353

11 листопада 1918 року завершилася Перша світова. На східному фронті війни українці, розділені між імперіями, були змушені битися один проти одного. Так, за Австро-Угорщину з Росією воювали Січові стрільці.

WAS нагадує основні факти про УСС:

  • На початку війни в Галичині була створена міжпартійна Головна українська рада, яка закликала підтримати Франца Йосифа й заслужити самостійність українських земель:

«В царській Росії нинішного дня найбільше поневолений — український нарід … Побіда австро-угорської монархії буде нашою побідою. І чим більше буде пораженнє Росії, тим швидше виб’є година визволення України».

  • За ініціативи Ради була створена добровольча військова організація — Українські січові стрільці (УСС або «усуси»). На збір в серпні 1914 року прибули 10 тисяч галичан. У національний підрозділ австрійської армії були відібрані 2,5 тисячі.
  • Першим командиром Легіону УСС став юрист Теодор Рожанковський, другим — директор гімназії Михайло Галущинський. Після короткої підготовки «усусів» відправили до Карпат, де на перевалах вони протистояли вилазкам кубанських казаків. На місце вбитих, поранених і обморожених рекрутували місцевих селян.
  • Найбільш знакова для стрільців битва відбулася у квітні-травні 1915 року на карпатській горі Маківка. Царські війська (в 78-й піхотній дивізії було багато українців) втратили в атаках понад 3 тисяч солдатів убитими, захопили висоту, але незабаром змушені були відступити.
  • У серпні-вересні 1916 року УСС зазнали великих втрат біля гори Лисоня в боях проти 113-ї дивізії, якою командував українець, генерал Тимченко. Прорвати оточення і вийти до Бережан вдалося лише 17 старшинам і 150 стрільцям. До полону потрапив майбутній голова ОУН, сотник Андрій Мельник.
  • Після Брестського мирного договору німецькі та австрійські війська увійшли в Україну як союзники УНР. У квітні 1918 року командиром УСС, що дислокувалися під Херсоном, став ерцгерцог Вільгельм Габсбург (Василь Вишиваний).
  • В УСС були й стрільчині. Викладачка історії та географії Олена Степанів дослужилася до хорунжої. Брала участь у боях за Маківку, була у російському полоні. Дві «Медалі за хоробрість» мала Софія Галечко, теж хорунжа. Стрільчиня Олена (Ярема — як вона себе називала) Кузь була випускницею вищої торговельної школи. Воювала у кінноті, кілька разів поранена.
  • Після війни УСС в Західній Україні стали ядром Української Галицької армії — регулярної армії ЗУНР. А Галицько-буковинський курінь Січових стрільців став найбільш боєздатною частиною військ Центральної Ради в Києві. Загін сформували колишні вояки австрійського війська, які пройшли російський полон.
  • Легіонери УСС носили «мазепинку» — головний убір з V-подібним розрізом спереду. Він наслідує гетьманські шапки, якими вони зображені на старовинних портретах. Зараз подібне кепі є елементом уніформи Збройних сил України.
Семен (Сень) Горук, отаман УСС і Української галицької армії (УГА). Поштівки Українських січових стрільців з колекції Юрія Завербного / photo-lviv.in.ua
Сень Горук, отаман УСС і Української галицької армії (УГА). Джерело: Сергій Перепічка / Facebook
Іван Коссак, сотник УСС. Поштівки Українських січових стрільців з колекції Юрія Завербного / photo-lviv.in.ua
Мирон Тарнавський, підполковник УСС. Джерело: Сергій Перепічка / Facebook
Василь Вишиваний, полковник УСС, 1920 р. Поштівки Українських січових стрільців з колекції Юрія Завербного / photo-lviv.in.ua
Іван Рубчак, актор стрілецького театру. Джерело: Сергій Перепічка / Facebook
Олена Степанів, хорунжа УСС. Джерело: Сергій Перепічка / Facebook
Олена Степанів, хорунжа УСС. Джерело: Сергій Перепічка / Facebook
Софія Галечко, хорунжа УСС. Поштівки Українських січових стрільців з колекції Юрія Завербного / photo-lviv.in.ua
Українські січові стрільці. Полковник Гринько Коссак зі старшинами полку. 22 вересня 1915 року. Поштівки Українських січових стрільців з колекції Юрія Завербного / photo-lviv.in.ua
Український легіон у Карпатах. Бої на горі Татарівка. Лютий 1915 року. Поштівки Українських січових стрільців з колекції Юрія Завербного / photo-lviv.in.ua
Митрополит Андрей Шептицький серед управи УСС. К. Слюсарчук, М. Тарнавський, Л. Лепкий, Ф. Свістель, Г. Трух та інші. Джерело: Сергій Перепічка / Facebook
238

Фемінізм — це порятунок для чоловіків, оскільки жінки без прав є небезпечними. Ось приклад сторічної давнини з угорських закутнів.

1929 року поліція заарештувала мешканок села Надьрев, які протягом 15 років вбивали своїх чоловіків. Газети назвали їх «отруйницями з-під Тиси», читачі вимагали смертної кари. Але чи можливо, що підозрювані просто не мали вибору?

Масові отруєння почалися з приїздом вдови Юлії (Жужанни) Фазеркаш. У селі не було лікарні, тому досвідчену акушерку і знахарку прийняли з радістю.

1914-го чоловіки Надьрева пішли на війну, проте неподалік розташувався табір з російськими військовополоненими. Багато угорок заводили романи, а коли вагітніли, зверталися до Фазеркаш за абортом.

Після закінчення війни ситуація в Надьреві не покращилася. Чоловіки повернулися з фронту покаліченими фізично й морально. Пили, зривали злість на дружинах. Кохання в парах не було — дівчат видавали заміж рано, без їхньої згоди. Але для таких проблем у Фазеркаш було рішення — отрута з беладони та миш’яку.

Неможливість ковтнути, блювота, пронос, судоми. Жертва вмирала протягом тижня.

Страждали не одні лише чоловіки. Аби заволодіти будинком, мешканка Надьрева на прізвисько Палінка отруїла також своїх батьків, братів, тітку і вдову брата.

Восени 1929-го начальник поліції адміністративного центру Сольнок отримав анонімний лист про масові вбивства. Двоє слідчих відвідали Надьрев, опитали місцевих жителів та вийшли на одну з отруйниць на прізвище Сабо. Вона зізналася у вбивстві чоловіка і вказала на постачальницю отрути — акушерку Юлію Фазеркаш.

Поліція заарештувала 80 жінок. Декілька сіли, двох повісили, Фазеркаш наклала на себе руки під час слідства. Точна кількість жертв невідома. Припускають, що їх було близько 300.

Фото: Munkácsi Márton

Всі історії (166)