8617

Все таємне стає відомим. Доведено екстреним засіданням Ради безпеки ООН 25 жовтня 1962 року.

1961 року США розмістили в Туреччині ракети середньої дальності. Ті могли за 10–15 хвилин долетіти до Москви і найбільших міст, уральських заводів і сибірських родовищ. Доставити радянську відповідь на континентальну Америку могли лише два десятки недосконалих і неточних стратегічних ракет.

Зрівняти шанси в ядерній війні мала секретна операція «Анадир». До осені 1962-го на Кубу доставили ракети, бомбардувальники, зенітні батареї, понад 40 тисяч солдатів. Суди маскувалися під торгові. Про пункт призначення капітани дізнавалися в морі. Керівник операції генерал Ісса Плієв відправився за океан під виглядом агронома.

Американська розвідка помітила загрозу, але СРСР продовжував заперечувати розміщення на острові наступальної зброї. Тоді президент Кеннеді розпочав морську блокаду Куби. Радянські вантажні кораблі йшли на зустріч американським бойовим. Зустріч могла привести до світової війни.

Нарешті 25 жовтня відбулося екстрене засідання Ради безпеки ООН. Представнику США Едлаю Стівенсону помічники написали промову на 65 сторінок. Але в історію вона увійшла завдяки фінальному трюку.

«Ну добре. Дозвольте мені поставити вам одне просте питання: чи заперечуєте ви, посол Зорін, той факт, що СРСР розмістив і розміщує на Кубі ракети середнього радіуса дії та пускові установки для таких ракет? Так чи ні? Не чекайте перекладу. Так чи ні?», — звернувся Стівенсон до представника СРСР Валеріана Зоріна.

Зорін зайшовся сміхом. Він нічого не знав про операцію «Анадир»: «Продовжуйте ваш виступ, пан Стівенсон. Свого часу ви отримаєте відповідь».

«Якщо ви цього хочете, я готовий чекати відповіді, доки не замерзне пекло. Я також готовий представити наші докази безпосередньо у цій залі», — продовжив Стівенсон. До зали відразу ж внесли збільшені аерофотознімки пускових майданчиків радянських ракет.

Виявилося, що позиції радянської ППО на Кубі літаки-розвідники U-2 сфотографували ще в серпні, балістичних ракет — на початку жовтня.

Зорін більше не сміявся.

До 20 листопада СРСР вивіз з Куби зброю і солдатів. Ще за кілька місяців з Туреччини вивезли американські ракети. США продовжили спроби ліквідувати Фіделя Кастро. Союз продовжив ядерні випробування. Холодна війна завершилася лише через 27 років.

Фото: UN Photo/MH

33440

12 лютого 1988 року Радянський Союз в останній раз показав зуби Америці: сторожовики Чорноморського флоту атакували ракетний крейсер «Йорктаун» і есмінець «Керон».

Конфлікт був пов’язаний з юридичною суперечкою. Американці вважали, що Конвенція ООН з морського права дозволяє бойовим кораблям для скорочення шляху «мирно проходити» через територіальні води інших держав. СРСР наполягав, що рух можливий лише в спеціальних коридорах, і відмовився виділити такі в Чорному морі.

Вперше кораблі 6-го флоту США наблизилися до узбережжя Криму 1986 року. Після цього Горбачов схвалив інструкцію щодо витіснення порушників без відкриття вогню.

Коли в лютому 1988-го «Йорктаун» і «Керон» знову попрямували до територіальних вод СРСР на південний схід від Севастополя, навперейми вийшли сторожові кораблі «Беззавітний» і «СКР-6». За габаритами вони були значно меншими, але після попередження по радіо зробили «навал» бортами на американські судна.

Усі чотири кораблі отримали дрібні пошкодження, обійшлося без жертв. Американці відповідали по радіо, що «згідно з міжнародним правом нічого не порушують», не змінили курс і незабаром вийшли за кордони Радянського Союзу.

Фото на обкладинці: DIMOC / Wikipedia

188

30 серпня 2018 року впав тиск усередині російського корабля «Союз МС-09», що зараз пристикований до Міжнародної космічної станції. Повітря виходило через отвір в обшивці побутового відсіку. Поряд знайшли сліди свердла. «Роскосмос» не відкидає версії, ніби діру зробили американські астронавти, які домагалися швидшого повернення на Землю через хворобу колеги.

Утім, астронавти добре знають безпечніший метод саботажу. Ідея збереглася в записах місії «Аполлон-10».

Отже, 24 травня 1969 року. Космічний апарат виконав обліт Місяця і повертається на Землю. Невагомість.

Командир Томас Стаффорд: Ох, хто це зробив?
Пілот командного модуля Джон Янг: Хто зробив що?
Пілот місячного модуля Юджин Сернан: Що?
Стаффорд: Хто ЦЕ зробив?
(Сміх)
Сернан: Звідки це прилетіло?
Стаффорд: Дайте мені швидко серветку, сюди кавелик летить!
Янг: Я цього не робив. Це не один з моїх.
Сернан: Я не думаю, що це моє.
Стаффорд: Мій був масткіший, ніж цей. Викиньте його звідси.
Янг: Господи боже.
(Сміх)

Орбітальний туалет на той час являв собою пластиковий мішок з присоском для дупи, і хтось з членів екіпажу помилився при застосуванні. Американські журналісти, які пишуть про космос, називають цей епізод «Кавелик-1». Знайдете його на 414-й сторінці розшифровки. Найдопитливіші зможуть дочитати до «Кавелика-2», що стався трохи пізніше.

Фото: NASA

1058

1967-го виповнювалося п’ятдесят років Жовтневої революції. Довести, що все це було не дарма, СРСР готувався гучними перемогами й рекордами.

Найважливішим майданчиком для змагання з капіталістичним світом був космос. Союз пишався Гагаріним, проте американські астронавти літали частіше, раніше провели орбітальні маневри та стикування.

У терміновому порядку до ювілею будувалися два радянських кораблі нової моделі. Планувалося, що «Союз-1» стартує з одним космонавтом на борту, стикується на орбіті з «Союзом-2», забере з нього двох членів екіпажу і повернеться на Землю.

«Союз» був сирим. Тестові безпілотні запуски виявилися невдалими, в конструкції знайшли понад дві сотні дефектів. Однак керівництво країни вирішило ризикнути — Сергій Корольов вже помер, і серед інженерів більше не було людини, здатної зупинити важливий політичний проект.

На «Союзі-1» летів Володимир Комаров. Він відчував, що додому не повернеться. Дочка космонавта згадує, що перед польотом Комаров зізнався товаришу: «Відсотків на дев’яносто політ буде невдалим». Незадовго до старту він навчив дружину керувати машиною, подарував дефіцитний столовий сервіз, навів порядок у документах.

У польоті відразу все пішло неправильно. Не розгорнулася одна з двох сонячних батарей, тож корабельному обладнанню не вистачало електрики для нормальної роботи, некоректно працювали детектори орієнтації в просторі, відмовила автоматична система стабілізації, ручна працювала погано.

Старт «Союзу-2» скасували, а «Союз-1» пішов на дострокову посадку. Парашути апарату для спуску не розкрилися, Комаров загинув від зіткнення з землею, тіло сильно обвуглилося в пожежі.

Після прибуття до Москви «невелику обгорілу грудку» негайно кремували. Для офіційного прощання з Комаровим 26 квітня 1967 року виставили урну з прахом.

Досягнення до свята було, але трагічне. Володимир Комаров став першою людиною, яка загинула під час космічної місії. Того ж року три американських астронавти згоріли на землі.

Фото: Sergeev Aleksandr / RIA Novosti / Sputnik / AFP / EastNews

Всі історії (167)