2582

За часів бронзової доби, щоб подивитися порно, треба було йти до скелі з петрогліфами. Якість низька, проте сюжети різноманітні.

Так, на стіні однієї з печер в горах Тянь-Шаню китайські вчені виявили сценки з фігурками людей, які висікли 3–4 тисячі років тому.

На першій — танцюють дев’ятеро. За шириною стегон можна припустити, що серед них є представники обох статей. Осторонь стоїть чоловік з ерегованим пенісом і посміхається.

Друга сцена жорсткіша. У натовпі збуджених чоловіків відбуваються два статевих акти, один — за участю вождя чи шамана.

Праворуч — величезна двоголова жінка. Вона не бере участі в оргії, але, можливо, керує ритуалом. Безтілесні голови — це, швидше за все, глядачі. Поруч з людьми зображені смугасті тварини.

Третя група петрогліфів ще відв’язніша. Двоє чоловіків кохаються з жінкою, з якою виходить натовп немовлят. Поруч на платформі лежить інша жінка, на ній — тіло. Судячи з безликості та опущених рук, це мрець. Можливо, ритуальна жертва? Чоловік, який стоїть ліворуч, направляє на жінку величезний пеніс. Троє інших, теж збуджених, чекають своєї черги.

Четверта сцена гомосексуальна. Чоловіки обіймаються, танцюють один з одним та займаються сексом. Всі мають пару, лише одна людина мастурбує біля натовпу, еякулюючи фігурками дітей (інтерпретація археологині Жанін Девіс-Кімбелл).

Китайські фахівці вважають петрогліфи справою рук кочівників. Однак американська археологиня Жанін Девіс-Кімбелл наполягала, що вони висічені осілими людьми. Складні й багатосюжетні петрогліфи зазвичай пов’язані з ритуалами родючості. Також науковиця побачила схожість з мистецтвом трипільської культури.

Хто саме проілюстрував це свято врожаю на скелях, ще не встановлено. Найближче відоме поселення бронзової доби з некрополем знаходилося в 400 кілометрах від печери. Занадто далеко, щоб ходити в гори для перегляду порно.

Фото та копії зображень: Jeannine Davis-Kimball / Center for the Study of Eurasian Nomads

10941

За допомогою цієї брили імператриця Катерина II доводила, що Крим — російський. Наскільки докази вагомі, розбирається WAS.

1792 року солдати вирішили захистити свою казарму в Тамані від дощових потоків. За будматеріалами пішли на руїни турецької фортеці. Знайшли там рівну мармурову плиту, поклали біля входу в казарму — вода затікати перестала. Комфорт було порушено уважністю прем’єр-майора Христофора Розенберга. Він помітив на плиті незрозумілий напис, що був зроблений знайомими літерами, і повідомив керівництву.

Напис прочитав колекціонер старожитностей та знавець давньоруського мовознавства Олексій Мусін-Пушкін — у ці ж роки він викрав з Кирило-Білозерського монастиря та підготував до друку рукопис «Слова о полку Ігоревім».

В літо 6576 індикта 6 Гліб князь міряв море по кризі від Тмуторокані до Корчева — десять тисяч і чотири тисячі сажнів.

14 тисяч трьохлікотних сажнів — це 23 кілометри, точна відстань між головними храмами двох міст, що стоять на протилежних берегах Керченської протоки.

Знахідка закрила відразу кілька прогалин в історії.

  • Була знайдена Тмуторокань. Тмутороканське князівство заснували в другій половині 10 століття, коли київський князь Святослав Хоробрий, прапрадід Гліба, відвоював землі у Хазарського каганату.

Розташування літописної Тмуторокані в 18 столітті було невідомим. Вчені не вірили, що це могла бути Тамань, відкрита зі сходу для нападу кочівників. Коли в 19 столітті на місці знахідки плити відшукали давньоруське городище, це стало потужним доказом автентичності напису.

  • Підтверджено, що Корчев (сучасна Керч) належала Тмутороканському князівству, тобто Русі. 1774 року Керч була відвойована в османів, і знахідка свідчила про відновлення історичної справедливості.

Катерина II хотіла заснувати на відвойованих в Османської імперії землях православну Візантійську державу, якою буде правити її онук князь Костянтин.

Тмутороканський камінь був підозріло вдалою для імператриці знахідкою, і суперечки про можливу фальсифікацію йшли до 1979 року. Публікація епіграфістки Альбіни Мединцевої закрила тему: сама брила і букви на ній були висічені в 11 столітті; напис відповідає мові новгородських берестяних грамот і графіті в Софії Київській.

Так наука приписала Крим Русі.

Фото: Hermitage Museum / hermitagemuseum.org

1911

2 серпня 2018 року в київському парку «Муромець» (колишній «Дружби народів») відкрили пам’ятник Іллі Муромцю. Вважається, що за часів Русі там, на острові посеред Дніпра, розташовувалася сторожова застава. Моделлю для фігури став український спортсмен Василь Вірастюк.

Розібратися в історичній достовірності пам’ятника ми попросили реконструктора Олексія Малева.

1. Обладунки, зброя та екіпірування богатиря виконані за письмовими та образотворчими джерелами 10 — початку 11 століття. Це час правління князя Володимира Святославича, якого ототожнюють з легендарним покровителем богатирів — князем Володимиром Красне Сонечко. Однак на табличці під пам’ятником вказані 11–12 століття. Швидше за все, автори ототожнюють билинного Іллю Муромця з преподобним Ілією, який помер 1188 року і похований в Києво-Печерській Лаврі.

Це спірна теорія. Поховану в Лаврі людину пізні письмові джерела називають Іллею Чобітком. Живучи в 12 столітті, він ніяк не міг служити князю Володимиру на два століття раніше.

2. Зазначена на табличці назва «Київська Русь» вигадана вченими у 19 столітті. Цю державу в період її існування називали просто Руссю.

3. Під Іллею — кінь богатирського розміру. Але в 10–11 столітті коні були низькими, по 1,2–1,4 метра в холці. До 13 сторіччя селекцією їх довели до 1,5–1,65 метра. Це значно менше, ніж розміри бронзового коня.

4. Упряж і особливо форма сідла дуже мало схожі на середньовічні аналоги. Це дивно на тлі вірно опрацьованих деталей шолома і меча. Кольчуга відповідає археологічним знахідкам епохи.

Фото: WAS
Фото: WAS
Фото: WAS
Фото: WAS
Фото: WAS
Фото: WAS
Фото: WAS
Фото: WAS

5. Перші знайдені археологами поручі воїнів Русі відносяться до 13 сторіччя. Поручі Муромця контрастують з його шоломом і мечем, зробленими за модою 10 — початку 11 століття.

6. На богатиря надітий набірний пояс — краса і гордість воїна. Накладні бляхи на поясі добре опрацьовані, але скопійовані з блях історичної кінської збруї.

Незрозуміло, навіщо на пояс прикріпили величезну байкерську пряжку. Всі пояси того часу застібалися на маленькі пряжки з язичком. Довгий хвіст ременя часто ще раз обертався навколо талії.

7. Застібка плаща фібула виконана в одному стилі з бляхою пояса і прикрасою кінської упряжі. Вона не схожа на історичні аналоги.

Гіпотези про походження Іллі Муромця WAS розбирає тут.

912

21 червня 1971 року Борис Мозолевський знайшов у кургані «Товста Могила» золоту пектораль. Це найвідоміший і найцінніший з артефактів скіфської культури, що зберігаються в Україні. WAS розповідає історію знахідки:

• Борис Мозолевський навчався на історика в Київському університеті, паралельно працював кочегаром. 1964 року влаштувався редактором у видавництво «Наукова думка», у вільний час їздив в археологічні експедиції.

• За чотири роки Мозолевського звільняють з видавництва через націоналістичні вірші, і він повертається до роботи кочегара. Товаришує з колегою, Василем Стусом. Як позаштатний співробітник Інституту археології АН Української РСР бере участь у дослідженні курганів.

«Ви кажете, що я не патріот, 
Плазуєте, безкрилі, як вужі.
Що зрадив мові я своїй і пісні? 
Ще й інших, бачте, ловите на слові!»

• 1971 року Мозолевський очолює дослідження кургану Товста Могила поруч з Орджонікідзе (сучасний Покров Дніпропетровської області). Після зняття насипу виявилося, що курган пограбований. Проте грабіжники були неуважними, і залишили понад 600 золотих прикрас, серед яких була пектораль.

«О 14:30 щось брязнуло і потім блиснуло під археологічним ножем».

• Знахідка змінила долю Бориса Миколайовича. Він одержав посаду молодшого наукового співробітника Інституту археології, 3-кімнатну квартиру і персональну зарплатню — 200 карбованців на місяць.

• Із пектораллю пов’язано чимало легенд. Буцімто її ледь не вкрали у готельному номері, забули у потязі, намагалися забрати до Ермітажу. Заздрісники казали, що пектораль знайшов інший археолог і віддав «лаври», аби врятувати Мозолевського від можливих репресій.

• Мозолевський помер 1993 року. До кінця життя працював завідувачем відділу скіфської археології Інституту археології. Його прийняли до Спілки письменників.

• Попри вражаючу масу золота, знайдену в Товстій Могилі, зараз більшість дослідників вважає курган похованням багатого вельможі, але не царя.

• Пектораль зберігається у сховищі Музею історичних коштовностей України. Відвідувачі частіше бачать точну копію.

Всі історії (167)