«Летючі риби» проти британського флоту

Під час Фолклендської війни британський флот в черговий раз довів, що він готовий перемагати ворогів в будь-якій точці Світового океану. Але цього разу перемога далася Великій Британії ціною чималих втрат.

5 квітня 1982 року через Портсмут в напрямку Південної Атлантики вийшла британська ескадра, що налічувала 127 бойових кораблів і допоміжних суден — практично всі сили, які змогли зібрати британці, включаючи 62 цивільних судна. Початок походу складався для Королівських ВМС вдало: 2 травня підводний човен «Конкерор» потопив аргентинський легкий крейсер «Генерал Бельграно», що змусило аргентинців відвести свій флот до місць базування, де він і пробув майже весь час до кінця конфлікту.

Не ризикуючи виводити свій флот у море, аргентинське командування зробило ставку на авіацію. І не прогадало. 4 травня аргентинський розвідувальний літак Lockheed P-2 Neptune виявив британські військові кораблі. Аргентинці вирішили діяти негайно — менш ніж за 2 години після виявлення британських кораблів, в повітря було піднято два аргентинських штурмовика Dassault-Breguet Super Étendard, кожен з яких ніс по одній французькій протикорабельній ракеті АМ.39 Exocet, так званій «летючій рибі» у варіанті «повітря-поверхня». На той момент збройні сили Аргентини мали всього 5 одиниць цих ракет.

Dassault-Breguet Super Étendard ВМС Аргентини. Перед емблемою ескадрильї помітний силует потопленого цим літаком контейнеровоза «Атлантик Конвеєр». Фото: Martin Otero / Naval Air Base Comandante Espora, Bahia Blanca / CC BY 2.5

Цілями аргентинських штурмовиків стали перші три кораблі в ордері: новітній британський есмінець «Шеффілд» і фрегати «Плімут» і «Ярмут», виявлені розвідувальним літаком. Здійснюючи політ на низькій висоті, аргентинські пілоти уникли виявлення і здійснили підскік виключно для наведення ракет на ціль. У цей момент випромінювання радарів літаків було виявлено есмінцем «Глазго». За трагічним збігом обставин радари «Шеффілда» в цей момент були відключені аби не створювати перешкоди для сеансу супутникового зв’язку, а попередження про атаку, надіслане з «Глазго» було проігноровано. У підсумку «Плімуту», в якого працював радар, вдалося уникнути ракети завдяки грамотній постановці перешкод, а ось на «Шеффілді» ракету помітили лише за кілька секунд до потрапляння.

Навіть попри те, що боєголовка ракети після влучання не здетонувала, залишки її палаючого палива призвели до вибуху і сильної пожежі на «Шеффілді». Вона тривала понад добу і забрала життя 20 британських моряків. А сам «Шеффілд» затонув 10 травня під час спроби відбуксирувати його до о. Південна Джорджія. Так Корабель Її Величності «Шеффілд» став першим, але не останнім британським кораблем, втраченим у бою після Другої світової.

Наступною жертвою «Супер Етандарів», озброєних «Екзосетами», став контейнеровоз «Атлантик Конвеєр», перетворений британцями на імпровізований вертольотоносець. 25 травня корабель отримав два попадання ракетами, які стали причиною загоряння палива і боєприпасів в трюмах. В результаті атаки загинуло 12 моряків. 28 травня судно затонуло разом з вертольотами на ньому.

Останній «Екзосет», що залишився, було вирішено використати 30 травня в атаці проти авіаносця «Інвінсібл». Однак атака не була підтверджена британцями й, швидше за все, ракета пройшла повз.

Королівські ВМС ще 1973 року стали одним із перших операторів ракет «Екзосет», і в зоні конфлікту були присутні британські кораблі, озброєні такими ж ракетами.

Автор: Руслан Азамбаєв

ЧИТАЙТЕ ДАЛІ ПРО ТЕ, ЯК ЗАКІНЧИЛОСЯ МОРСЬКЕ ПАНУВАННЯ ЛІНКОРІВ.

На обкладинці: пожежа на «Шеффілді» після попадання «летючої риби», 28 травня 1982 року. Фото: Martin Cleaver / AP / EastNews