2594

За часів бронзової доби, щоб подивитися порно, треба було йти до скелі з петрогліфами. Якість низька, проте сюжети різноманітні.

Так, на стіні однієї з печер в горах Тянь-Шаню китайські вчені виявили сценки з фігурками людей, які висікли 3–4 тисячі років тому.

На першій — танцюють дев’ятеро. За шириною стегон можна припустити, що серед них є представники обох статей. Осторонь стоїть чоловік з ерегованим пенісом і посміхається.

Друга сцена жорсткіша. У натовпі збуджених чоловіків відбуваються два статевих акти, один — за участю вождя чи шамана.

Праворуч — величезна двоголова жінка. Вона не бере участі в оргії, але, можливо, керує ритуалом. Безтілесні голови — це, швидше за все, глядачі. Поруч з людьми зображені смугасті тварини.

Третя група петрогліфів ще відв’язніша. Двоє чоловіків кохаються з жінкою, з якою виходить натовп немовлят. Поруч на платформі лежить інша жінка, на ній — тіло. Судячи з безликості та опущених рук, це мрець. Можливо, ритуальна жертва? Чоловік, який стоїть ліворуч, направляє на жінку величезний пеніс. Троє інших, теж збуджених, чекають своєї черги.

Четверта сцена гомосексуальна. Чоловіки обіймаються, танцюють один з одним та займаються сексом. Всі мають пару, лише одна людина мастурбує біля натовпу, еякулюючи фігурками дітей (інтерпретація археологині Жанін Девіс-Кімбелл).

Китайські фахівці вважають петрогліфи справою рук кочівників. Однак американська археологиня Жанін Девіс-Кімбелл наполягала, що вони висічені осілими людьми. Складні й багатосюжетні петрогліфи зазвичай пов’язані з ритуалами родючості. Також науковиця побачила схожість з мистецтвом трипільської культури.

Хто саме проілюстрував це свято врожаю на скелях, ще не встановлено. Найближче відоме поселення бронзової доби з некрополем знаходилося в 400 кілометрах від печери. Занадто далеко, щоб ходити в гори для перегляду порно.

Фото та копії зображень: Jeannine Davis-Kimball / Center for the Study of Eurasian Nomads

1026

Студенти і викладачі британського Кембриджського університету відзняли перший в історії ігровий фільм аккадською (ассиро-вавилонською) мовою. Так говорили в Стародавній Месопотамії, але зараз мова мертва: найсучасніша табличка з клинописом аккадською датується 1 століттям.

Фільм знятий за літературно обробленою народною казкою, сюжет якої відносять до 2 тисячоліття до нашої ери. Глиняну табличку з текстом виявили на південному сході Туреччини.

Бідний хлопець Гиміл-Нинурта з міста Ніппура продає свою останню сорочку і на вторговані гроші купує козу. Думає зарізати, але не хоче ділитися з сусідами і родичами. Щоб заслужити милість, юнак дарує козу очільнику міста.

План провалився: у відповідь юнак отримує кістки. Гиміл-Нинурта обіцяє тричі помститися і дотримується слова. Перший раз він лупцює чиновника, вдавши з себе посланця царя. Другий — вдавши лікаря. Третій — підстерігши, коли пан опинився на самоті.

Мова Ассирії та Вавилону здається схожою на арабську та іврит. Послухайте.

3174

Восени 1972 року екскаваторник Райчо Марінов рив у болгарській Варні траншею для прокладання електричного кабелю і знайшов кілька предметів з темного жовтого металу, схожого на мідь чи латунь. Продати не вийшло, і робітник віддав знахідки знайомому археологу. Той залучив фахівців з музею Варни — почали копати.

Археологи виявили 294 могили. Кладовище, створене приблизно в 5 тисячолітті до нашої ери, назвали Варненським некрополем. У похованнях знайшли глиняні маски, крем’яні ножі, мідні голки, кістяних ідолів, браслети з черепашок, малахітові намиста, керамічний посуд. І золото — близько 3 тисяч предметів загальною вагою понад 6 кілограмів. Це найдавніші золоті прикраси, відомі вченим.

Особливо вражала могила № 43. Разом з чоловіком 45–50 років закопали п’ятсот золотих предметів загальною вагою 1,5 кілограма: сережки, браслети, підвіски, намиста, бляшки. У праву руку був вкладений скіпетр — декорована золотом сокира з вапняною ударною частиною. Поруч лежали лук і сагайдак, теж з золотом. Між ніг — золотий ковпачок — прикраса для пеніса.

Судячи зі стану кісток, чоловік харчувався краще, різноманітніше за родичів. Логічно припустили, що за життя він був вождем або важливим жерцем.

Фото: Varna Museum of Archaeology
Фото: Varna Museum of Archaeology
Фото: Varna Museum of Archaeology
Фото: Varna Museum of Archaeology
Фото: Varna Museum of Archaeology

Розкопки тривали багато років, але досі вивчена не вся територія некрополя. Плем’я, яке його створило, називають культурою Варна. Сучасники трипільців також володіли одним з перших міських поселень в Європі — Провадія-Солніцата на чорноморському узбережжі Болгарії. Городище населяли лише 300–400 людей, але вони оточили себе потужними стінами. Швидше за все, фортифікація була необхідна для захисту найдавніших солеварень. Ймовірно, все своє золото культура Варна отримала в обмін на сіль, яка тоді дуже цінувалася.

Куди пропало плем’я, невідомо. Можливо, кінні кочівники витіснили «варнійців» на північ.

Реконструкція могили № 43 представлена тепер в археологічному музеї Варни. Там є бюст — обличчя створене за черепом чоловіка. Золотий ковпачок на місці.

Фото на обкладинці: Yelkrokoyade / Варненський могильник / CC BY-SA 3.0

904

Не бійтеся, це просто содомська маска кам’яного віку.

У 1983 році таку виявили в печері неподалік Мертвого моря, біля гори Содом. Поруч були наконечники стріл, кошики, підстилки, лляні ганчірки, кам’яний серп.

Пізніше вапнякові маски з прорізами для очей і рота стали знаходити по всій Юдейській пустелі. Всього 12: від маленьких кишенькових до 2-кілограмових. Судячи зі слідів пігменту, їх розфарбовували.

Призначення невідоме. Маски точно не посмертні — ними часто користувалися, носили з собою. Швидше за все, їх задіювали в релігійних ритуалах. Але так вчені традиційно кажуть про всі предмети із незрозумілою функцією.

У 7–8 тисячолітті до нашої ери мисливці-збирачі Юдейській пустелі переходили до землеробства. Вже були приручені вівці і кози. Знайдені серпи і зернові ями вказують на одомашнення пшениці. Автори масок не були предками євреїв: з часом шумери витіснили їх на територію сучасної Туреччини, а в 5–4 тисячолітті до нашої ери вони осіли на Балканах.

Фото: Elie Posner/Israel Museum, Jerusalem

Всі історії (167)