255

У ніч на 22 жовтня 1904 року крейсер «Аврора» прийняв свій найперший і найганебніший бій.

37 кораблів віце-адмірала Рождественського йшли з Балтики на Далекий Схід битися з японським флотом (і гинути в Цусімської битві). При проході повз береги Великобританії оголосили підвищену бойову готовність: чекали на атаку міноносців, які англійці нібито побудували для японців.

Неподалік міста Галл в морі працювали рибалки. У темряві російські кораблі прийняли англійські шхуни за японські міноносці, потім з гармат і кулеметів почали обстрілювати своїх.

З 500 випущених снарядів в «Аврору» потрапили 5. Один відірвав руку корабельному священику Анастасію Рукіну (позбавлений посади секретаря вологодського єпископа за спробу згвалтування) — незабаром той помер.

Також загинули два англійські моряки, шістьох поранило, одна шхуна потонула. Росія змушена була заплатити 65 000 фунтів компенсації (близько $ 10 мільйонів на нинішні гроші).

579

«Такої сильної спеки в Європі ще ніколи не було!» Перш ніж сказати це, згадуйте історію.

Наприкінці серпня рівень води в Ельбі впав, і на берегах річки показалися валуни зі зловісними написами на кшталт «Якщо бачиш мене, плач», «Ми плакали, і ви заплачете».

У 15–19 століттях у Німеччині та Чехії створили щонайменше три десятки таких гідрологічних орієнтирів. Падіння рівня води сигналізувало про посуху, тобто поганий врожай, голод і масову смертність.

Ось чому ці камені називають «голодними». Найстаріше свідчення падіння рівня Ельби на одному з них датується 1417 роком. На іншому — проставлені понад 15 відміток про посуху.

Під ланцюговим мостом у чеському Дечині лежить камінь розміром близько 6 квадратних метрів. На ньому напис: «Якщо бачиш мене, плач». Фото: Aufn. nach d. Natur v. E. Rennert, lith. Kunstanstalt, Aussig. — eigener Besitz von ahz / Wikipedia
Експонат з музею Шенебека (Німеччина) з відмітками 1904 і 1921 років. У тексті йдеться: «Цей камінь лежав у гавані Шенебек під водою. Коли камінь ставав помітним, навігацію річкою потрібно було припинити». Фото: Radionaut / CC BY-SA 3.0.

На обкладинці: камінь у Дечині. Найдавніший розбірливий напис датується 1616 роком. Більш ранні позначки про посуху (1417 і 1473 років) зруйновані. Фото: Norbert Kaiser / CC BY-SA 3.0

432

Усупереч чуткам, Святослав Вакарчук не оголосив про участь в президентських виборах на своєму концерті 24 серпня 2018 року (тож головний редактор WAS програв букмекерам 400 гривень). Втім, шоу на Олімпійському стадіоні в Києві дуже нагадувало передвиборну акцію. Тому, про всяк випадок, ми знайшли історію співака-президента і зараз її перекажімо.

Музикант Мішель Мартейї, який виступав під псевдонімом Солодкий Міккі, став президентом у дуже тяжкий для Гаїті період. Роком раніше, в 2010-му, стався потужний землетрус. Понад 200 тисяч людей загинули, мільйони переселилися до наметових містечок. У найбіднішій країні Америки почалася епідемія холери.

Мартейї народився в родині співробітника нафтової компанії, з дитинства любив музику, вступив до військової академії, не закінчив, поїхав до США, повернувся. У 28 років він випустив перший альбом, потім ще більше десятка.

Мартейї став зіркою місцевого стилю танцювальної музики, kompa, і завів друзів-політиків. У його клубі збиралися учасники одного з державних переворотів.

2010 року співак сам пішов у велику політику: у другому турі виборів переміг дружину колишнього президента і очолив державу. Музикант обіцяв реформу освіти, розвиток економіки, закликав до єдності та відтворення ліквідованої колись армії.

Однак відновлення Гаїті після землетрусу йшло дуже повільно. У 2014-му Мартейї зустрічався з Обамою і, щоб перешкодити розкраданню грошей, просив передавати більшу частину допомоги через уряд, а не через неурядові організації.

Конституція Гаїті забороняє президенту залишатися на посаді два терміни поспіль, і 2016-го Солодкий Міккі пішов у відставку. Наступні вибори відзначилися масовими фальсифікаціями, заворушеннями, стріляниною і підпалами виборчих дільниць. За оцінкою ЦРУ, по внутрішньому валовому продукту на душу населення Гаїті посідає 183-е місце серед країн світу (184 — Північна Корея, 118 — Україна).

Навесні 2018 року екс-президент випустив новий кліп.

680

21 июля Александр Усик победил в Москве Мурата Гассиева и стал абсолютным чемпионом в первом тяжелом весе. Идет необъявленная война между Украиной и Россией, поэтому в спортивном событии было очень много политики.

В Третьем Рейхе спорт тоже плотно переплетался с политикой — расовой. Так, у боксеров не арийского происхождения отобрали право побеждать немцев. 21 июля 1933 года, за 85 лет до триумфа Усика, на свой последний чемпионский бой в Берлине вышел цыган-синти Йоганн «Рукели» Тролльман.

Тролльман родился в многодетной семье немца и синти. От матери получил темные волосы и кожу, а еще прозвище «Рукели» — дерево на ее языке. Юношей Йоганн был чемпионом по боксу в Ганновере и северной Германии. В 1928 году он едва не попадает в олимпийскую сборную, переезжает Берлин и переходит в профессионалы.

«Рукели» был известен защитой, которая строилась на работе ног и быстрых смещениях по рингу. В июне 1933 года он по очкам побеждает Адольфа Витта и становится чемпионом Германии в полутяжелом весе.

Через неделю титул отнимут под предлогом «плохого бокса». Через месяц — новый чемпионский бой с Густавом Эдером.

За «танцы на ринге» полукровке грозят дисквалификацией. Драться «как настоящий немец» — это стоять перед противником и обмениваться ударами. В ответ Тролльман троллит — выходит на ринг с высветленными волосами и напудренной добела кожей. Он стоит почти неподвижно, дает себя избить и через 5 раундов падает в крови.

В 1935 году «Рукели» исключают из боксерской лиги, еще через три года стерилизуют и отправляют в трудовой лагерь. Удивительно, но цыгане остаются военнообязанными. С началом Второй мировой Тролльмана призывают в вермахт, и он воюет в Бельгии, Польше и Украине.

Только в 1942-м году нацисты решают окончательно очистить армию от национальных меньшинств, и за Тролльманом приходит гестапо. В концлагере Нойенгамме ослабевший боксер становится игрушкой для лагерной охраны. В лагере под Виттенбергом бригадир из числа заключенных-уголовников забил «Рукели» лопатой.

В 2003 году федерация профессионального бокса Германии посмертно признала Тролльмана чемпионом.

Всі історії (166)