11007

Сценарій ЦРУ: 5 неймовірних ідей замахів на Фіделя Кастро

6660

Наздогнати і перегнати Америку: як Фідель Кастро став королем морозива

1962 року, після невдалої висадки в затоці Свиней, Сполучені Штати посилили санкції проти Куби — ввели майже повне ембарго і військово-морську блокаду. Перші санкції проти нової влади США застосували майже відразу після перемоги Кубинської революції, але харчові продукти імпортувати Куба могла.

З моменту введення ембарго диктатору Фіделю Кастро та його уряду довелося вирішувати, як виживати без необхідних товарів. Наприклад, через тропічний клімат на острові майже не було свого виробництва молочних продуктів. Європейські корови довго не жили, а з молочної худоби в кубинців були тільки зебу — індійські корови, які дають мало молока.

Тим часом, питання молокопродуктів хвилювало Кастро дуже сильно. Адже вождь революції був, можливо, найбільшим у світі любителем морозива.

Фідель Кастро пригощає морозивом сенатора Джорджа МакГовена 8 травня 1975 року. Фото: AP Photo / Charles Tasnadi

Пристрасть Фіделя до морозива відзначали всі, хто хоч раз зустрічався з ним особисто. Коли він ще партизанив у джунглях Куби, товариші потайки провозили йому торт-морозиво на день народження. А на засіданнях революційного уряду перерва на десерт була звичайною справою. Колумбійський письменник Габріель Гарсіа Маркес описував, як Фідель після обіду з’їв 18 кульок морозива. Частина численних спроб ЦРУ вбити Кастро — це плани отруїти його пломбір.

Без імпорту молочних продуктів від улюблених ласощів довелося б відмовитися. Але Кастро про це і чути не хотів. Попри ембарго, Кубі вдалося закупити в Канаді голштинських корів — одну з найбільш молочних порід у світі. Клімат острова зовсім не підходив тваринам, але шляхом схрещування різних порід вдалося домогтися відносно стабільного виробництва молока. Відносно, тому що невдачі в проєкті все-таки були. Кастро погано розбирався у тваринництві, тому спочатку чимало корів загинуло, а деякі експерименти зі схрещування привели до безпліддя тварин.

Але все-таки успіх теж був. Краща кубинська корова Ubre Blanca дала рекордну кількість молока, обігнавши Арлін — рекордсменку зі США. Отримавши до 1966 року власне молоко, Кастро перейшов до наступного етапу хитрого плану — найбільшого у світі кафе-морозива.

Морозиво у Коппелії, 2009 рік. Фото: Naila Jinnah / Flickr / CC BY-NC 2.0
Кубинці їдять морозиво у Коппелії. Фото: fabulousfabs / Flickr / CC BY-NC 2.0

Відповідальною за проєкт Фідель призначив свою соратницю по революції Селію Санчес. Раніше Санчес успішно підняла на Кубі тютюнову промисловість, налагодивши виробництво сигар, після того як іноземні компанії покинули країну. Тепер вона мала за пів року побудувати величезне кафе, яке могло б обслуговувати до тисячі відвідувачів одночасно. Архітектурний проєкт розробив Маріо Гірона, який спочатку сам вважав це неймовірними.

4 червня 1966 року кафе відкрилося в Гавані на вулиці Ведадо. Санчес назвала заклад «Коппелія» — на честь свого улюбленого балету французького композитора Лео Деліба. На вивісці кафе і донині зображені ноги балерини в пуантах.

«До революції кубинський народ любив [американське] морозиво Howard Johnson’s. Це наш спосіб показати, що ми можемо зробити все краще, ніж американці», — з гордістю заявив Кастро журналістам.

Спочатку асортимент «Коппелії» дійсно вражав — 26 смаків у 25 поєднаннях. Ціни за наказом Кастро теж були встановлені народні — 1 кубинське песо за кульку. Навіть американці були змушені визнати, що морозиво в «Коппелії» смачне, хоч і комуністичне.

Кафе існує досі на тій самій вулиці в Гавані — воно стало культовим. Будь-який гаванський юнак покличе дівчину на перше побачення саме до «Коппелії», а порядний син зводить сюди маму. Саме навколо «Коппелії» крутився сюжет відомого фільму «Полуниця і шоколад».

Правда, вибір зараз скромніше — до десятка смаків на день в різних комбінаціях. Ціни для іноземців окремі — 0,25 куків за кульку, зате без черг. Хто хоче скуштувати морозива «по-фідельськи», може замовити енасаладу — поєднання з п’яти кульок із різними смаками.

Читайте далі рецепт англійської мармеладу від Джорджа Орвелла.