Катари, гей-пропаганда та цьомання кота під хвіст: шок-контент 13 століття

Єретична секта катарів виникла на землях Західної Європи в 12 столітті. Кαθαρός із грецького — «чистий», хоча самі єретики вважали за краще називати себе bons hommes (добрі люди). Їхні релігійні погляди відрізнялися від християнської ортодоксії — католицької чи православної. Катари дотримувалися дуалістичної концепції світобудови про рівноцінність добра і зла у процесі творіння. Вважалося, що матеріальний світ створив облудний бог, диявол, якому поклоняються християни інших конфесій. Можливо, багато постулатів катари запозичили в маніхейців.

В кінці 12 століття Ватикан оголосив катарів єретиками, але їх підтримали деякі дворяни на півдні Франції й півночі Іспанії. З 1209 по 1229 роки тривав Альбігойський хрестовий похід, у ході якого катари та їхні покровителі були розгромлені. Серед звинувачень, які католики висували катарам, було скотолозтво та гомосексуальні практики. Придворний короля Генріха II Вальтер Мап у своїх творах «Про придворні дрібниці» розповідає про шокуючий ритуал катарів:

«… мовчки сидячи в шанованих ними синагогах, вони спускали перед собою на мотузці великого чорного кота. Побачивши його, вони гасять свічки. Вони не співають гімни й не повторюють їх чітко, а наспівують крізь зціплені зуби та важко дихають на місця свого Пана. Коли вони знаходять їх, вони цілують їх, кожен смиренніше, оскільки вони всі збуджені від божевілля. Деякі цілують ноги, частіше — під хвостом і більшість інтимних частин. І, як ніби виписуючи ліцензію на хіть із місця нечестя, кожен схоплює чоловіка чи жінку поруч із ними для змішування».

Ритуал цілування причинних місць кота дуже добре зобразив художник Жан Тінктор на своїй картині Traittié du crisme de vauderie (Договір про водевілі). Катари були не єдиними, хто потрапив у жорна католицьких репресій. У подібних злочинах у різний час звинувачувалися тамплієри, мусульмани та багато інших «єретиків і відступників». У багатьох офіційних католицьких пасквілях фігурують меси з котами — ця тварина, як і козел, вважалася слугою чи втіленням диявола, а також супутником відьом і чаклунів.

Якщо ж говорити про гомосексуальність, то поки що немає правдивих доказів того, що хтось із катарів практикував даний вид сексуальних стосунків. Ба більше, в текстах катарів ми знаходимо інформацію, що одностатеві контакти були заборонені. «Докази» з боку церкви ґрунтувалися на тому, що чоловіки ходили на молитви парами. Однак подібне виконання ритуалів могло символізувати братські відносини членів громади.

Ще одним «аргументом» на користь гомосексуальних практик у катарів був той факт, що вони взагалі не заохочували дітонародження і шлюби. Причиною цього було сприйняття катарами матеріального світу як породження темних сил або облудного бога. Та це також лише теорія, позбавлена ​​будь-яких аргументів.

Але точно відомо, що катари заохочували та використовували контрацепцію. У протоколах інквізиції знаходимо опис зносин між катаркою Беатрисою де Планіссоль та її коханим інквізитором, єпископом Жаком Фурньє. В них розповідається, що пара користувалася якимись травами та переривала статевий акт, щоб запобігти вагітності. Автор статті вважає, що описаними травами була дика морква, насіння якої приймали через 7–8 годин після статевого акту.

Читайте далі про останню жертву іспанської інквізиції.

На обкладинці: вигнання жителів Каркасона 1209 року. Джерело: Grandes Chroniques de France / British Library

Автор: Антон Візковський