252

Можливо, ви зараз відшукаєте свого предка. Але спочатку доведеться прочитати історію.

1649 рік. Після Зборівської битви польський король Ян II Казимир змушений визнати гетьманську автономію в межах трьох воєводств: Київського, Чернігівського і Брацлавського. Число реєстрових козаків, яким мали платити з королівської скарбниці, збільшили до 40 тисяч.

Угода не до кінця влаштовувала обидві сторони. Війна продовжилася.

1842 рік. Український історик Йосип Бодянський зустрічає у Варшаві земляка — уродженця Полтавщини, сенатора Царства Польського Андрія Стороженка. Той зберігає оригінал «Реєстру Війська Запорозького» від 16 жовтня 1649 року. 190 аркушів в обкладинці з червоної шкіри списані дрібним чітким почерком. Скоріш за все, він належить писарю Війська Запорозького Івану Виговському. Згодом Бодянський отримає дозвіл на публікацію цього документу.

Реєстр доступний за посиланням. У ньому імена та прізвища 37745 козаків з 16 полків: дев’яти правобережних і семи лівобережних.

Найбільш мажорний — Чигиринський. До нього зарахований Богдан Хмельницький, його син Тиміш, а також писар гарматний і майбутній гетьман Петро Дорошенко. У переліку є кілька козаків із прізвищами Мазепа, Сагайдачний.

Натисніть Ctrl та F та знайдіть своїх вірогідних прапрадідів. Список також стане у пригоді тим, хто шукає ім’я для дитини. Грицько, Лаврин, Яцько, Андрушко, Курило, Сахно, Тума, Опанас, Гаврило, Пархом, Хвесько — будуть справжні козаки.

176

2 листопада 1708 року війська російського генерала і царського фаворита Меншикова захопили гетьманську столицю Батурин. Число вбитих жителів невідомо, але навіть мінімальна оцінка — 5 тисяч — робить цей день найкривавішим в історії України з часів монгольської навали. Найважливіші факти нагадує WAS:

• Знищення Батурина стало помстою Петра І за перехід гетьмана Івана Мазепи на бік шведського короля Карла XII — противника Російського царства в Північній війні.

• Існує безліч версій, які пояснюють вчинок Мазепи: Петро І відмовився допомогти Гетьманщині в можливій війні проти Речі Посполитої — союзника Швеції; гетьман розраховував у разі поразки російських військ заснувати своє Велике князівство; Мазепа хотів уникнути спустошення українських земель шведами, які прямували до Москви.

• За тиждень до трагедії Мазепа з 4-тисячним військом приєднався до армії Карла XII біля річки Десни. Вважається, що він обіцяв шведам зимівлю в Батурині. Документами це не підтверджено.

• Меншиков підійшов до Батурина з загоном у 15–20 тисяч солдатів, але місто було непогано укріплене. Гарнізон мав близько 70 гармат.

• У місто російські солдати проникли через таємний хід, який показав сотник прилуцького полку Іван Соломаха. Його до російського табору послав полковник Іван Ніс, який вважав, що Батурин треба здати і уникнути жертв.

• Історик Микола Костомаров писав: «Тоді Батурин був спалений. Жителі від малого до великого були поголовно винищені, виключаючи тих, яких пощадили для страти. Втім, багато хто встиг піти заздалегідь і залишись цілими. Це видно з того, що згодом багато людей повернулись до Батурина на свої місця».

• За різними оцінками, всього за один день у Батурині загинуло від 5 до 15 тисяч людей. Для порівняння — за 20 років Північної війни російська армія втратила вбитими до 30 тисяч солдатів.

[Яка нагорода спіткала українських гетьманів за службу царю, розповість WAS: https://was.media/uk/hetman-mnohohrisznyj/
]

Ілюстрація: Страта колесуванням, яку застосовували до козаків і жителів Батурина. Гравюра часів Петра I. Джерело: Брикнер А. Г. Історія Петра Великого у 5-ти частинах.

200

Цими днями Київрада перейменувала вулицю Маршала Жукова на вулицю Кубанської України. Минулого року вулицю в столиці назвали ім’ям одного з лідерів самостійної Кубані — Миколи Рябовола. Про нового героя української історії розповідає WAS.

Наприкінці 18 століття Катерина II почала переселення українських козаків і селян на Кубань. Так російська імператриця планувала вирішити кілька проблем: відіслати подалі розлючених ліквідацією Запорозької Січі вояків; заселити захоплену в Османської імперії територію; зміцнити охорону кордону.

Але навіть на початку 20 століття не всі завдання були виконані. Серед багатьох кубанців були популярні ідеї відокремлення від Росії та об’єднання з Україною. Одним з ключових проукраїнських політичних діячів був тоді Микола Рябовіл.

Рябовіл народився на терені сучасного Краснодарського краю, товаришував з Симоном Петлюрою (рятуючись від арешту, полтавський семінарист втік на Кубань), навчався в КПІ, а після служби на фронтах Першої світової війни занурився у громадську діяльність.

1918 року була проголошена Кубанська Народна Республіка. Рябовола обрали головою Законодавчої Ради.

Україна і Кубань мали тоді спільних ворогів: «червоних», які бачили Кубань частиною РРФСР, та «білих», що прагнули відтворення Російської імперії. Невдовзі Рябовіл вирушив до Києва на зустріч з гетьманом Скоропадським. Обговорювали перспективи об’єднання: автономію, федерацію. Український уряд дав кубанцям гармати, набої, рушниці й обіцяв допомогу живою силою.

У червні 1919 року Рябовола вбили двома кулями в голову в готелі Ростова-на-Дону. Винними назвали «білих». Наступного року Кубанську Народну Республіку знищили «червоні».

180

Шведи визнали поразку в битві за фрикадельки. Офіційний твіттер країни @swedense заявив, що рецепт популярної м’ясної страви шведської кухні «король Карл XII привіз з Туреччини на початку 18 століття».

Шведи обурені, турки радіють. Молдавани мають бути обурені. В історії також замішані українці та росіяни.

1709 рік, дев’ятий рік триває Північна війна. Шведський король Карл XII змовляється з гетьманом Іваном Мазепою проти російського царя Петра I. Вирішальна битва під Полтавою завершується для союзників розгромом. Вони змушені тікати до Бендер.

Місто Молдавського князівства вперше згадується в дозволі на торгівлю, яке в 15 столітті видали купцям зі Львова. У наступному столітті воно було захоплене Османською імперією.

Спочатку турки приймають гостей добре, але пізніше заарештовують Карла і тримають у полоні до 1713 року. Якщо вірити шведському твіттеру, додому він повернувся не з порожніми руками.

Всі історії (166)