Гітлера я люблю більше: історія роману Ганни Арендт і Мартіна Гайдеґера

У листопаді 2019 року київська влада перейменувала 41 вулицю. Серед інших, вулиця Крейсера «Аврора» в Солом’янському районі Києва тепер буде називатися вулицею Ганни Арендт — засновниці теорії тоталітаризму, яка зробила значний внесок в розвиток філософської думки 20 століття. Історію цієї неординарної жінки розповість WAS.

Про тоталітаризм Арендт знала не з чуток — жила в Німеччині та бачила як росте рейтинг Гітлера. Вона втекла в Париж ще 1933 року, незабаром після приходу нацистів до влади. 1940 року, перед тим як Франція капітулювала, її інтернували в табір як громадянку Німеччини. Але Арендт вдалося вибратися з табору і виїхати в США через Португалію. У Штатах вона й прожила все життя, викладаючи в університетах і працюючи над своїми філософськими ідеями.

Найвідоміша її робота «Банальність зла: Ейхман в Єрусалимі» була написана під враженням від процесу над колишнім співробітником гестапо Адольфом Ейхманом, який переховувався до 1960 року, був схоплений ізраїльськими розвідниками, засуджений і страчений. Арендт, яка стикнулася з нацизмом безпосередньо, досить глибоко проникла в історію, передумови й особливості політичної доктрини НСДАП.

Але одного нациста вона завжди захищала — філософа й свого коханця Мартіна Гайдеґера.

Ганна Арендт, 1924 рік. Фото: Elisabeth Young-Bruehl / Yale University Press

1924 року 18-річна студентка Ганна Арендт вчилася в Марбургському університеті на філософському факультеті. 35-річний Гайдеґер був одним з її викладачів, дуже популярним серед студентів і в наукових колах. Тоді він працював над своєю фундаментальною працею «Буття і час», де намагався сформулювати найґрунтовніше теоретичне пояснення того, як все існує.

Тоді ж між ними трапився роман, який тривав 4 роки. За цей час філософ вплинув на Арендт і особисто, й інтелектуально. Ганна називала його «королем, що править у царстві мислення». Гайдеґер відповідав взаємністю: «…Ми стаємо тим, що любимо, і при цьому залишаємося собою. Тоді ми хочемо подякувати коханому, але нам цього не досить. Ми повинні дякувати самим собі. Любов перетворює подяку на вірність собі та безумовну віру в іншого».

Серед романтичних захоплень Гайдеґера було чимало студенток. Наприклад, Елізабет Блохманн, одна з його перших учениць, з якою він їздив у робочі відрядження. Весь цей час у нього була законна дружина Ельфіда Петрі, теж в минулому його студентка. Згідно з працею Рюдігера Сафранскі «Майстер з Німеччини. Мартін Гайдеґер і його час», аналіз листувань Ганни й Мартіна свідчить, що філософ вимагав від учениці тримати їхні стосунки в таємниці.

Але 1929 року все закінчилося. Арендт вийшла заміж за майбутнього письменника й філософа Андерса Гюнтера, з яким познайомилася саме на семінарі Гайдеґера. Колишньому коханцю вона напише: «Не забувай мене й не забувай, як глибоко я знаю, що наша любов стала благословенням мого життя».

Уже 1933 року шляхи колишньої студентки та викладача розійдуться остаточно. В квітні Адольф Гітлер висуває Гайдеґера на посаду ректора Фрайбурзького університету. Мартін відповідає взаємністю, в травні того ж року вступає до НСДАП і проголошує запальну промову про те, як фюрер поверне німецькому народові духовне здоров’я. Ганна Арендт в той час вже збирає інформацію про нацистський режим для сіоністських організацій, а в серпні 1933 року залишає Німеччину.

Що було далі:

  • Наступна зустріч Арендт і Гайдеґера відбудеться 1950 року. Філософ вийде з НСДАП і припинить політичну діяльність ще 1945 року, і ще шість років йому буде заборонено викладати. Арендт в той час живе в Нью-Йорку й закінчує свою першу масштабну роботу «Джерела тоталітаризму». Періодично вони листуватимуться.
  • 1969 року до дня народження Гайдеґера Ганна Арендт напише есей «Мартін Гайдеґер у вісімдесят років», який часто сприймають як спробу виправдати його співпрацю з нацистами. Арендт порівнює Мартіна з античними мислителями, стурбованими занадто глобальними питаннями, щоб помічати мерзоти політичних режимів: «стародавній філософ, який настільки поринув у споглядання небес, що натрапив на колодязь під ногами». Там же вона стверджувала, що особисті філософські погляди Гайдеґера не тотожні нацистським.
  • Мартін Гайдеґер помер 1976 року. До кінця життя він більше не ліз в політику, зосередившись на розвитку своїх філософських ідей. Ганна Арендт померла роком раніше, не встигнувши дописати фінальну частину своєї роботи «Життя розуму».