7865

Пурпурова лихоманка. Як молюски та люди гинули за колір царів

Нині пурпуровий не вирізняється нічим. Але чому цього буденного кольору майже немає на прапорах? Ймовірно — через рідкісність цього відтінку в минулому. Про сакральне значення пурпурового і сумну долю організмів, які давали цей барвник, розповідає WAS разом із LG.

Стародавній статус

У стародавні часи пурпуровий вважався кольором знатності, влади, навіть божественності. У Торі написано, що Бог звелів оздобити пурпуровими тканинами намет, де зберігався Ковчег Заповіту. Також відомо, що Александр Македонський під час офіційних прийомів надягав пурпурні шати. У стародавніх середземноморських державах одіж такого кольору носили царі, знать, жерці.

У Римській республіці вільнонароджені хлопці носили тогу з пурпуровою смугою. Полководці-тріумфатори й деякі вищі посадовці мали право надягати повністю пурпурову тогу. Але в імперські часи цей колір усе більше асоціювався з імператорами — аж до заборони носити пурпуровий одяг усім, крім правителя. У Візантії пурпур також символізував вищу владу. Так, дітей базилевса називали «порфірородними» — їхні пелюшки були пурпуровими.

Римський вчений 1 століття нашої ери Пліній Старший у своїй «Природничій історії» так писав про пурпур:

Офіційні фасції та сокири Риму прокладають йому шлях. Він знаменує почесні роки отроцтва; він відрізняє сенаторів від вершників, він покликаний забезпечити прихильність богів; він додає пишноти будь-якому вбранню, а в тріумфальній тозі він поєднується із золотом.

Така пошана до пурпурового зрозуміла. Цей колір отримували за допомогою тирського пурпуру — барвника, який коштував шалених грошей.

Зображення людини, одягненої в пурпурову тогу, з етруської гробниці, приблизно 350 рік до н.е. Джерело: Некрополь Вульчі / Wikimedia Commons

Дорого й огидно

Пурпур відкрили фінікійці приблизно в 16 столітті до нашої ери. Деякі дослідники вважають, що сама назва «Фінікія» означає «країна пурпуру». Найбільше його виробляли в прибережних містах Тір і Сідон. Добували барвник із морських равликів кількох видів. Їхні залози виділяють цінний секрет, тож заради його отримання молюсків можна або «доїти» без шкоди для них, або нищити.

Фінікійці зі слимаками не панькалися — за століття з мушель виросли цілі штучні пагорби. Не дивно, бо для виготовлення 1,4 г тірського пурпуру необхідно вбити 12 тисяч молюсків. Цієї кількості барвника вистачить, щоб пофарбувати лише краї однієї одежини. 2000 року 1 г тірського пурпуру, виготовленого за реконструйованим рецептом із 10 тисяч равликів, коштував € 2000.

Пофарбована в пурпуровий колір тканина поряд з відповідним равликом. Фото: U.Name.Me / Museum of Natural History in Vienna / CC BY-SA 4.0

Технологію отримання барвника Пліній описує так: до кожних 100 фунтів рідини з молюсків додають майже 600 г солі, лишають на кілька днів, потім це кип’ятять в олов’яних чи свинцевих посудинах десять або більше днів — доки барвник не стане пурпуровим. Найцінніший відтінок — аж чорнуватий, найдешевший — ближчий до червоного. При цьому стародавні автори відзначають, що навіть свіжий пурпуровий «сік» тхне часником, а все виробництво з купою гниючих тіл молюсків генерує неймовірний сморід.

Пурпуровим захоплювалися не лише Європа і Близький Схід. У середньовічній Японії це також був колір вищої аристократії. Хоча тамтешній пурпур отримували не з молюсків, а з кореня мурасакі. А на півдні Мексики міштеки досі виробляють пурпуровий барвник із молюска Plicopurpura pansa. При цьому місцеві не вбивають істоту, а обережно «доять».

У Середземномор’ї ж цінним молюскам могло загрожувати винищення, але їх врятувала війна — захоплення османами Візантії. Під час завоювання Константинополя 1453 року було зруйновано останні майстерні, де вміли виготовляти тірський пурпур. В Європі почалася справжня «ломка» — єпископи, аристократи й монархи змушені були переходити на індигові шати, додатково пофарбовані червоними барвниками — кермесом і кошеніллю, або доношувати старі запаси дорогоцінних справжніх пурпурових убрань. Секрет барвника було втрачено на чотири століття, але коли його відновили, це вже було нікому не потрібно: свою справу зробила наука.

Мовеїн. Колекція історичних барвників в Дрезденському технічному університеті. Джерело: Historische Farbstoffsammlung der TU Dresden / СС0

Хімія дарує життя

1856 року 18-річний британський хімік Вільям Перкін, намагаючись створити ліки проти малярії, відкрив мовеїн — синтетичний пурпуровий барвник. Хлопець швидко зрозумів цінність випадкового відкриття, запатентував його і вже наступного року почав виробництво пурпурових тканин. Так наука демократизувала колір імператорів.

Аби зараз очі насолоджувалися пурпуровим, не треба полювати на природний пігмент. Монітори LG UltraWide™ та LG UltraFine™ зі своїм широким колірним простором відтворять будь-який відтінок царського пурпуру. І жодна тваринка не постраждає.

7865

Пурпурова лихоманка. Як молюски та люди гинули за колір царів

7910

Катастрофічність чуми Юстиніана під питанням. Кому це було вигідно?

11518

Дім для всіх: генетична історія міграцій у Стародавній Рим

7724

На благо євреїв. Чи міг Понтій Пілат бути хорошим хлопцем?

13244

Дура-Европос. Загадки загадки найстарішої християнської церкви і стародавньої газової атаки

6709

Най тебе Тот копне: страшні прокльони з античної Юдеї

9091

Вечірка мажора та бунт гладіаторів: як розважалися в Помпеях за 20 років до трагедії

23100

Науковці встановили, в який час людям жилося найгірше

7614

Злочин проти моди: звинувачені римські легіонери

2240

Святий Миколай як пазл

1901

За скільки продавали посаду імператора Риму

3982

Вся правда про аріїв

7890

Грійся як римський легіонер

5158

Суперечка через Македонію

243

Слід котів в історії