130

16 жовтня 1846 року американець Едвард Еббот присмоктався до інгалятора і кілька разів глибоко вдихнув. Стало добре, він відключився.

За місяць до цього доктор Вільям Мортон успішно випробував дію діетилового ефіру під час видалення зуба. Тепер на очах колег в анатомічному театрі Мортон анестезував 21-річного Едварда Еббота. Хірург вирізав йому підщелепну пухлину. Коли пацієнт опритомнів, він сказав: «Здається, мені подряпали шию».

Медицина зробила величезний стрибок уперед. Вже за місяць у Шотландії провели ампутацію ноги з використанням ефіру. Почалися пошуки інших анестетиків і боротьба за патенти.

Не радів один лише стоматолог Хорас Веллс, учитель Мортона. За рік до успіху свого учня він намагався приспати пацієнта оксидом азоту, але не розрахував дозу, і той прокинувся посеред операції.

Осміяний колегами Веллс став вживати ефір як наркотик. У січні 1848 року в психозі він вилив сірчану кислоту на двох повій і за кілька днів наклав на себе руки у в’язниці. Веллс перерізав собі стегнову артерію бритвою, попередньо вдихнувши хлороформ.


Фото: Southworth & Hawes, ca. 1850 / Library of Congress

966

2 липня 1994-го, 24 роки тому, за незграбну гру на чемпіонаті світу з футболу вбили Андреса Ескобара.

Яскрава коротка кар’єра захисника розвивалася переважно в «Атлетико Насьональ» з Медельїну. В цей час клуб контролював його однофамілець Пабло Ескобар. Суддів і суперників залякували. Складно визначити, як сильно це вплинуло на результати, але чемпіонат Колумбії 1988 року «Атлетико» завершив другим, а наступного сезону виграв головний клубний трофей Південної Америки — Кубок Лібертадорес.

Швидко надходять запрошення до збірної і до Європи. Андрес Ескобар недовго виступає за швейцарський «Янг Бойз» і повертається додому, аби на початку 1990-х в складі рідної команди здобути «срібло» і «золото» національного чемпіонату.

На світовий чемпіонат 1994 року збірна кваліфікується з першого місця в групі, розгромивши Аргентину 5:0. Колумбійців визнають фаворитами турніру, але вони починають з поразки від Румунії. Долю путівки в плей-офф вирішувала гра з господарями, командою США. Спортивне протистояння мало політичний присмак. Минув лише рік відтоді, як під тиском і за технічного сприяння американців поліція Колумбії знайшла і застрелила Пабло Ескобара. Далеко не всі на батьківщині вважали його негідником.

Свисток! Південні американці захоплюють ініціативу, північні відстрілюються контратаками. На 38 хвилині матчу Джон Харкз отримує м’яч перед чужим штрафним майданчиком і прострілює на дальній кут воротарського. Ескобар намагається перервати передачу, стелиться у підкаті та зрізає м’яч у власні ворота. США виграють 2:1.Перемога Колумбії над Швейцарією вже нічого не вирішувала.

Вдома пригоду сприйняли дуже болісно. Тисячі й тисячі людей втратили гроші, поставлені на вихід збірної з групи. Футболістам радять певний час не з’являтися на публіці, але Ескобар не зважає. Він просить вибачення за помилку, але закликає жити далі та з надією дивитися в майбутнє. У нього справді все добре: є перспектива одержати контракт з зірковим «Міланом» і капітанську пов’язку в збірній.

За кілька днів після повернення до Медельїну Ескобар у нічному клубі зустрічає авторитетних бандитів, двох братів Гальон. Вони ображають футболіста, той відповідає. Суперечка продовжилася зранку 2 липня на парковці. Охоронець Гальонів, Умберто Муньос Кастро, шість разів вистрілив в Ескобара з револьвера. За свідченнями очевидців, при кожному пострілі він повторював слово «гол».

На похорон футболіста прийшли 120 тисяч людей, зокрема й президент республіки. Убивці присудили 43 роки в’язниці, однак випустили за хорошу поведінку через 11.

Андрес Ескобар. Джерело: Jornal de Notícias
Андрес Ескобар. Вирізка з газети Diario Deportivo
Арешт Умберто Муньоса Кастро в аеропорту Боготи, 3 липня 1994 року. Фото: El Tiempo
Брати Гальон. Фото: Total War History
Посмертна шана Андресу Ескобару на матчі чемпіонату Колумбії. Фото: Center for Latin American Studies (CLAS) / UC Berkeley / All Rise Films

Текст: Захар Колісніченко
Обкладинка: ROMEO GACAD / AFP / EastNews

219

Лютневого ранку 1967-го гості вечірки The Rolling Stones вирішували, додати ще або перетерпіти відхідняк і повертатися до звичного життя. Тут у двері постукали. Кіт Річардс згадає потім, що побачив «карликів у шоломах». Це були 12 поліцейських з ордером на обшук.

Усіх здав водій Річардса. Він розповів таблоїду News of the World, що група планує учадіти в маєтку гітариста. Журналісти викликали поліцію.

Вечірка справді була потужна. Девід Шнайдерман на прізвисько «Кислотний король» привіз чемодан заборонених речовин. Переступивши поріг, поліцейські побачили сюрреалістичну картину. На дивані у хутряній ковдрі відпочивала дівчина з шоколадним батончиком між ніг. Від батончика відкушував Мік Джаггер. Річардс запропонував копам приєднатися.

У будинку знайшли героїн, у кишені піджака Джаггера лежали чотири таблетки амфетаміну. У #цейдень, 10 травня 1967 року, Джаггер і Річардс постали перед судом — це була перша гучна справа щодо зберігання наркотиків за участю знаменитостей.

Річардсу дали рік в’язниці, але після апеляції відпустили. Джаггер отримав три місяці в’язниці, які потім замінили на умовний термін. «Кислотний король» пішов на співпрацю з поліцією й уникнув арешту. Балакучий шофер був сильно побитий.

Наступного разу Джаггера судили за зберігання наркотиків 1970-го, Річардс до 1978 року побував за ґратами вже п’ять разів і вирішив кинути героїн. З кокаїном він нібито зав’язав 2006-го. Обидва досі живі й активні, зараз The Rolling Stones у турі Європою.

Фото: AP / EastNews

154

16 квітня 1943 року Альберт Гофман першим у світі відчув дію «кислоти». Повторюючи свій старий дослід, він синтезував LSD-25. Невелика кількість речовини потрапила на пальці, якими швейцарський хімік потер слизову рота й ніс.

Ефект був слабким, але помітним: параноя, загострення зору і слуху, легкі галюцинації. За три дні Гофман збільшив дозу і поїхав додому на велосипеді. Відстань та час були викривлені, а краєвиди здалися йому картиною Сальвадора Далі.

Надалі ЛСД застосовують у психотерапії, в експериментах ЦРУ з маніпулювання свідомістю. У 1960-х речовина стає важливим атрибутом культури хіпі. Під ЛСД зароджується музичний жанр — «психоделічний рок». ЛСД потрапляє навіть до Білого Дому. Спробувати «кислоту» президенту дає коханка Кеннеді, художниця Мері Пінчот Мейер.

Молодь вживає ЛСД безконтрольно. Дехто страждає від панічних атак, травмується, гине. Лікарі занепокоєні. Альберт Гофман заявляє: «Оскільки мої власні експерименти показали жахливий, демонічний аспект ЛСД, останнє, на що я міг очікувати, це вживання наркотику для задоволення».

1966 року виробництво ЛСД забороняють у кількох штатах. До 1971 року виготовлення й зберігання заборонені вже по всій Америці.

Фото: American Chemical Society

Всі історії (167)