в Центральноафриканській імперії закінчилася освітня реформа.
Почалася вона з указу 1 жовтня 1978 року. Після відвідин Китаю Бокасса і у себе вдома вводить обов’язкову форму для школярів і студентів. Форма коштує величезні за мірками країни $ 20. Замовлення отримало швейне підприємство, яким володіла родина імператора. Держслужбовці вже два місяці не отримували зарплату, форму для своїх дітей ніхто з них купити не зміг. 15 січня наступного року в школи перестали пускати дітей без неї. Демонстрацію ліцеїстів розігнала поліція, всі навчальні заклади в країні були закриті. Університетські студенти висунули політичні вимоги. 17 квітня почалися масові арешти.
20 квітня Бокасса оголошує по радіо Днем миру. Нагадує, що він «батько і захисник нації» і видає указ про «захист центральноафриканською молоді».
Через місяць правозахисна організація Amnesty International видасть в Лондоні доповідь про квітневі події з вимогою провести міжнародне розслідування. Скандал став початком кінця Бокасса. Уже ніхто не сумнівався, що його дні полічені.
21 вересня 1979 року. 2:30 ночі. Бокасса знаходиться з візитом у Лівії, його будять помічники. У ЦАР за допомогою французьких військових прийшов до влади колишній президент Давид Дако. Операція «Баракуда» завершилася без єдиного пострілу.
21–23 вересня 1979 року. Бокасса сидить у своєму літаку в Парижі, чекаючи, поки Франція знайде країну, яка його прийме. Погоджується лише Кот д’Івуар. Умова: Бокасса має піти з політики.
26 листопада 1983 року. Військові Кот д’Івуару не дають злетіти літаку Бокасси з кількома десятками найманців на борту. Він прямував до ЦАР, повертати собі трон. Колишнього імператора, його 15 дітей і численних дружин викидають з країни. Франція дозволила йому оселитися під домашнім арештом в замку Ардікур неподалік Парижа.
24 жовтня 1986 року. Бокасса повертається до ЦАР, де його заарештовують на трапі літака. Звинувачують у вбивствах, зраді державних інтересів, привласненні державних коштів та багато чому іншому. Серед звинувачень — канібалізм, який у ЦАР серйозним злочином не вважається.
12 червня 1987 року. Бокасса визнаний винним за всіма пунктами звинувачення, крім канібалізму, і засуджений до смертної кари.
29 лютого 1988 року. Президент ЦАР змінює вирок Бокасса на довічне ув’язнення.
1 серпня 1993 року. Бокасса виходить на волю за загальною амністією.
3 листопада 1996 року. Жан-Бедель Бокасса вмирає від серцевого нападу.
2010 рік. Президент ЦАР Франсуа Бозізе реабілітує Жана-Беделя Бокассу. Називає його патріотом, великими будівничим і людиною, яка принесла країні стабільність.
